Згідно п. 50.1. ст. 50 ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
З урахуванням вказаних положень законодавства, Верховний Суд погодився 28.02.2025 із рішеннями судів попередніх інстанцій про протиправність оспорюваного ПАТ податкового повідомлення-рішення.
Суть спору в тому, що за результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про правомірність донарахування позивачу податку на прибуток у сумі 673 717 грн, оскільки позивачем в уточнюючій декларації з податку на прибуток за 2015 рік завищено суму зменшення нарахованої суми податку (рядок 16 ЗП) на 673 717,00 грн, внаслідок того, що сума нарахованого та сплаченого авансового внеску у зв`язку із виплатою дивідендів – 673 717 грн переноситься та повинна враховуватися у зменшення податкового зобов`язання з податку на прибуток у наступних звітних (податкових) періодах до повного її погашення.
Встановлено, що позивачем було подано уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток підприємств за 2013, 2014, та 2015 роки.
Разом з тим, ВС погодився із висновком судів попередніх інстанцій про те, що у формі додатку ЗП до декларації за 2015 сума авансових внесків в розмірі 673 717 грн відображена в рядку 16.4.1 як сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку в поточному звітному (податковому) періоді, а зазначені суми авансового внеску зменшили податок на прибуток лише в 2015 році, що підтверджено в додатку ЗП за 2015, оскільки саме в 2015 виникла сума нарахованого податку на прибуток. Відтак, сума цих авансових внесків в загальному розмірі 673717 грн. в поточному 2014 не була використана, а використання цієї суми перенесено на наступний 2015.
Аналізуючи вищенаведені вимоги податкового законодавства, суди попередніх інстанцій, з якими погодивс ВС, дійшли висновку, що сума неврахованих авансових внесків попередніх років зменшує суму податку на прибуток у наступних роках, що також підтверджено і листом ДФС України від 04.01.2016
Оскільки в уточненій податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік позивачем правильно визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі «-416135 грн.», а в уточненій податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік позивачем правильно визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі «-257582 грн.» ВС дійшов висновку, що прийняте відповідачем оспорюване податкове повідомлення рішення в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 673717 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.