Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цими діями збитки суб’єкту господарювання (контрагенту), права або законні інтереси якого порушено.
Отже, господарські збитки спрямовані на повне відшкодування кредитору завданої шкоди, зокрема за невиконання (неналежне виконання) винною особою господарського зобов’язання, що охоплює не лише фактичні втрати, але й потенційні доходи, які він не отримав, а також фінансові санкції.
Правильність розрахунку господарських збитків має ключове значення при постановлення судом рішення за позовом постраждалої сторони до винної особи про стягнення таких збитків.
Що ж входить до складу господарських збитків та як їх розрахувати ?
В розрахунок господарських збитків входить три основні складові :
- Реальні збитки – вартість втраченого/пошкодженого майна та витрати на його відновлення;
- Упущена вигода-неотриманий прибуток, тобто потенційні доходи, які потерпілий не отримав;
- Штрафні санкції – штраф, пеня, інші санкції за порушення господарського зобов’язання.
Основні правила при розрахунку господарських збитків:
1.Поняття «шкода» у законодавстві України є ширшим за поняття «збитки». Шкода може бути відшкодована і в грошовій формі, і в натурі, а збитки – лише в грошовій формі, тобто, шкода завжди включає в себе збитки.
2.Якщо нормами ЦК чи іншого закону, що регулюють той чи інший вид договірного зобов’язання, взагалі не передбачено за його порушення відшкодування збитків, необхідно керуватися загальними положеннями зобов’язального права, які закріплюють принцип відшкодування збитків у повному обсязі.
3.Позивач у справах про стягнення з винної сторони збитків повинен довести факт порушення, наявність збитків, причинно-наслідковий зв’язок між порушенням та збитками, а також розмір збитків. Відповідач в свою чергу, повинен доводити, відсутність будь-яких із зазначених складових і при доведеності, зокрема, відсутності його вини, суд відмовляє у задоволенні позову;
4.Відповідно до положень частин 2, 4 ст. 623 ЦКУ розмір збитків, завданих порушенням господарського зобов`язання, доказується кредитором (постраждалою стороною), а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
5.Стягнення господарських збитків є універсальною формою відповідальності, яка може застосовуватися поряд з іншими (наприклад, стягнення, пені, штрафу, неустойки та інші).
6.Господарські збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не встановлено інше.
7.Саме невиконання зобов’язання за договором не може розглядатися як реальна шкода, тому сума основного боргу не повинна включатися до складу збитків;
8.Доказами на підтвердження господарських збитків можуть бути: висновки експертизи, податкове повідомлення-рішення, контракти (невиконані, розірвані – на підтвердження упущеної вигоди), господарські договори та інші передбачені законодавством документи.
9. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки з дня, коли субєкт господарювання довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.257, ч.1 ст. 261 ЦКУ).
Разом з тим законодавством може передбачатись спеціальна позовна давність. Наприклад, згідно із приписами ч. 2 ст. 258 ЦКУ позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)
Статтею 264 ЦКУ встановлено вичерпний перелік випадків, коли перебіг строку позовної давності переривається, а саме: вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу (збитків) або іншого обов’язку; у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. При цьому, час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦКУ).
Господарські збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру, їх відшкодування передбачено на випадок будь-якого господарського правопорушення, якщо інше не передбачено законом. Отже звертаючись із позовом про стягнення з винної особи господарських збитків обов’язково додається їх обґрунтований розрахунок.
Оскільки за відсутності правильного розрахунку господарських збитків та обґрунтованого заперечення відповідачем заявленої суми збитків, суд може відмовити у стягнення господарських збитків з підстав не представлення позивачем їх розрахунку, кваліфікований та обізнаний у правових позиціях Верховного Суду у справах зі спору про стягнення господарських збитків, адвокат, окрім підготовки позову про стягнення збитків, підготує їх обґрунтований розрахунок.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА ПРИ РОЗРАХУНКУ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗБИТКІВ:
- Консультація з усіх питань, пов’язаних із спричиненням та стягнення господарських збитків, аналіз виниклої ситуації та перспектив майбутніх судових процесів;
- Збір доказової бази, у тому числі складення розрахунку завданих клієнту господарських збитків та пред’явлення позову про відшкодування господарських збитків або підготовка відзиву на позов, пред’явлений до клієнта, у тому числі обґрунтовані заперечення на розрахунок, наданий Позивачем, завданих господарських збитків;
- Представництво клієнта у судах всіх інстанцій з метою захисту його інтересів;
- Оскарження рішень судів, постановлених не на користь клієнта, у справах зі спору про стягнення господарських збитків;
- Правовий супровід клієнта на стадії виконання судового рішення.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ У СПРАВАХ ПРО СТЯГНЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗБИТКІВ
1. Вартість робіт, які виконані Підрядником неналежним чином та не у повній відповідності з умовами договору підряду підлягають стягненню на користь Замовника у вигляді відшкодування господарських збитків, завданих неналежним виконанням зобов’язання. Розрахунок господарських збитків підтверджується судово-будівельною експертизою.
Виключно на позивача покладається обов’язок довести наявність господарських збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв’язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності господарських збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, — наслідком такої протиправної поведінки.
Постановою Верховного Суду від 27.08.2020 залишено без змін постанову апеляційного суду про стягнення на користь квартирно – експлуатаційного управління з ТОВ 74 318 грн. господарських збитків, завданих безпідставним завищенням обсягів виконаних робіт за договором генерального підряду.
ВС звернув увагу на те, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування господарських збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим господарські збитки суб’єкту,
права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Підрядник відповідає за недоліки збудованого об’єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.
За невиконання або неналежне виконання обов’язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує господарські збитки в повному обсязі.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
З урахуванням вищезазначеного, ВС вважав вірним висновок суду апеляційної інстанції, що враховуючи наявний у справі висновок судово-будівельної експертизи яким встановлено, що роботи, вартість яких Позивач просить стягнути з Відповідача, виконані Відповідачем неналежним чином та не у повній відповідності з умовами Договору, а відтак наявні підстави для
відшкодування господарських збитків, завданих неналежним виконанням зобов’язання.
Відповідна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 18.08.2020.
2. Акт ревізії Держаудитслужби, без інших доказів та відповідного розрахунку, не може бути самостійним безумовним доказом нанесення господарських збитків.
Військова частина (Замовник) звернулася до Господарського суду з позовом до ТОВ (Виконавець) про стягнення 3 518 258 грн. господарських збитків, завданих внаслідок завищення ціни державного контракту (договору) на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення від 08.02.2023.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Верховним судом 18.03.2025 судові рішення попередніх інстанцій залишені без змін з огляду на наступне.
Верховного Суду у постановах від 18.02.2020, 07.12.2021 висновок про те, що акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами передачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Верховний Суд у цій справі звернув увагу на необхідність доведення Позивачем належними доказами спричинення цих збитків та відхилив доводи скаржника (Позивача) про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень пункту 49 Порядку № 363 в подібних правовідносинах (у контексті обрання державними замовниками в сфері оборони такого способу захисту, як стягнення збитків внаслідок завищення виконавцем розміру прибутку більше 1 % за державними контрактами в сфері оборони).
Так, ч. 2 ст. 38 Закону України «Про оборонні закупівлі» передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання державного контракту (договору) Виконавець відшкодовує державному замовнику завдані ним збитки в порядку, визначеному законом.
За змістом підпункту 1 пункту 1 постанови КМУ № 335 (чинної до 20.07.2023, тобто на час укладення та виконання сторонами державного контракту від 08.02.2023) на період воєнного стану ціна на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначається на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем державного контракту (договору). При цьому під час розрахунку ціни враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати виконавця, пов`язані з виготовленням товарів, виконанням робіт та наданням послуг. Відповідальність за неправильність розрахунку, необґрунтованість витрат за статтями калькуляції витрат несе виконавець державного контракту (договору).
Таким чином, зазначеною постановою КМУ не передбачено відповідальності виконавця державного контракту за перевищення граничного рівня прибутку в складі ціни поставленого товару, передбаченого калькуляцією, якщо відповідний рівень прибутку було встановлено КМУ.
Згідно з положеннями абзацу 1 пункту 49 Порядку № 363, затвердженого постановою КМУ від 03.03.2021, на необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування яких в подібних правовідносинах посилається скаржник, прибуток у складі ціни становить 1 відсоток витрат вітчизняного суб`єкта господарювання на придбання комплектувальних виробів (напівфабрикатів), спецобладнання (спецустаткування), робіт (послуг) в інших суб`єктів господарювання та 30 відсотків решти витрат у складі виробничої собівартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення. У розрахунку прибутку не враховуються податки та збори.
На обґрунтування доводів щодо відсутності виготовлення ТОВ товарів за державним контрактом від 08.02.2023 Позивач посилається виключно на наявний в матеріалах справи витяг з акта ревізії від 08.12.2023 Держаудитслужби.
ВС вказав, що сам по собі акт ревізії від 08.12.2023 не є належним доказом того, що ТОВ не є виробником товару за контрактом, оскільки матеріали справи не містять інших доказів (первинних документів), з яких можна було би достовірно встановити, чи закуповувало ТОВ 1 у ТОВ 2 поставлений товар чи виробив самостійно. Адже виявлені контролюючим органом порушення без первинних документів не можуть підтверджувати того факту, що відповідачем було неправомірно завищено ціну товару, оскільки не є доказом того, що виконавець не є виробником поставленого товару.
При вирішенні спору судами попередніх інстанцій встановлено недоведеність позивачем належними та допустимими доказами наявності протиправної поведінки Товариства (щодо завищення ціни державного контракту від 08.02.2023), причинно-наслідкового зв`язку між порушенням виконавцем зобов`язань за Контрактом і завданими замовнику збитками, вини відповідача та розміру завданих збитків.
При цьому суди врахували достовірно встановлені обставини виконання відповідачем у квітні-травні 2023 року в повному обсязі своїх зобов`язань за державним контрактом від 08.02.2023, про що свідчать підписані сторонами без будь-яких зауважень та заперечень видаткові накладні, а матеріали справи не містять як доказів звернення замовника до виконавця з обґрунтованими вимогами щодо зміни істотних умов контракту, зокрема, в частині вартості одиниці товару та/або загальної ціни Контракту після отримання замовником сформованої виконавцем калькуляції витрат і ознайомлення позивача з її змістом, так і доказів відмови позивача від Контракту в зв`язку з неправильністю відомостей, відображених відповідачем у калькуляції.
Більше того, сплачені замовником на користь виконавця грошові кошти в загальній сумі 61 440 000 грн., не перевищують граничну ціну товарів, визначену в пункті 7 державного контракту від 08.02.2023, Специфікації та в Протоколі погодження договірної ціни одиниці товарів оборонного призначення від 08.02.2023.
3.Визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії рф здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, – напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Об`єктом вказаних господарських збитків є майно, майнові права та інші активи, що належать постраждалим та зазнали руйнівного впливу, за секторами, один з яких є виробничий сектор, що включає промисловість. До збитків також належить дохід, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії російської федерації (упущена вигода).
Висновок екпертизи, проведеної всупереч відповідної Методики, без додання інших документів, не приймається судом, як належний доказ, розміру завданих Позивачу господарських збитків.
ТОВ звернулося до Господарського суду з позовом до російської федерації в особі генеральної прокуратури РФ та міністерства юстиції російської федерації, в якому просило стягнути з Відповідача 32 698 862, 53 доларів США господарських збитків, що станом на дату проведення експертизи становить 1 193 698 135, 75 грн. Позовні вимоги Позивач мотивував тим, що внаслідок розпочатої у 2014 році збройної агресії росії проти України він вимушено залишив власне підприємство у місті Донецької області, у зв`язку з чим зазнав як реальних збитків, так і упущеної вигоди, які росією мають бути відшкодовані.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у задоволення позову відмовлено з мотивів недоведеності Позивачем суми заявлених до стгненн господараських збитків. На обґрунтування розміру позовних вимог ТОВ подало всновок судового експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 11.10.2023, який не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки, має значні недоліки, а відтак не може бути взятий до уваги у якості належного доказу розміру понесених Позивачем господарських збитків.
Верховний Суд 20.11.2020 погодився із обгрунтованістю позову, але рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін, вказавши що звернення ТОВ до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто не заперечувало б саму сутність такого права.
Разом з тим, збитки – це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Втім, ВС зазначив, що суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законодавством випадках.
Згідно з підп. 18 п 2 Порядку № 326 від 20.03.2022 визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії рф здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, – напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Відповідно до пункту 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії рф (додаток до Постанови № 326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи, що здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом «Про судову експертизу»,з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії рф, визначених цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
Цим же Додатком до Порядку визначено, що:
Збитки – вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів в ході збройної агресії російської федерації, а також розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки); та/або розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії російської федерації (упущена вигода).
–Об`єктом збитків є майно, майнові права та інші активи, що належать постраждалим та зазнали руйнівного впливу, за секторами, один з яких є виробничий сектор, що включає промисловість. До збитків також належить дохід, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії російської федерації (упущена вигода). (пункт 6 Додатку до Порядку № 326).
Відповідно до пункту 8 цього ж Додатку до Порядку № 326 метою оцінки збитків є: визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі); визначення упущеної вигоди; визначення витрат, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу.
Пунктом 1 Методики № 3904/1223 передбачено, що вона застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією росії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання.
Механізми оцінки (визначення розміру) реальних збитків, упущеної вигоди та оцінки потреб у відновленні, що наведені в цій Методиці, розроблено на підставі національних та міжнародних стандартів оцінки, а також керівних принципів Світового банку щодо оцінки збитків та інших матеріалів, що розроблені організаціями, визнаними у світовому співтоваристві. Ця Методика є обов`язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії рф.
Суди попередніх інстанцій у цій справі з`ясували, що для встановлення суми збитків експертом взято за основу відомості звіту про незалежну оцінку майна станом на 31.12.2013. Проте, вказаного звіту до матеріалів цієї справи не додано.
ВС зазначив, що оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади процедури оцінювання.
Згідно з пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.
Пунктом 38 Національного стандарту № 1 визначено, що для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий – для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.
Разом з тим суди попередніх інстанцій встановили, що за змістом висновку від 11.10.2023 судовий експерт жодних самостійних досліджень складу майна та його вартості не проводив, а керувався висновками, які були зроблені іншим суб`єктом оціночної діяльності станом на 31.12.2013.
Водночас, враховуючи відсутність у матеріалах справи звіту про незалежну оцінку майна ТОВ станом на 31.12.2013, ВС погодився із судами попередніх інстанцій, що можливість дослідити його на відповідність вищезазначеним приписам законодавства у сфері оцінки майна наразі відсутня.
Цілісний майновий комплекс та виробничий комплекс були придбані ТОВ за 1 850 000 грн та 166 545, 62 грн (що загалом становить 2 016 545, 62 грн). Натомість, сума заявлених збитків, пов`язаних із втратою цього майна, на 2013 рік встановлена оцінювачем на рівні 240 055 228 грн. Будь-яких документів, що підтверджували б проведення модернізації, поліпшення майна, що вплинуло б на збільшення його вартості, у період з 2005 року по 2013 рік у 119 разів до матеріалів справи Позивачем не долучено.
Крім цього, у висновку від 11.10.2023 наведений витяг зі звіту іншого суб`єкта оціночної діяльності, згідно з яким констатується, що ринкова вартість майна, яке належить Товариству, станом на 31.12.2013, без урахування ПДВ становить 240 055 228 грн, яка включає в себе майно, що наведене у переліку. При цьому, звіт оцінювача судам не наданий, перелік майна наведений у висновку експертизи відображений з 1 по 4 та з 1353 по 1399 позиції та відображає майно на суму близько 5,5 млн грн.
За наведених обставин, ВС погодився із висновками судів попередніх інстанцій, що правомірність визначення експертом розміру збитків станом на 31.12.2013 на рівні 240 055 228 грн, які стали базою для визначення заявленої до стягнення суми у розмірі 1 096 385 354,80 грн. у даному провадженні Позивачем не доведена.