Договірні відносини Замовника та Підрядника можуть бути припинені за ініціативою однієї із сторін, що є безумовним правом сторони на відмову від договору.
За загальним правилом розірвання договору будівельного підряду не допускається, але якщо це обумовлено в законі або в договорі сторона договору може його розірвати, при наявності певних підстав.
Замовник може ініціювати розірвання договору будівельного підряду з підстав невиконання (неякісного) виконання робіт Підрядником, порушення строків, проведення додаткових робіт без погодження із Замовником, Тощо. Підрядник у свою чергу може розірвати договір будівельного підряду у разі загрози життю і здоров’ю людей через використання матеріалів Замовника, порушення санітарних, технічних правил, якщо будівельні роботи загрожують якості роботи, неоплата Замовником завершеного етапу будівництва, непогодження Замовником проведення додаткових робіт, без проведення яких неможливо закінчити якісне будівництво об’єкта в цілому, затримка проведення будівельних робіт з вини Замовника, зокрема невчасне постачання матеріалів тощо.
Розірвати договір в односторонньому порядку можливо в тому ж порядку, що і укладення договору будівельного порядку, шляхом укладення угоди або направлення повідомлення однією із сторін іншій стороні. При цьому, повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Також розірвати договір будівельного підряду можливо в судовому порядку.
Крім того, часто одна із сторін розриває договір будівельного підряду без будь-яких причин, що тягне за собою нанесення збитків іншій стороні.
Так негативні ситуації між Замовником та Підрядником допоможе вирішити адвокат у судовому порядку, з позитивним результатом для клієнта.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА ПРИ РОЗІРВАННІ ДОГОВОРУ БУДІВЕЛЬНОГО ПІДРЯДУ:
1. Консультація з усіх питань, пов’язаних з розірванням договору будівельного підряду, аналіз виниклої ситуації та перспектив майбутніх судових процесів;
2. Збір доказової бази та підготовка необхідних процесуальних документів-адвокатського запиту, позову, заперечення, письмові пояснення, клопотання, тощо;
3. Представництво клієнта у всіх судових інстанціях з метою захисту його інтересів у справах зі спору про розірвання договору будівельного підряду;
4. Оскарження судових рішень, постановлених не на користь клієнта в Апеляційний та Верховний Суд .
5. Правовий супровід клієнта на стадії виконавчого провадження.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ У СПРАВАХ ЩОДО РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ БУДІВЕЛЬНОГО ПІДРЯДУ
1. У Замовника відсутнє право на відмову від договору будівельного підряду при недоведеності обставин, що є підставами для його розірвання в односторонньому порядку
ПП (Підрядник) звернулося в суд з позовом до ТОВ (Замовник) про визнання недійсним правочинів, оформлених повідомленням про розірвання договору генерального підряду та повідомленням про розірвання договору про пайову (дольову) участь у будівництві.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані правочини вчинено відповідачем протиправно. Позивач стверджує, що він належним чином виконував взяті на себе зобов`язання за умовами укладених сторонами договорів, тому у відповідача були відсутні підстави розривати ці договори в односторонньому порядку.
Справа розглядалась у всіх судових інстанціях неодноразово. Останньою постановою апеляційного суду від 12.06.2024 прийнято рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова мотивована тим, що відмова відповідача від договору підряду та договору про пайову участь базується на численних порушеннях з боку позивача умов таких договорів, що відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦКУ, є прямою та безумовною підставою для розірвання таких договорів.
Разом з тим, ВС 24.09.2024 скасував вказану постанову суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Спірні правовідносини у цій справі виникли із укладеного між сторонами Договору будівельного підряду та Договору про пайову участь, що містить ознаки змішаного договору, зокрема договору підряду, що регулюються главою 61 ЦКУ. Отже, між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних будівельних робіт на підставі укладених ними договорів.
Звертаючись з позовом до суду, позивач просив визнати оспорювані правочини недійсними, у зв`язку з відсутністю у відповідача права на одностороннє розірвання Договору підряду та Договору про пайову участь, у розумінні приписів ст. 849 ЦКУ.
У статті 849 ЦКУ передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме:
– підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2);
– очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3);
– відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).
Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі ст. 849 ЦКУ є різними.
Згідно висновків Верховного Суду у справах з подібних правовідносин – законність відмови замовника від договору підряду на підставі ч.2 ст. 849 ЦКУ у разі недоведення порушень умов договору підряду з боку підрядника не може бути виправдана безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі частини 4 цієї норми.
Втім, під час вирішення спору у цій справі суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував.
Так, суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ у повідомленнях про розірвання договору генерального підряду та про розірвання договору про пайову участь у будівництві визначило причину одностороннього розірвання договорів, якою є порушення їх умов з боку Позивача.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що відмова відповідача від Договору підряду та Договору про пайову участь базується на численних порушеннях з боку позивача умов таких договорів, що відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦКУ, є прямою та безумовною підставою для розірвання таких договорів.
Разом з тим Верховний Суд зазначив, що для правильного вирішення спору у справі суду апеляційної інстанції необхідно було з`ясувати обставини виникнення у замовника (позивача) права на відмову від Договору підряду та Договору про пайову участь, яке відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦКУ не є безумовним і пов`язано із діями Генпідрядника/Пайовика (своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим).
В оскаржуваній постанові суд взагалі не зазначив мотивів, правового обґрунтування в частині відхилення доводів позивача, зокрема, щодо неможливості порушення строків виконання робіт, у зв`язку з незатвердженням сторонами графіку виконання робіт.
Крім того, суд зазначив, що відсутність погодженого сторонами графіку виконання робіт за договором підряду не спростовує наведені у повідомленні обставини фактичного призупинення будівельних робіт позивачем як генпідрядником з 2019 року.
Однак, суд апеляційної інстанції не спростував встановлені судом першої інстанції обставини та аргументи позивача щодо того, що у період з квітня 2018 року до листопада 2020 року позивач виконав і передав, а відповідач прийняв роботи на суму 23 629 563 грн., що зафіксовано в актах приймання виконаних будівельних робіт та довідках про вартість виконаних будівельних робіт і витрат , що були укладені між сторонами. Тобто обставини виконання позивачем будівельних робіт після 2019 року.
Крім того, суд апеляційної інстанції не надав жодної правової оцінки доводам суду першої інстанції та аргументам позивача, що стосуються виконання позивачем зобов`язань, передбачених Договором підряду; невиконання з боку відповідача умов, передбачених пунктом 5.2.2 Договору підряду; відсутності ознак порушення позивачем зобов`язань за Договором про пайову участь.
Таким чином, Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, оскільки останнім належним чином не встановлено обставин наявності чи відсутності у замовника (відповідача) права на відмову від договору.
2. Незаконною є одностороння відмова від договору будівельного підряду, якщо не буде доведено наявність обставин, що зумовили розірвання договору
Судам необхідно в кожному конкретному випадку виходити із встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи
Так, Верховним Судом 30.05.2023 залишено без змін судові рішення про задоволення позову Приватного підприємства до Компанії про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору підряду, вчинений відповідачем відповідно до повідомлення про розірвання договору.
Позивач посилався на те, що він як підрядник вчиняв усідії, спрямовані на належне виконання робіт за укладеним між сторонами у справі договором підряду, натомість відповідач як замовник жодним чином не сприяв підрядникові у виконанні ним робіт; підстави, які стали підґрунтям для одностороннього розірвання договору підряду не є належними і допустимими.
ВС зазначив, що у судовій практиці існує стала позиція при розгляді справ щодо односторонньої відмови від договору.
Так, у разі, коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від нього, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови в межах, встановлених нормами законодавства чи умовами договору.
Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом.
У кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору в односторонньому порядку на тій чи іншій підставі, має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови.
Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦКУ якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Судами встановлено, що підставою для розірвання договору зазначено порушення позивачем його умов; порушення будівельних норм і правил, вимог проєктної документації; порушення календарного графіку робіт, плану виконання робіт, затвердженого замовником.
У частині 4 статті 849 ЦК України передбачено право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Судові інстанції, надавши оцінку змісту договору, зважаючи на зазначені норми законодавства, констатували, що сторони врахували встановлену законом свободу договору та на власний розсуд погодили підстави та порядок припинення його дії, що, у свою чергу, не суперечить вимогам статей 6, 525, 598, 627, 651 ЦКУ та ст. 188 ГКУ.
Верховний Суд у постанові від 13.09.2019 дійшов висновку, що недоведеність наявності порушень зі сторони підрядника може бути підставою для визнання недійсною відмови замовника від договору підряду, здійсненої саме на підставі частини 2 статті 849 ЦКУ, а не частини 4 цієї норми.
Оскільки положення частин 2 та 4 статті 849 ЦК України містять дві самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій, законність відмови замовника від договору підряду на підставі частини 2 цієї статті ЦКУ у випадку недоведеності порушень умов договору підряду зі сторони підрядника не може виправдовуватись безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі її частини 4.
Надавши оцінку оспорюваному правочину щодо односторонньої відмови замовника від спірного договору підряду, дослідивши обрану ним підставу для відмови від договору, суди визнали недоведеною наявність визначних у такій підставі обставин для одностороннього розірвання договору. Наявні у справі докази свідчать про дотримання позивачем договірних зобов`язань, непорушення термінів виконання робіт, встановлених календарним графіком робіт, що підтверджується також висновками судових будівельно-технічних експертиз.
Аргументи Відповідача щодо наявності порушень підрядником істотних умов договору Суд визнав такими, що не підтвердилися, оскільки відповідач належними та допустимими доказами не довів факту несвоєчасного початку виконання робіт чи виконання їх із недотриманням термінів, визначених календарним графіком робіт. Водночас суди констатували, що зазначений календарний графік не містить чіткої, поетапної конкретизації строків виконання робіт та надіслання підрядником замовнику акта приймання виконаних будівельних робіт і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, що, спростовує доводи відповідача у цій частині.
За відсутності порушень Підрядником умов спірного договору, які були визначені замовником як підстава для його одностороннього розірвання, судові інстанції, з якими погодився Верховний Суд, дійшли висновку про задоволення позовних вимог.
3. «Строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» договору будівельного підряду, які згідно з положеннями Цивільного кодексу України мають різний зміст, тобто ці поняття не є тотожними
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору
Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки за загальним правилом, закріпленим у ст. 599 ЦКУ, такою підставою є виконання, проведене належним чином. Після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору будівеьного підряду невиконане договірне зобов`язання не припиняється, підрядник може продовжувати виконувати обумовлені договором роботи, а замовник може здійснювати їх прийняття
Неможливоі подвійне притягнення особи, зокрема Підрядника, до подвійної юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення
ТОВ 1 (Замовник) звернулося в суд до ТОВ 2 (Підрядник) про визнання договору будівельного підряду від 17.08.2021 розірваним та стягнення 9 013 375 грн., з яких: 7 513 375 грн. – сума попередньої оплати за договором підряду та 1 500 000 грню – штраф за порушення строків виконання робіт за договором підряду.
Позов мотивовано тим, що ТОВ 2, в порушення умов договору підряду не виконав у повному обсязі та своєчасно передбачені договором роботи, з огляду на що договір відповідно до ст. 651 ЦКУ має бути розірваним у зв`язку з істотним порушенням відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань, а сплачена позивачем відповідачу на виконання умов цього договору в якості попередньої оплати сума грошових коштів підлягає поверненню позивачу за роботи, що не були виконані відповідачем. Крім того, відповідно до п. 11.2. договору відповідач за порушення строків виконання робіт має сплатити позивачу штраф.
Рішеннями судів першої та апелційної інстанцій позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ 2 суму попередньої оплати за договором у розмірі 7 513 375 грн, штраф у розмірі 1 500 000 грн. В іншій частині позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання договору підряду від 17.08.2021 розірваним, суди попередніх інстанцій виходили з того, що розірвати можна лише чинний договір (такий, що діє станом на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення), однак, у спірних правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, строк дії спірного договір підряду закінчився 24.12.2021, а з позовом про його розірвання позивач звернувся лише 16.06.2022, тобто після закінчення строку дії цього договору.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями Верховний Суд 14.09.2023 їх скасував, зазначивши, що чинне цивільне законодавство передбачає наявність таких понять, як «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання», які згідно з положеннями Цивільного кодексу України мають різний зміст, тобто ці поняття не є тотожними.
Згідно зі ст. 631 ЦКУ строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГКУ строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Як встановили суди попередніх інстанцій у пункті 15.7. договору підряду сторони визначили строк договору та погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 24.12.2021, але в будь-якому випадку до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.
Отже, ВС погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що сторони у цій справі в укладеному між ними договорі будівельного підряду чітко визначили строк договору, дату його припинення – 24.12.2021. Суди, встановивши те, що сторони за взаємною згодою не узгоджували продовження строку дії договору, дійшли правильного висновку про те, що строк дії укладеного між сторонами у справі договору підряду від 17.08.2021 закінчився 24.12.2021.
ВС зазначив, що про те, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком дії договору, а може бути відмінним від нього.
Наведене свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки за загальним правилом, закріпленим у ст. 599 ЦКУ, такою підставою є виконання, проведене належним чином. Закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій не врахували зазначені вище висновки Верховного Суду про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, та залишили поза увагою той факт, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами у цій справі договору підряду невиконане договірне зобов`язання не припиняється, підрядник може продовжувати виконувати обумовлені договором роботи, а замовник може здійснювати їх прийняття.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій не встановили, чи продовжували сторони виконувати свої зобов`язання за договором після 24.12.2021, тобто припинення строку дії договору.
ВС звернув увагу, що надавши оцінку умовам договору щодо строку його дії, суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином умови договору, що стосуються строку виконання сторонами своїх договірних зобов`язань.Так, суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідно до пункту 3.1. договору та додатку № 4 до договору кінцевим терміном виконання будівельно-монтажних, проектних та інженерних робіт, вказаних в пункті 1.1. та додатках № 4, 5 до цього договору, є 24.12.2021, залишили поза увагою та не надали належну оцінку умовам договору про те, що сторони визначили цю дату кінцевим терміном виконання визначених у договорі робіт за певної умови: у разі своєчасного надходження авансового платежу та дотримання Замовником умов графіку фінансування робіт, не надали оцінку положенням пункту 11.3. договору щодо підстав для продовження строків виконання робіт та не встановили з достовірністю, чи виконував позивач свої зобов`язання з оплати робіт належним чином, чи були підстави для продовження строків виконання робіт Підрядником, та чи мало місце прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.
Також суди не з`ясували, чи погоджували сторони зміну строку виконання робіт (як щодо загального обсягу робіт, так і щодо окремих видів робіт), чи мали місце між сторонами у справи обставини, які зумовили неможливість виконання Підрядником обумовлених договором робіт, а також обставини, які відповідно до умов договору сторони визначили підставами для зміни строку виконання робіт. Не встановили, які саме документи відповідно до умов укладеного між сторонами у справі договору підряду є належним та допустимими доказами в підтвердження обставин виконання, невиконання, неналежного виконання Підрядником своїх зобов`язань за договором, на які послався Позивач у позовній заяві.
Натомість, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про невиконання відповідачем обумовлених договором робіт та про неякісне їх виконання лише на підставі наданих позивачем суду розрахунку суми основного боргу станом на 14. 06.2022, що є додатком до позовної заяви, та претензійного листа від 04.02.2022. При цьому, суди не обґрунтували, яким чином ці докази підтверджують та чи підтверджують взагалі відповідно до умов договору підряду обставини виконання, невиконання, неналежного виконання Підрядником своїх зобов`язань за договором, зокрема за кожним окремим видом робіт.
З огляду на викладене ВС зазначає про те, що обставини виконання / невиконання / неналежного виконання Підрядником своїх зобов`язань за договором за кожним окремим видом робіт, на які послався позивач у позовній заяві, не були з достовірністю та належним чином у відповідності до умов договору підряду встановлені судами попередніх інстанцій. Як наслідок суди дійшли передчасних висновків про доведеність заявленого позивачем до стягнення у цій справі розміру загальної вартості невиконаних відповідачем за договором робіт, про наявність підстав для стягнення з відповідача заявленої до стягнення з нього суми попередньої оплати за договором підряду від 17.08.2021 у розмірі 7 513 375 грн. та штрафу за порушення строків виконання робіт за договором підряду у розмірі 1 500 000 грн.
Крім того, ВС наголосив на тому, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання на 15 календарних днів та на 29 календарних днів відповідно до пункту 11.4. договору, оскільки розглядаючи позовну вимогу про стягнення штрафу, не врахували висновки Верховного Суду щодо неможливості подвійного притягнення особи до подвійної юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021.