Із зазначених підстав, Верховний Суд 12.03.2025 погодився із відмовою у задоволенні позову прокурора, який стверджував про неправомірність відчуження Міською радою земельних ділянок, належних до Водного фонду Держави, у приватну власність.
Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави до міської ради (Продавець) до ТОВ 1 (Покупець), ТОВ 2 (Останній набувач) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, зобов`язання повернути земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки
В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що відчуження спірної земельної ділянки у приватну власність здійснено з порушенням вимог земельного законодавства та інтересів територіальної громади міста, оскількі спірні земельні ділянки належать до Водного фонду Держави.
Постановою суду апеляційної інстанції від 29.10.2024 рішення суду першої інстанції про задоволення позову скасовано та постановлено нове про відмову у задоволенні позову.
Верховний Суд 12.03.2025 постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін з огляду на наступне.
ВС зазначив, що прокурор на обґрунтування підстав позову не подав жодного належного, допустимого, достовірного доказу того, що спірна земельна ділянка розташована у межах водно-болотного угіддя міжнародного значення «Дельта р. Дніпра» та, відповідно, не довів порушення у спірних правовідносинах природоохоронного законодавства щодо збереження цих водно-болотних угідь.
При цьому прокурором як доказ подано лише викопіювання з Національної кадастрової системи, яке не містить належних ідентифікуючих відомостей щодо приналежності земельної ділянки до водно-болотного угіддя міжнародного значення, тому це не є належним доказом, який достатній для підтвердження приналежності земельної ділянки до водного фонду.
Окрім того, з огляду на положення Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів, яка набрала чинності для України 15.11.1997, Порядку надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення, затвердженого постановою КМУ 29.08.2002 № 1287 (в редакції, на момент проведення реєстрації спірної земельної ділянки), встановив, що належним доказом щодо визначення меж території водно-болотного угіддя є саме його паспорт.
Водночас, за встановлених обставин, прокурором не надано суду паспорт водно-болотного угіддя «Дельта р. Дніпра». При цьому згідно з листом Національного парку «Нижньодніпровський» від 09.12.2022 існує лише проєкт паспорту водно-болотного угіддя, який направлено на затвердження. Тобто, на час розроблення технічної документації на спірну земельну ділянку і укладення договорів купівлі-продажу паспорт водно-болотних угідь міжнародного значення «Дельта р. Дніпра» не існував.
Натомість, ВС зазначив, що з поданих прокурором доказів, а саме викопіювання з Національної кадастрової системи України, інформації ДП «Центр державного земельного кадастру» від 09.11.2023, схеми розміщення меж земельної ділянки з межами об`єкта «Дельта р. Дніпра» не вбачається жодних ідентифікуючих відомостей щодо належності спірної земельної ділянки до водно-болотних угідь, також не міститься і даних щодо місцезнаходження спірної земельної ділянки, її кадастрового номера, категорії, розташування водно-болотних угідь.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що прокурором не доведено, а судом не встановлено належність спірної земельної ділянки як до земель водно-болотних угідь, так і до земель водного фонду, у звязку із чим у задоволенні позову слід відмовити.