ПОСЛУГИ АДВОКАТА
Призначення пенсії за вислугу років медичним працівникам та фармацевтам передбачено ст. 52 та ст. 55 Закону «Про пенсійне забезпечення». Це може бути робота на посаді лікаря або середнього медичного персоналу в лікарняних закладах, амбулаторіях, санаторно-курортних закладах, а також в органах Держсанепідслужби, діагностичних центрах.
Для фармацевтів – аптекі, аптечні кіоски, аптечні магазини.
Однак доволі часто, органи Пенсійного фонду виносять рішення про відмову в призначенні пенсії медичним працівникам та фармацевтам. В таких рішеннях часто вказується не зарахування стажу медичного працівника з огляду на чіткі записи в трудовій книжці, відсутність медичного закладу в переліку медичних закладів, не правильний запис посади, неправильно заповнені уточнюючі довідки.
Також доволі часто на підставі формальних та надуманих міркуваннях органи Пенсійного фонду відмовляють у виплаті 10 пенсій працівникам державних та комунальних медичних закладах, а також у зарахуванню стажу в подвійному розмірі медичним працівникам психіатричних та інфекційних закладах, реанімаційних відділеннях.
Намагання також Держави шляхом прийняття більш жорстких умов виходу на пенсію медичних працівників та фармацевтів та наступне скасування таких умов Конституційним Судом призводить до створення більш непрозорих умов прийняття рішень органами Пенсійного фонду щодо призначення таких пенсій.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА ЩОДО ПРИЗНАЧЕННЯ ПЕНСІЙ МЕДИЧНИМ ПРАЦІВНИКАМ ТА ФАРМАЦЕВТАМ:
-Надання консультацій відносно документів щодо призначення пенсій медичним працівникам та фармацевтам, визначення права, розрахунок стажу та розміру пенсій;
-Судове оскарження відмов в призначенні пенсій медичним працівникам та фармацевтам;
-Апеляційне та касаційне оскарження судових рішень по справам про призначення пенсій медичним працівникам та фармацевтам;
-Виконання судових рішень по справам призначення пенсій медичним працівникам та фармацевтам.
СУДОВА ПРАКТИКА І ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ ПРИ РОЗГЛЯДІ СПРАВ ЗІ СПОРІВ ЩОДО ПРИЗНАЧЕННЯ ПЕНСІЇ МЕДИЧНИМ ПРАЦІВНИКАМ І ФАРМАЦЕВТАМ
1. До досягнення 55 років, право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше 25 років – станом на 01 квітня 2015 року, не менше 25 років 6 місяців – станом на 01 січня 2016 року і не менше 26 років 6 місяців – станом на 11.10.2017
Законодавством ототожнені посади медичної сестри та сестри медичної милосердя Товариства Червоного Хреста, а отже період роботи на посаді останньої зараховується до спеціального стажу для отримання пенсії за вислугу років згідно із п. “е” ст. 55 Закону № 1788-ХІІ
Постановою суду апеляційної інстанції від 09.04.2024 залишено в силі рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову Особи, визнано протиправним та скасовано рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії та зобов’язано останній повторно розглянути заяву Особи про призначення пенсії за вислугу років від 18.05.2023, з урахування правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оспорюване рішення пенсійного органу мотивоване відсутністю необхідного страхового стажу – 26 років 6 місяців, згідно пункту “е” статті 55 Закону № 1788-ХІІ. При цьому до спеціального стажу не зараховано періоди роботи з 01.09.1993 по 03.02.2003 на посаді патронажної медичної сестри милосердя в райкомі Товариства Червоного Хреста.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з положеннями пунктів 2-1, 16 «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV в редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VIII право на пенсію за вислугу років мають особи, які на день набрання чинності Закону №2148-VIII (11.10.2017) мають вислугу років та стаж, передбачений статтею 55 Закону №1788-XII.
Відповідно до ст.56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із п. “е” ст. 55 Закону № 1788-ХІІ від 05.11.1991 право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається КМУ:
– станом на 01.04. 2015 – не менше 25 років;- станом на 01.01.2016 – не менше 25 років 6 місяців;-станом на 11.10.2017 року – не менше 26 років 6 місяців.
Отже, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров`я за наявності спеціального стажу роботи.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397 (яка є чинною до цього часу на території України) було затверджено Положення про порядок обчислення стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти і охорони здоров`я, яким визначалось, що лікарям і іншим працівникам охорони здоров`я в стаж роботи за фахом, окрім роботи в установах, організаціях і посадах, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, зараховується праця в системі товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.
Згідно із пунктом 2 постанови КМУ від 04.11.1993 №909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років”, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працюють у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічих закладах, діагностичних центрах, мають право на пенсію за вислугу років.
При цьому, у примітках до Переліку №909 зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Схемні оклади працівників територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, відділень соціальної допомоги вдома і служб милосердя було затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров`я України від 06.04.2001 № 161/137.
До складу середнього медичного персоналу входять фельдшера, акушерки, медичні сестри, санітарні фельдшери, фельдшери-лаборанти, рентгено-лаборанти, зубні лікарі, зубні техніки та інші.
Відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2010 професії сестра медична та сестра медична милосердя мають однаковий код професії (КП) 3231, а також однаковий номер у довіднику кваліфікаційний характеристик працівників (ДКХГІ) 78.
Положеннями постанови КМУ від 17.11.1997 №1290 “Про затвердження списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці” надано право медичним сестрам Товариства Червоного Хреста на додаткову відпустку тривалістю 7 днів, що додатково підтверджує ототожнення законодавцем медичної сестри та сестри медичної милосердя.
З огляду на вказане суди дійшли висновку, що Відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу позивача періоду роботи з 01.09.1993 по 03.02.2003 на посаді медичної сестри милосердя в райкомі Товариства Червоного Хреста.
2. Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнані неконституційними, положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами від 02.03.2015 №213-VIII, від 24.12.2015 №911-VIII. Відповідно до пункту «е» частини 1 статті 55 Закону №1788-ХІІ, у відновленій редакції, після рішення КСУ, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається КМУ незалежно від віку
З аналізу положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV слідує, що вказаний Закон не зупиняє дію норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788, зокрема ст. 60 щодо зарахування до спеціального стажу працівника у інфекційних закладах охорони здоров’я у подвійному розмірі
Постановою суду апеляційної інстанції від 18.11.2024 залишено без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову Особи про скасування рішення пенсійного органу та зобов’язання останнього зарахувати Особі до загального та спеціального стажу роботу в ЦРЛ з 01.01.2005 по 01.05.2005 на посаді завідувача ФАП; в ЦРЛ з 01.04.2020 по 31.05.2020 на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення; до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років роботу у ЦРЛ за період з 10.10.2017 по 19.01.2021 на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення і розрахувати даний стаж у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ; повторно розглянути заяву Особи від 29.08.2023 про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Оспорюване рішення пенсійного органу мотивоване тим, що законодавством не передбачено підстави для: зарахування до спеціального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, роботу позивача в період з 10.10.2017 по 19.01.2021 у ЦРЛ на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення для обчислення даного стажу у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ – оскільки відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ робота у закладах охорони здоров`я зараховується до стажу у подвійному розмірі до 31.12.2003, тобто дія цієї норми не поширюється на працівників, які продовжували працювати у закладах відділень охорони здоров`я після набрання чинності цим Законом. Страховий стаж Особи становить 19 років 10 місяців 28 днів, спеціальний стаж на 11.10.2017 становить 19 років 6 місяців 4 дні, що не достатньо для призначення їй пенсії за вислугу років.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що з прийняттям Закону №213-VIII підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, а Закон №911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному КМУ.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнані неконституційними, положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами від 02.03.2015 №213-VIII, від 24.12.2015 №911-VIII.
Відповідно до пункту «е» частини 1 статті 55 Закону №1788-ХІІ, у відновленій редакції, після рішення КСУ 04.06.2019 №2-р/2019, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається КМУ незалежно від віку. Ці норми втратили чинність з дня ухвалення КСУ вказаного рішення, тобто з 04.06.2019.
Відтак суди дійшли висновку, що на день звернення 29.08.2023 Особи до пенсійного органу, пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я, незалежно від віку, при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років, що дає право на призначення даного виду пенсії.
Отже, вік позивача (39 років) в даному випадку не є спірним, а також відсутній спір між сторонами щодо перебування позивача на посадах у закладі охорони здоров`я, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ. Водночас, спірним є кількість здобутого позивачем страхового стажу.
Як передбачено пунктом 1 Порядку№637, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Записи у трудовій книжці Позивачки скріплені і засвідчені підписами вповноважених осіб роботодавця та відповідними печатками, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.Крім того, факт роботи у спірні періоди підтверджується довідкою, виданою ЦРЛ, яка була надана також Відповідачу разом із заявою про призначення пенсії.
Разом з тим, згідно з ст. 60 Закону № 1788-ХІІ, робота в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Не є спірним факт віднесення ЦРЛ до закладу охорони здоров`я, робота в якому, зокрема на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення, дає право на пенсію за вислугу років. Так, пенсійний орган заперечує проти подвійного зарахування стажу лише з підстав набрання чинності 01.01.2004 Закону України № 1058-ІV, який не містить положень, аналогічних ст. 60 Закону № 1788-ХІІ.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин ст. 60 Закону № 1788-ХІІ є чинною. Стаття 24 Закону № 1058-ІV не скасовує ст. 60 Закону 1788-ХІІ та не зупиняє її дію.
За таких підстав, доводи пенсійного органу щодо того, що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача в подвійному розмірі періоди роботи на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення ЦРЛ з 10.10.2017 по 19.01.2021, суди підставно вважав необґрунтованими.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивача від 29.08.2023 про призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням правової оцінки, наданої судами у рішеннях.
3. Право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах охорони здоров’я державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії
Зміна найменування державної установи, у якій працювала Позивач, з огляду на перепідпорядкування її МОЗ України замість Держсанепідслужби, не є підставою для висновку про виключення посади Позивача з переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років і, відповідно, виплати одноразової грошової допомоги
Постановою суду апеляційної інстанції від 29.02.2024 залишено в силі рішення першої інстанції, яким задоволено позов Особи, скасовано рішення пенсійного органу та зобов’язано останній повторно розглянути заяву Особи від 29.08.2022 року про призначення та виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України № 1058-ІV.
Оспорювана відмова пенсійного органу мотивована тим, що Позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV з 25.05.2022 року. Позивачу відмовлено на його заяву від 29.08.2022 щодо призначення грошової допомоги, оскільки на дату досягнення пенсійного віку Особа не працювала в закладах охорони здоров`я, передбачених Постановою № 909.
Не погоджуючись із оспорюваним рішенням пенсійного органу суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» – «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків – 35 років, для жінок – 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Суд врахував, що посади лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в санітарно-епідеміологічних станціях віднесені до Переліку закладів охорони здоров`я та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Також суд зазначив, що зміна найменування державної установи, у якій працювала позивач, з огляду на перепідпорядкування її МОЗ України замість Держсанепідслужби, не є підставою для висновку про виключення посади позивача з переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Суд акцентував увагу на тому, що поняття закладу громадського здоров`я, з`явилось у Переліку закладів охорони здоров`я лише на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 24.02.2021 року № 344, яким підпункт 2.3 пункту 2 названого Переліку викладено у новій редакції з огляду на перепідпорядкування закладів та установ Держсанепідслужби України МОЗ України та зміни найменування.
Також суд визнав необґрунтованими посилання пенсійного органу на відсутність у Переліку № 909 закладів охорони здоров`я Державної установи «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ» (в якій працює Позивач) як підстави для відмови у виплаті Особи одноразової грошової допомоги, адже наведене має місце виключно з підстав не приведення положень названого переліку у відповідність до вимог чинного законодавства з огляду на перепідпорядкування закладів та установ Держсанепідслужби України МОЗ України.
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 24.02.2021 року № 344 внесено зміни до підпункту 2.3 пункту 2 Переліку № 385, доповнивши його абзацом п`ятим такого змісту: «Центр контролю та профілактики хвороб (республіканський, обласний, міст Києва та Севастополя)».
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
В свою чергу, робота на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби передбачена у Переліку № 909.
До пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами ПФУ відповідних заяв про призначення пенсії має зараховуватись стаж роботи навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.
Таким чином, суди дійшли висновку, що оспорюване рішення пенсійного органу про відмову Особі 1 у виплаті грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV, ґрунтується на хибному розумінні відповідачем положень чинного законодавства
4.Санітарно-карантинний відділ портової санітарно – епідеміологічної станції МОЗ належить до протичумних закладів і в силу приписів статті 60 Закону №1788 робота у ньому підлягає зарахуванню у подвійному розмірі
Постановою Верховного Суду від 08.06.2022 залишено в силі постанову суду апеляційної інстанції про задоволення позову Особи про скасування рішення пенсійного органу та зобов’язано останній зарахувати Особі в стаж роботи у санітарно-карантинному відділі портової санітарно – епідеміологічної станції МОЗ за період з 13.04.1981 по 30.12.1985, з 17.07.1995 по 26.01.1999, з 04.09.2001 по 29.12.2012 у подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону № 1788-ХІІ із відповідним перерахунком пенсії.
Оспорювана відмова пенсійного органу мотивована тим, що робота Позивача у вказані періоди не підлягає зарахуванню у стажу в подвійному розмірі.
ВС зазначив, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі (ст. 60 Закону № 1788-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Наказом МОЗ затверджено Перелік закладів охорони здоров`я, до яких в розділі Санітарно-профілактичні заклади віднесено Санітарно-епідеміологічну станцію на водному транспорті (центральна, басейнова, портова).
Під час розгляду справи судами встановлено, що позивач у спірному періоді працював у санітарно-карантинному відділі портової санітарно – епідеміологічної станції МОЗ, який належить до протичумних закладів і в силу приписів статті 60 Закону №1788 робота у ньому підлягає зарахуванню у подвійному розмірі.
За таких обставин ВС дійшов висновку щодо протиправності відмови відповідача зарахувати позивачу період роботи в санітарно-карантинному відділі портової санітарно – епідеміологічної станції в подвійному розмірі.
5. За правилами статті 60 Закону № 1788-ХІІ та в силу приписів пункту 16 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я після 2004 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Працівник не може відповідати за порядок оформлення та зберігання установчих документів закладу, де працює, а також за правильність записів у його трудовій книжці. На Особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Постановою суду апеляційної інстанції від 08.05.2024 залишено без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову Особи про скасування рішення пенсійного органу та зобов’язання останнього здійснити перерахунок та провести виплату пенсії з урахуванням стажу роботи з 01.06.1987 по 01.09.1999 на посаді лікар-ординатор у інфекційно-боксованому відділенні для дітей грудного віку міської дитячої лікарні в подвійному розмірі.
Оспорюваним рішенням пенсійного органу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії з врахуванням стажу роботи з 01.06.1987 по 0.09.1999 року, оскільки Відповідач за результатами перевірки первинних документів позивача встановив:- у відомостях по нарахуванню заробітної плати посада зазначена лікар-педіатр, назва відділення не вказана;- в особових рахунках зазначена доплата у розмірі 15% від окладу, але за що ця доплата не вказано;- документи про створення інфекційно-боксованого відділення для дітей грудного віку та переведення до зазначеного відділення відсутні.
Натомість, судами встановлено, що відовідно до трудової книжки Позивача остання 29.07.1985 року була зарахована на посаду лікаря-ординатора грудного відділення міської дитячої лікарні.Відповідно до листа лікарні Позивач у період з 1987 року по 1999 рік працювала ординатором інфекційно-боксованого відділення для дітей грудного віку із нарахуванням заробітної плати з доплатою в розмірі 15% за шкідливі умови праці в інфекційних відділеннях. На особові рахунки нарахувувалась заробітна плата Позивача, в яких відображені доплати у розмірі 15% за шкідливість праці.
Доводи пенсійного органу про неможливість визначення періоду роботи позивача в інфекційно-боксованому відділенні для дітей грудного віку, спростовуються наказами, згідно яких у період з 1987 по 1999 рік інфекційно-боксоване відділенні для дітей грудного віку та інфекційно-боксоване відділенні для новороджених зазнавало реорганізації. При цьому, всім працівникам відділень інфекційно-боксованого відділення для дітей грудного віку та інфекційно-боксованого відділення для новонароджених, стосовно яких проводилися перевірки, пенсію з врахуванням роботи в інфекційному відділенні було призначено.
Крім того, спільним листом від 29.12.2005 №625/0/15-05/039-6, №10.01.09/2606, №16918/02-20 Мінпраці та соцполітики, МОЗ та ПФУ надано роз`яснення, що згідно із Законом України “Про внесення змін до ст.60 Закону № 1788-ХІІ” від 10.07.2003 час роботи, зокрема в інфекційних закладах (відділеннях) та психіатричних закладах охорони здоров`я зараховуються до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до роз`яснень МОЗ України №05.03-18-54/973 від 27.01.2010 “інфекційний заклад (відділення)” є заклад (відділення), де надають медичну допомогу – хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб.
Отже, інфекційно-боксоване відділення для дітей грудного міської дитячої лікарні в період з 01.06.1987 по 01.09.1999 було призначене для надання медичної допомоги дітям, хворим на інфекційні хвороби, і в розумінні статті 60 Закону № 1788-ХІІ є повноцінним інфекційним відділенням, облаштованим ліжко-місцями, відповідним устаткуванням та штатом медичних працівників згідно штатному розкладу лікарні.
Відтак, за правилами статті 60 Закону № 1788-ХІІ та в силу приписів пункту 16 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я після 2004 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що працівник не може відповідати за порядок оформлення та зберігання установчих документів закладу, де працює, а також за правильність записів у його трудовій книжці. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА
Призначення пенсії за вислугу років медичним працівникам та фармацевтам передбачено ст. 52 та ст. 55 Закону «Про пенсійне забезпечення». Це може бути робота на посаді лікаря або середнього медичного персоналу в лікарняних закладах, амбулаторіях, санаторно-курортних закладах, а також в органах Держсанепідслужби, діагностичних центрах.
Для фармацевтів – аптекі, аптечні кіоски, аптечні магазини.
Однак доволі часто, органи Пенсійного фонду виносять рішення про відмову в призначенні пенсії медичним працівникам та фармацевтам. В таких рішеннях часто вказується не зарахування стажу медичного працівника з огляду на чіткі записи в трудовій книжці, відсутність медичного закладу в переліку медичних закладів, не правильний запис посади, неправильно заповнені уточнюючі довідки.
Також доволі часто на підставі формальних та надуманих міркуваннях органи Пенсійного фонду відмовляють у виплаті 10 пенсій працівникам державних та комунальних медичних закладах, а також у зарахуванню стажу в подвійному розмірі медичним працівникам психіатричних та інфекційних закладах, реанімаційних відділеннях.
Намагання також Держави шляхом прийняття більш жорстких умов виходу на пенсію медичних працівників та фармацевтів та наступне скасування таких умов Конституційним Судом призводить до створення більш непрозорих умов прийняття рішень органами Пенсійного фонду щодо призначення таких пенсій.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА ЩОДО ПРИЗНАЧЕННЯ ПЕНСІЙ МЕДИЧНИМ ПРАЦІВНИКАМ ТА ФАРМАЦЕВТАМ:
-Надання консультацій відносно документів щодо призначення пенсій
медичним працівникам та фармацевтам, визначення права, розрахунок
стажу та розміру пенсій;
-Судове оскарження відмов в призначенні пенсій медичним працівникам
та фармацевтам;
-Апеляційне та касаційне оскарження судових рішень по справам
про призначення пенсій медичним працівникам та фармацевтам;
-Виконання судових рішень по справам призначення пенсій медичним
працівникам та фармацевтам.
СУДОВА ПРАКТИКА І ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ ПРИ
РОЗГЛЯДІ СПРАВ ЗІ СПОРІВ ЩОДО ПРИЗНАЧЕННЯ ПЕНСІЇ
МЕДИЧНИМ ПРАЦІВНИКАМ І ФАРМАЦЕВТАМ
1. До досягнення 55 років, право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше 25 років – станом на 01 квітня 2015 року, не менше 25 років 6 місяців – станом на 01 січня 2016 року і не менше 26 років 6 місяців – станом на 11.10.2017
Законодавством ототожнені посади медичної сестри та сестри медичної милосердя Товариства Червоного Хреста, а отже період роботи на посаді останньої зараховується до спеціального стажу для отримання пенсії за вислугу років згідно із п. “е” ст. 55 Закону № 1788-ХІІ
Постановою суду апеляційної інстанції від 09.04.2024 залишено в силі рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову Особи, визнано протиправним та скасовано рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії та зобов’язано останній повторно розглянути заяву Особи про призначення пенсії за вислугу років від 18.05.2023, з урахування правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оспорюване рішення пенсійного органу мотивоване відсутністю необхідного страхового стажу – 26 років 6 місяців, згідно пункту “е” статті 55 Закону № 1788-ХІІ. При цьому до спеціального стажу не зараховано періоди роботи з 01.09.1993 по 03.02.2003 на посаді патронажної медичної сестри милосердя в райкомі Товариства Червоного Хреста.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з положеннями пунктів 2-1, 16 «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV в редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VIII право на пенсію за вислугу років мають особи, які на день набрання чинності Закону №2148-VIII (11.10.2017) мають вислугу років та стаж, передбачений статтею 55 Закону №1788-XII.
Відповідно до ст.56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із п. “е” ст. 55 Закону № 1788-ХІІ від 05.11.1991 право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається КМУ:
– станом на 01.04. 2015 – не менше 25 років;- станом на 01.01.2016 – не менше 25 років 6 місяців;-станом на 11.10.2017 року – не менше 26 років 6 місяців.
Отже, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров`я за наявності спеціального стажу роботи.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397 (яка є чинною до цього часу на території України) було затверджено Положення про порядок обчислення стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти і охорони здоров`я, яким визначалось, що лікарям і іншим працівникам охорони здоров`я в стаж роботи за фахом, окрім роботи в установах, організаціях і посадах, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, зараховується праця в системі товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.
Згідно із пунктом 2 постанови КМУ від 04.11.1993 №909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років”, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працюють у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічих закладах, діагностичних центрах, мають право на пенсію за вислугу років.
При цьому, у примітках до Переліку №909 зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Схемні оклади працівників територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, відділень соціальної допомоги вдома і служб милосердя було затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров`я України від 06.04.2001 № 161/137.
До складу середнього медичного персоналу входять фельдшера, акушерки, медичні сестри, санітарні фельдшери, фельдшери-лаборанти, рентгено-лаборанти, зубні лікарі, зубні техніки та інші.
Відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2010 професії сестра медична та сестра медична милосердя мають однаковий код професії (КП) 3231, а також однаковий номер у довіднику кваліфікаційний характеристик працівників (ДКХГІ) 78.
Положеннями постанови КМУ від 17.11.1997 №1290 “Про затвердження списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці” надано право медичним сестрам Товариства Червоного Хреста на додаткову відпустку тривалістю 7 днів, що додатково підтверджує ототожнення законодавцем медичної сестри та сестри медичної милосердя.
З огляду на вказане суди дійшли висновку, що Відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу позивача періоду роботи з 01.09.1993 по 03.02.2003 на посаді медичної сестри милосердя в райкомі Товариства Червоного Хреста.
2. Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнані неконституційними, положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами від 02.03.2015 №213-VIII, від 24.12.2015 №911-VIII. Відповідно до пункту «е» частини 1 статті 55 Закону №1788-ХІІ, у відновленій редакції, після рішення КСУ, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається КМУ незалежно від віку
З аналізу положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV слідує, що вказаний Закон не зупиняє дію норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788, зокрема ст. 60 щодо зарахування до спеціального стажу працівника у інфекційних закладах охорони здоров’я у подвійному розмірі
Постановою суду апеляційної інстанції від 18.11.2024 залишено без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову Особи про скасування рішення пенсійного органу та зобов’язання останнього зарахувати Особі до загального та спеціального стажу роботу в ЦРЛ з 01.01.2005 по 01.05.2005 на посаді завідувача ФАП; в ЦРЛ з 01.04.2020 по 31.05.2020 на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення; до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років роботу у ЦРЛ за період з 10.10.2017 по 19.01.2021 на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення і розрахувати даний стаж у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ; повторно розглянути заяву Особи від 29.08.2023 про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Оспорюване рішення пенсійного органу мотивоване тим, що законодавством не передбачено підстави для: зарахування до спеціального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, роботу позивача в період з 10.10.2017 по 19.01.2021 у ЦРЛ на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення для обчислення даного стажу у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ – оскільки відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ робота у закладах охорони здоров`я зараховується до стажу у подвійному розмірі до 31.12.2003, тобто дія цієї норми не поширюється на працівників, які продовжували працювати у закладах відділень охорони здоров`я після набрання чинності цим Законом. Страховий стаж Особи становить 19 років 10 місяців 28 днів, спеціальний стаж на 11.10.2017 становить 19 років 6 місяців 4 дні, що не достатньо для призначення їй пенсії за вислугу років.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що з прийняттям Закону №213-VIII підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, а Закон №911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному КМУ.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнані неконституційними, положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами від 02.03.2015 №213-VIII, від 24.12.2015 №911-VIII.
Відповідно до пункту «е» частини 1 статті 55 Закону №1788-ХІІ, у відновленій редакції, після рішення КСУ 04.06.2019 №2-р/2019, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається КМУ незалежно від віку. Ці норми втратили чинність з дня ухвалення КСУ вказаного рішення, тобто з 04.06.2019.
Відтак суди дійшли висновку, що на день звернення 29.08.2023 Особи до пенсійного органу, пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я, незалежно від віку, при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років, що дає право на призначення даного виду пенсії.
Отже, вік позивача (39 років) в даному випадку не є спірним, а також відсутній спір між сторонами щодо перебування позивача на посадах у закладі охорони здоров`я, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ. Водночас, спірним є кількість здобутого позивачем страхового стажу.
Як передбачено пунктом 1 Порядку№637, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Записи у трудовій книжці Позивачки скріплені і засвідчені підписами вповноважених осіб роботодавця та відповідними печатками, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.Крім того, факт роботи у спірні періоди підтверджується довідкою, виданою ЦРЛ, яка була надана також Відповідачу разом із заявою про призначення пенсії.
Разом з тим, згідно з ст. 60 Закону № 1788-ХІІ, робота в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Не є спірним факт віднесення ЦРЛ до закладу охорони здоров`я, робота в якому, зокрема на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення, дає право на пенсію за вислугу років. Так, пенсійний орган заперечує проти подвійного зарахування стажу лише з підстав набрання чинності 01.01.2004 Закону України № 1058-ІV, який не містить положень, аналогічних ст. 60 Закону № 1788-ХІІ.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин ст. 60 Закону № 1788-ХІІ є чинною. Стаття 24 Закону № 1058-ІV не скасовує ст. 60 Закону 1788-ХІІ та не зупиняє її дію.
За таких підстав, доводи пенсійного органу щодо того, що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача в подвійному розмірі періоди роботи на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення ЦРЛ з 10.10.2017 по 19.01.2021, суди підставно вважав необґрунтованими.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивача від 29.08.2023 про призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням правової оцінки, наданої судами у рішеннях.
3. Право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах охорони здоров’я державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії
Зміна найменування державної установи, у якій працювала Позивач, з огляду на перепідпорядкування її МОЗ України замість Держсанепідслужби, не є підставою для висновку про виключення посади Позивача з переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років і, відповідно, виплати одноразової грошової допомоги
Постановою суду апеляційної інстанції від 29.02.2024 залишено в силі рішення першої інстанції, яким задоволено позов Особи, скасовано рішення пенсійного органу та зобов’язано останній повторно розглянути заяву Особи від 29.08.2022 року про призначення та виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України № 1058-ІV.
Оспорювана відмова пенсійного органу мотивована тим, що Позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV з 25.05.2022 року. Позивачу відмовлено на його заяву від 29.08.2022 щодо призначення грошової допомоги, оскільки на дату досягнення пенсійного віку Особа не працювала в закладах охорони здоров`я, передбачених Постановою № 909.
Не погоджуючись із оспорюваним рішенням пенсійного органу суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» – «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків – 35 років, для жінок – 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Суд врахував, що посади лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в санітарно-епідеміологічних станціях віднесені до Переліку закладів охорони здоров`я та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Також суд зазначив, що зміна найменування державної установи, у якій працювала позивач, з огляду на перепідпорядкування її МОЗ України замість Держсанепідслужби, не є підставою для висновку про виключення посади позивача з переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Суд акцентував увагу на тому, що поняття закладу громадського здоров`я, з`явилось у Переліку закладів охорони здоров`я лише на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 24.02.2021 року № 344, яким підпункт 2.3 пункту 2 названого Переліку викладено у новій редакції з огляду на перепідпорядкування закладів та установ Держсанепідслужби України МОЗ України та зміни найменування.
Також суд визнав необґрунтованими посилання пенсійного органу на відсутність у Переліку № 909 закладів охорони здоров`я Державної установи «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ» (в якій працює Позивач) як підстави для відмови у виплаті Особи одноразової грошової допомоги, адже наведене має місце виключно з підстав не приведення положень названого переліку у відповідність до вимог чинного законодавства з огляду на перепідпорядкування закладів та установ Держсанепідслужби України МОЗ України.
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 24.02.2021 року № 344 внесено зміни до підпункту 2.3 пункту 2 Переліку № 385, доповнивши його абзацом п`ятим такого змісту: «Центр контролю та профілактики хвороб (республіканський, обласний, міст Києва та Севастополя)».
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
В свою чергу, робота на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби передбачена у Переліку № 909.
До пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами ПФУ відповідних заяв про призначення пенсії має зараховуватись стаж роботи навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.
Таким чином, суди дійшли висновку, що оспорюване рішення пенсійного органу про відмову Особі 1 у виплаті грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV, ґрунтується на хибному розумінні відповідачем положень чинного законодавства
4.Санітарно-карантинний відділ портової санітарно – епідеміологічної станції МОЗ належить до протичумних закладів і в силу приписів статті 60 Закону №1788 робота у ньому підлягає зарахуванню у подвійному розмірі
Постановою Верховного Суду від 08.06.2022 залишено в силі постанову суду апеляційної інстанції про задоволення позову Особи про скасування рішення пенсійного органу та зобов’язано останній зарахувати Особі в стаж роботи у санітарно-карантинному відділі портової санітарно – епідеміологічної станції МОЗ за період з 13.04.1981 по 30.12.1985, з 17.07.1995 по 26.01.1999, з 04.09.2001 по 29.12.2012 у подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону № 1788-ХІІ із відповідним перерахунком пенсії.
Оспорювана відмова пенсійного органу мотивована тим, що робота Позивача у вказані періоди не підлягає зарахуванню у стажу в подвійному розмірі.
ВС зазначив, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі (ст. 60 Закону № 1788-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Наказом МОЗ затверджено Перелік закладів охорони здоров`я, до яких в розділі Санітарно-профілактичні заклади віднесено Санітарно-епідеміологічну станцію на водному транспорті (центральна, басейнова, портова).
Під час розгляду справи судами встановлено, що позивач у спірному періоді працював у санітарно-карантинному відділі портової санітарно – епідеміологічної станції МОЗ, який належить до протичумних закладів і в силу приписів статті 60 Закону №1788 робота у ньому підлягає зарахуванню у подвійному розмірі.
За таких обставин ВС дійшов висновку щодо протиправності відмови відповідача зарахувати позивачу період роботи в санітарно-карантинному відділі портової санітарно – епідеміологічної станції в подвійному розмірі.
5. За правилами статті 60 Закону № 1788-ХІІ та в силу приписів пункту 16 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я після 2004 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Працівник не може відповідати за порядок оформлення та зберігання установчих документів закладу, де працює, а також за правильність записів у його трудовій книжці. На Особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Постановою суду апеляційної інстанції від 08.05.2024 залишено без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову Особи про скасування рішення пенсійного органу та зобов’язання останнього здійснити перерахунок та провести виплату пенсії з урахуванням стажу роботи з 01.06.1987 по 01.09.1999 на посаді лікар-ординатор у інфекційно-боксованому відділенні для дітей грудного віку міської дитячої лікарні в подвійному розмірі.
Оспорюваним рішенням пенсійного органу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії з врахуванням стажу роботи з 01.06.1987 по 0.09.1999 року, оскільки Відповідач за результатами перевірки первинних документів позивача встановив:- у відомостях по нарахуванню заробітної плати посада зазначена лікар-педіатр, назва відділення не вказана;- в особових рахунках зазначена доплата у розмірі 15% від окладу, але за що ця доплата не вказано;- документи про створення інфекційно-боксованого відділення для дітей грудного віку та переведення до зазначеного відділення відсутні.
Натомість, судами встановлено, що відовідно до трудової книжки Позивача остання 29.07.1985 року була зарахована на посаду лікаря-ординатора грудного відділення міської дитячої лікарні.Відповідно до листа лікарні Позивач у період з 1987 року по 1999 рік працювала ординатором інфекційно-боксованого відділення для дітей грудного віку із нарахуванням заробітної плати з доплатою в розмірі 15% за шкідливі умови праці в інфекційних відділеннях. На особові рахунки нарахувувалась заробітна плата Позивача, в яких відображені доплати у розмірі 15% за шкідливість праці.
Доводи пенсійного органу про неможливість визначення періоду роботи позивача в інфекційно-боксованому відділенні для дітей грудного віку, спростовуються наказами, згідно яких у період з 1987 по 1999 рік інфекційно-боксоване відділенні для дітей грудного віку та інфекційно-боксоване відділенні для новороджених зазнавало реорганізації. При цьому, всім працівникам відділень інфекційно-боксованого відділення для дітей грудного віку та інфекційно-боксованого відділення для новонароджених, стосовно яких проводилися перевірки, пенсію з врахуванням роботи в інфекційному відділенні було призначено.
Крім того, спільним листом від 29.12.2005 №625/0/15-05/039-6, №10.01.09/2606, №16918/02-20 Мінпраці та соцполітики, МОЗ та ПФУ надано роз`яснення, що згідно із Законом України “Про внесення змін до ст.60 Закону № 1788-ХІІ” від 10.07.2003 час роботи, зокрема в інфекційних закладах (відділеннях) та психіатричних закладах охорони здоров`я зараховуються до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до роз`яснень МОЗ України №05.03-18-54/973 від 27.01.2010 “інфекційний заклад (відділення)” є заклад (відділення), де надають медичну допомогу – хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб.
Отже, інфекційно-боксоване відділення для дітей грудного міської дитячої лікарні в період з 01.06.1987 по 01.09.1999 було призначене для надання медичної допомоги дітям, хворим на інфекційні хвороби, і в розумінні статті 60 Закону № 1788-ХІІ є повноцінним інфекційним відділенням, облаштованим ліжко-місцями, відповідним устаткуванням та штатом медичних працівників згідно штатному розкладу лікарні.
Відтак, за правилами статті 60 Закону № 1788-ХІІ та в силу приписів пункту 16 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я після 2004 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що працівник не може відповідати за порядок оформлення та зберігання установчих документів закладу, де працює, а також за правильність записів у його трудовій книжці. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
ПРИЗНАЧЕННЯ ПЕНСІЙ
МЕДИЧНИМ ПРАЦІВНИКАМ ТА ФАРМАЦЕВТАМ
ПОСЛУГИ АДВОКАТА
Призначення пенсії за вислугу років медичним працівникам та фармацевтам передбачено ст. 52 та ст. 55 Закону «Про пенсійне забезпечення». Це може бути робота на посаді лікаря або середнього медичного персоналу в лікарняних закладах, амбулаторіях, санаторно-курортних закладах, а також в органах Держсанепідслужби, діагностичних центрах.
Для фармацевтів – аптекі, аптечні кіоски, аптечні магазини.
Однак доволі часто, органи Пенсійного фонду виносять рішення про відмову в призначенні пенсії медичним працівникам та фармацевтам. В таких рішеннях часто вказується не зарахування стажу медичного працівника з огляду на чіткі записи в трудовій книжці, відсутність медичного закладу в переліку медичних закладів, не правильний запис посади, неправильно заповнені уточнюючі довідки.
Також доволі часто на підставі формальних та надуманих міркуваннях органи Пенсійного фонду відмовляють у виплаті 10 пенсій працівникам державних та комунальних медичних закладах, а також у зарахуванню стажу в подвійному розмірі медичним працівникам психіатричних та інфекційних закладах, реанімаційних відділеннях.
Намагання також Держави шляхом прийняття більш жорстких умов виходу на пенсію медичних працівників та фармацевтів та наступне скасування таких умов Конституційним Судом призводить до створення більш непрозорих умов прийняття рішень органами Пенсійного фонду щодо призначення таких пенсій.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА ЩОДО ПРИЗНАЧЕННЯ ПЕНСІЙ МЕДИЧНИМ ПРАЦІВНИКАМ ТА ФАРМАЦЕВТАМ:
-Надання консультацій відносно документів щодо призначення пенсій
медичним працівникам та фармацевтам, визначення права, розрахунок
стажу та розміру пенсій;
-Судове оскарження відмов в призначенні пенсій медичним працівникам
та фармацевтам;
-Апеляційне та касаційне оскарження судових рішень по справам
про призначення пенсій медичним працівникам та фармацевтам;
-Виконання судових рішень по справам призначення пенсій медичним
працівникам та фармацевтам.
СУДОВА ПРАКТИКА І ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ ПРИ
РОЗГЛЯДІ СПРАВ ЗІ СПОРІВ ЩОДО ПРИЗНАЧЕННЯ ПЕНСІЇ
МЕДИЧНИМ ПРАЦІВНИКАМ І ФАРМАЦЕВТАМ
1. До досягнення 55 років, право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше 25 років – станом на 01 квітня 2015 року, не менше 25 років 6 місяців – станом на 01 січня 2016 року і не менше 26 років 6 місяців – станом на 11.10.2017
Законодавством ототожнені посади медичної сестри та сестри медичної милосердя Товариства Червоного Хреста, а отже період роботи на посаді останньої зараховується до спеціального стажу для отримання пенсії за вислугу років згідно із п. “е” ст. 55 Закону № 1788-ХІІ
Постановою суду апеляційної інстанції від 09.04.2024 залишено в силі рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову Особи, визнано протиправним та скасовано рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії та зобов’язано останній повторно розглянути заяву Особи про призначення пенсії за вислугу років від 18.05.2023, з урахування правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оспорюване рішення пенсійного органу мотивоване відсутністю необхідного страхового стажу – 26 років 6 місяців, згідно пункту “е” статті 55 Закону № 1788-ХІІ. При цьому до спеціального стажу не зараховано періоди роботи з 01.09.1993 по 03.02.2003 на посаді патронажної медичної сестри милосердя в райкомі Товариства Червоного Хреста.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з положеннями пунктів 2-1, 16 «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV в редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VIII право на пенсію за вислугу років мають особи, які на день набрання чинності Закону №2148-VIII (11.10.2017) мають вислугу років та стаж, передбачений статтею 55 Закону №1788-XII.
Відповідно до ст.56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із п. “е” ст. 55 Закону № 1788-ХІІ від 05.11.1991 право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається КМУ:
– станом на 01.04. 2015 – не менше 25 років;- станом на 01.01.2016 – не менше 25 років 6 місяців;-станом на 11.10.2017 року – не менше 26 років 6 місяців.
Отже, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров`я за наявності спеціального стажу роботи.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397 (яка є чинною до цього часу на території України) було затверджено Положення про порядок обчислення стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти і охорони здоров`я, яким визначалось, що лікарям і іншим працівникам охорони здоров`я в стаж роботи за фахом, окрім роботи в установах, організаціях і посадах, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, зараховується праця в системі товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.
Згідно із пунктом 2 постанови КМУ від 04.11.1993 №909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років”, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працюють у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічих закладах, діагностичних центрах, мають право на пенсію за вислугу років.
При цьому, у примітках до Переліку №909 зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Схемні оклади працівників територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, відділень соціальної допомоги вдома і служб милосердя було затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров`я України від 06.04.2001 № 161/137.
До складу середнього медичного персоналу входять фельдшера, акушерки, медичні сестри, санітарні фельдшери, фельдшери-лаборанти, рентгено-лаборанти, зубні лікарі, зубні техніки та інші.
Відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2010 професії сестра медична та сестра медична милосердя мають однаковий код професії (КП) 3231, а також однаковий номер у довіднику кваліфікаційний характеристик працівників (ДКХГІ) 78.
Положеннями постанови КМУ від 17.11.1997 №1290 “Про затвердження списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці” надано право медичним сестрам Товариства Червоного Хреста на додаткову відпустку тривалістю 7 днів, що додатково підтверджує ототожнення законодавцем медичної сестри та сестри медичної милосердя.
З огляду на вказане суди дійшли висновку, що Відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу позивача періоду роботи з 01.09.1993 по 03.02.2003 на посаді медичної сестри милосердя в райкомі Товариства Червоного Хреста.
2. Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнані неконституційними, положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами від 02.03.2015 №213-VIII, від 24.12.2015 №911-VIII. Відповідно до пункту «е» частини 1 статті 55 Закону №1788-ХІІ, у відновленій редакції, після рішення КСУ, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається КМУ незалежно від віку
З аналізу положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV слідує, що вказаний Закон не зупиняє дію норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788, зокрема ст. 60 щодо зарахування до спеціального стажу працівника у інфекційних закладах охорони здоров’я у подвійному розмірі
Постановою суду апеляційної інстанції від 18.11.2024 залишено без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову Особи про скасування рішення пенсійного органу та зобов’язання останнього зарахувати Особі до загального та спеціального стажу роботу в ЦРЛ з 01.01.2005 по 01.05.2005 на посаді завідувача ФАП; в ЦРЛ з 01.04.2020 по 31.05.2020 на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення; до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років роботу у ЦРЛ за період з 10.10.2017 по 19.01.2021 на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення і розрахувати даний стаж у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ; повторно розглянути заяву Особи від 29.08.2023 про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Оспорюване рішення пенсійного органу мотивоване тим, що законодавством не передбачено підстави для: зарахування до спеціального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, роботу позивача в період з 10.10.2017 по 19.01.2021 у ЦРЛ на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення для обчислення даного стажу у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ – оскільки відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ робота у закладах охорони здоров`я зараховується до стажу у подвійному розмірі до 31.12.2003, тобто дія цієї норми не поширюється на працівників, які продовжували працювати у закладах відділень охорони здоров`я після набрання чинності цим Законом. Страховий стаж Особи становить 19 років 10 місяців 28 днів, спеціальний стаж на 11.10.2017 становить 19 років 6 місяців 4 дні, що не достатньо для призначення їй пенсії за вислугу років.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що з прийняттям Закону №213-VIII підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, а Закон №911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному КМУ.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнані неконституційними, положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами від 02.03.2015 №213-VIII, від 24.12.2015 №911-VIII.
Відповідно до пункту «е» частини 1 статті 55 Закону №1788-ХІІ, у відновленій редакції, після рішення КСУ 04.06.2019 №2-р/2019, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається КМУ незалежно від віку. Ці норми втратили чинність з дня ухвалення КСУ вказаного рішення, тобто з 04.06.2019.
Відтак суди дійшли висновку, що на день звернення 29.08.2023 Особи до пенсійного органу, пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я, незалежно від віку, при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років, що дає право на призначення даного виду пенсії.
Отже, вік позивача (39 років) в даному випадку не є спірним, а також відсутній спір між сторонами щодо перебування позивача на посадах у закладі охорони здоров`я, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ. Водночас, спірним є кількість здобутого позивачем страхового стажу.
Як передбачено пунктом 1 Порядку№637, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Записи у трудовій книжці Позивачки скріплені і засвідчені підписами вповноважених осіб роботодавця та відповідними печатками, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.Крім того, факт роботи у спірні періоди підтверджується довідкою, виданою ЦРЛ, яка була надана також Відповідачу разом із заявою про призначення пенсії.
Разом з тим, згідно з ст. 60 Закону № 1788-ХІІ, робота в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Не є спірним факт віднесення ЦРЛ до закладу охорони здоров`я, робота в якому, зокрема на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення, дає право на пенсію за вислугу років. Так, пенсійний орган заперечує проти подвійного зарахування стажу лише з підстав набрання чинності 01.01.2004 Закону України № 1058-ІV, який не містить положень, аналогічних ст. 60 Закону № 1788-ХІІ.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин ст. 60 Закону № 1788-ХІІ є чинною. Стаття 24 Закону № 1058-ІV не скасовує ст. 60 Закону 1788-ХІІ та не зупиняє її дію.
За таких підстав, доводи пенсійного органу щодо того, що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача в подвійному розмірі періоди роботи на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення ЦРЛ з 10.10.2017 по 19.01.2021, суди підставно вважав необґрунтованими.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивача від 29.08.2023 про призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням правової оцінки, наданої судами у рішеннях.
3. Право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах охорони здоров’я державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії
Зміна найменування державної установи, у якій працювала Позивач, з огляду на перепідпорядкування її МОЗ України замість Держсанепідслужби, не є підставою для висновку про виключення посади Позивача з переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років і, відповідно, виплати одноразової грошової допомоги
Постановою суду апеляційної інстанції від 29.02.2024 залишено в силі рішення першої інстанції, яким задоволено позов Особи, скасовано рішення пенсійного органу та зобов’язано останній повторно розглянути заяву Особи від 29.08.2022 року про призначення та виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України № 1058-ІV.
Оспорювана відмова пенсійного органу мотивована тим, що Позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV з 25.05.2022 року. Позивачу відмовлено на його заяву від 29.08.2022 щодо призначення грошової допомоги, оскільки на дату досягнення пенсійного віку Особа не працювала в закладах охорони здоров`я, передбачених Постановою № 909.
Не погоджуючись із оспорюваним рішенням пенсійного органу суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» – «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків – 35 років, для жінок – 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Суд врахував, що посади лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в санітарно-епідеміологічних станціях віднесені до Переліку закладів охорони здоров`я та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Також суд зазначив, що зміна найменування державної установи, у якій працювала позивач, з огляду на перепідпорядкування її МОЗ України замість Держсанепідслужби, не є підставою для висновку про виключення посади позивача з переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Суд акцентував увагу на тому, що поняття закладу громадського здоров`я, з`явилось у Переліку закладів охорони здоров`я лише на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 24.02.2021 року № 344, яким підпункт 2.3 пункту 2 названого Переліку викладено у новій редакції з огляду на перепідпорядкування закладів та установ Держсанепідслужби України МОЗ України та зміни найменування.
Також суд визнав необґрунтованими посилання пенсійного органу на відсутність у Переліку № 909 закладів охорони здоров`я Державної установи «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ» (в якій працює Позивач) як підстави для відмови у виплаті Особи одноразової грошової допомоги, адже наведене має місце виключно з підстав не приведення положень названого переліку у відповідність до вимог чинного законодавства з огляду на перепідпорядкування закладів та установ Держсанепідслужби України МОЗ України.
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 24.02.2021 року № 344 внесено зміни до підпункту 2.3 пункту 2 Переліку № 385, доповнивши його абзацом п`ятим такого змісту: «Центр контролю та профілактики хвороб (республіканський, обласний, міст Києва та Севастополя)».
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
В свою чергу, робота на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби передбачена у Переліку № 909.
До пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами ПФУ відповідних заяв про призначення пенсії має зараховуватись стаж роботи навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.
Таким чином, суди дійшли висновку, що оспорюване рішення пенсійного органу про відмову Особі 1 у виплаті грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV, ґрунтується на хибному розумінні відповідачем положень чинного законодавства
4.Санітарно-карантинний відділ портової санітарно – епідеміологічної станції МОЗ належить до протичумних закладів і в силу приписів статті 60 Закону №1788 робота у ньому підлягає зарахуванню у подвійному розмірі
Постановою Верховного Суду від 08.06.2022 залишено в силі постанову суду апеляційної інстанції про задоволення позову Особи про скасування рішення пенсійного органу та зобов’язано останній зарахувати Особі в стаж роботи у санітарно-карантинному відділі портової санітарно – епідеміологічної станції МОЗ за період з 13.04.1981 по 30.12.1985, з 17.07.1995 по 26.01.1999, з 04.09.2001 по 29.12.2012 у подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону № 1788-ХІІ із відповідним перерахунком пенсії.
Оспорювана відмова пенсійного органу мотивована тим, що робота Позивача у вказані періоди не підлягає зарахуванню у стажу в подвійному розмірі.
ВС зазначив, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі (ст. 60 Закону № 1788-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Наказом МОЗ затверджено Перелік закладів охорони здоров`я, до яких в розділі Санітарно-профілактичні заклади віднесено Санітарно-епідеміологічну станцію на водному транспорті (центральна, басейнова, портова).
Під час розгляду справи судами встановлено, що позивач у спірному періоді працював у санітарно-карантинному відділі портової санітарно – епідеміологічної станції МОЗ, який належить до протичумних закладів і в силу приписів статті 60 Закону №1788 робота у ньому підлягає зарахуванню у подвійному розмірі.
За таких обставин ВС дійшов висновку щодо протиправності відмови відповідача зарахувати позивачу період роботи в санітарно-карантинному відділі портової санітарно – епідеміологічної станції в подвійному розмірі.
5. За правилами статті 60 Закону № 1788-ХІІ та в силу приписів пункту 16 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я після 2004 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Працівник не може відповідати за порядок оформлення та зберігання установчих документів закладу, де працює, а також за правильність записів у його трудовій книжці. На Особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Постановою суду апеляційної інстанції від 08.05.2024 залишено без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову Особи про скасування рішення пенсійного органу та зобов’язання останнього здійснити перерахунок та провести виплату пенсії з урахуванням стажу роботи з 01.06.1987 по 01.09.1999 на посаді лікар-ординатор у інфекційно-боксованому відділенні для дітей грудного віку міської дитячої лікарні в подвійному розмірі.
Оспорюваним рішенням пенсійного органу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії з врахуванням стажу роботи з 01.06.1987 по 0.09.1999 року, оскільки Відповідач за результатами перевірки первинних документів позивача встановив:- у відомостях по нарахуванню заробітної плати посада зазначена лікар-педіатр, назва відділення не вказана;- в особових рахунках зазначена доплата у розмірі 15% від окладу, але за що ця доплата не вказано;- документи про створення інфекційно-боксованого відділення для дітей грудного віку та переведення до зазначеного відділення відсутні.
Натомість, судами встановлено, що відовідно до трудової книжки Позивача остання 29.07.1985 року була зарахована на посаду лікаря-ординатора грудного відділення міської дитячої лікарні.Відповідно до листа лікарні Позивач у період з 1987 року по 1999 рік працювала ординатором інфекційно-боксованого відділення для дітей грудного віку із нарахуванням заробітної плати з доплатою в розмірі 15% за шкідливі умови праці в інфекційних відділеннях. На особові рахунки нарахувувалась заробітна плата Позивача, в яких відображені доплати у розмірі 15% за шкідливість праці.
Доводи пенсійного органу про неможливість визначення періоду роботи позивача в інфекційно-боксованому відділенні для дітей грудного віку, спростовуються наказами, згідно яких у період з 1987 по 1999 рік інфекційно-боксоване відділенні для дітей грудного віку та інфекційно-боксоване відділенні для новороджених зазнавало реорганізації. При цьому, всім працівникам відділень інфекційно-боксованого відділення для дітей грудного віку та інфекційно-боксованого відділення для новонароджених, стосовно яких проводилися перевірки, пенсію з врахуванням роботи в інфекційному відділенні було призначено.
Крім того, спільним листом від 29.12.2005 №625/0/15-05/039-6, №10.01.09/2606, №16918/02-20 Мінпраці та соцполітики, МОЗ та ПФУ надано роз`яснення, що згідно із Законом України “Про внесення змін до ст.60 Закону № 1788-ХІІ” від 10.07.2003 час роботи, зокрема в інфекційних закладах (відділеннях) та психіатричних закладах охорони здоров`я зараховуються до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до роз`яснень МОЗ України №05.03-18-54/973 від 27.01.2010 “інфекційний заклад (відділення)” є заклад (відділення), де надають медичну допомогу – хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб.
Отже, інфекційно-боксоване відділення для дітей грудного міської дитячої лікарні в період з 01.06.1987 по 01.09.1999 було призначене для надання медичної допомоги дітям, хворим на інфекційні хвороби, і в розумінні статті 60 Закону № 1788-ХІІ є повноцінним інфекційним відділенням, облаштованим ліжко-місцями, відповідним устаткуванням та штатом медичних працівників згідно штатному розкладу лікарні.
Відтак, за правилами статті 60 Закону № 1788-ХІІ та в силу приписів пункту 16 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я після 2004 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що працівник не може відповідати за порядок оформлення та зберігання установчих документів закладу, де працює, а також за правильність записів у його трудовій книжці. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
ПРИЗНАЧЕННЯ ПЕНСІЙ
МЕДИЧНИМ ПРАЦІВНИКАМ ТА ФАРМАЦЕВТАМ
ПОСЛУГИ АДВОКАТА
Призначення пенсії за вислугу років медичним працівникам та фармацевтам передбачено ст. 52 та ст. 55 Закону «Про пенсійне забезпечення». Це може бути робота на посаді лікаря або середнього медичного персоналу в лікарняних закладах, амбулаторіях, санаторно-курортних закладах, а також в органах Держсанепідслужби, діагностичних центрах.
Для фармацевтів – аптекі, аптечні кіоски, аптечні магазини.
Однак доволі часто, органи Пенсійного фонду виносять рішення про відмову в призначенні пенсії медичним працівникам та фармацевтам. В таких рішеннях часто вказується не зарахування стажу медичного працівника з огляду на чіткі записи в трудовій книжці, відсутність медичного закладу в переліку медичних закладів, не правильний запис посади, неправильно заповнені уточнюючі довідки.
Також доволі часто на підставі формальних та надуманих міркуваннях органи Пенсійного фонду відмовляють у виплаті 10 пенсій працівникам державних та комунальних медичних закладах, а також у зарахуванню стажу в подвійному розмірі медичним працівникам психіатричних та інфекційних закладах, реанімаційних відділеннях.
Намагання також Держави шляхом прийняття більш жорстких умов виходу на пенсію медичних працівників та фармацевтів та наступне скасування таких умов Конституційним Судом призводить до створення більш непрозорих умов прийняття рішень органами Пенсійного фонду щодо призначення таких пенсій.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА ЩОДО ПРИЗНАЧЕННЯ ПЕНСІЙ МЕДИЧНИМ ПРАЦІВНИКАМ ТА ФАРМАЦЕВТАМ:
-Надання консультацій відносно документів щодо призначення пенсій
медичним працівникам та фармацевтам, визначення права, розрахунок
стажу та розміру пенсій;
-Судове оскарження відмов в призначенні пенсій медичним працівникам
та фармацевтам;
-Апеляційне та касаційне оскарження судових рішень по справам
про призначення пенсій медичним працівникам та фармацевтам;
-Виконання судових рішень по справам призначення пенсій медичним
працівникам та фармацевтам.
СУДОВА ПРАКТИКА І ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ ПРИ
РОЗГЛЯДІ СПРАВ ЗІ СПОРІВ ЩОДО ПРИЗНАЧЕННЯ ПЕНСІЇ
МЕДИЧНИМ ПРАЦІВНИКАМ І ФАРМАЦЕВТАМ
1. До досягнення 55 років, право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше 25 років – станом на 01 квітня 2015 року, не менше 25 років 6 місяців – станом на 01 січня 2016 року і не менше 26 років 6 місяців – станом на 11.10.2017
Законодавством ототожнені посади медичної сестри та сестри медичної милосердя Товариства Червоного Хреста, а отже період роботи на посаді останньої зараховується до спеціального стажу для отримання пенсії за вислугу років згідно із п. “е” ст. 55 Закону № 1788-ХІІ
Постановою суду апеляційної інстанції від 09.04.2024 залишено в силі рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову Особи, визнано протиправним та скасовано рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії та зобов’язано останній повторно розглянути заяву Особи про призначення пенсії за вислугу років від 18.05.2023, з урахування правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оспорюване рішення пенсійного органу мотивоване відсутністю необхідного страхового стажу – 26 років 6 місяців, згідно пункту “е” статті 55 Закону № 1788-ХІІ. При цьому до спеціального стажу не зараховано періоди роботи з 01.09.1993 по 03.02.2003 на посаді патронажної медичної сестри милосердя в райкомі Товариства Червоного Хреста.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з положеннями пунктів 2-1, 16 «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV в редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VIII право на пенсію за вислугу років мають особи, які на день набрання чинності Закону №2148-VIII (11.10.2017) мають вислугу років та стаж, передбачений статтею 55 Закону №1788-XII.
Відповідно до ст.56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із п. “е” ст. 55 Закону № 1788-ХІІ від 05.11.1991 право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається КМУ:
– станом на 01.04. 2015 – не менше 25 років;- станом на 01.01.2016 – не менше 25 років 6 місяців;-станом на 11.10.2017 року – не менше 26 років 6 місяців.
Отже, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров`я за наявності спеціального стажу роботи.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397 (яка є чинною до цього часу на території України) було затверджено Положення про порядок обчислення стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти і охорони здоров`я, яким визначалось, що лікарям і іншим працівникам охорони здоров`я в стаж роботи за фахом, окрім роботи в установах, організаціях і посадах, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, зараховується праця в системі товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.
Згідно із пунктом 2 постанови КМУ від 04.11.1993 №909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років”, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працюють у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічих закладах, діагностичних центрах, мають право на пенсію за вислугу років.
При цьому, у примітках до Переліку №909 зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Схемні оклади працівників територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, відділень соціальної допомоги вдома і служб милосердя було затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров`я України від 06.04.2001 № 161/137.
До складу середнього медичного персоналу входять фельдшера, акушерки, медичні сестри, санітарні фельдшери, фельдшери-лаборанти, рентгено-лаборанти, зубні лікарі, зубні техніки та інші.
Відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2010 професії сестра медична та сестра медична милосердя мають однаковий код професії (КП) 3231, а також однаковий номер у довіднику кваліфікаційний характеристик працівників (ДКХГІ) 78.
Положеннями постанови КМУ від 17.11.1997 №1290 “Про затвердження списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці” надано право медичним сестрам Товариства Червоного Хреста на додаткову відпустку тривалістю 7 днів, що додатково підтверджує ототожнення законодавцем медичної сестри та сестри медичної милосердя.
З огляду на вказане суди дійшли висновку, що Відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу позивача періоду роботи з 01.09.1993 по 03.02.2003 на посаді медичної сестри милосердя в райкомі Товариства Червоного Хреста.
2. Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнані неконституційними, положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами від 02.03.2015 №213-VIII, від 24.12.2015 №911-VIII. Відповідно до пункту «е» частини 1 статті 55 Закону №1788-ХІІ, у відновленій редакції, після рішення КСУ, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається КМУ незалежно від віку
З аналізу положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV слідує, що вказаний Закон не зупиняє дію норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788, зокрема ст. 60 щодо зарахування до спеціального стажу працівника у інфекційних закладах охорони здоров’я у подвійному розмірі
Постановою суду апеляційної інстанції від 18.11.2024 залишено без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову Особи про скасування рішення пенсійного органу та зобов’язання останнього зарахувати Особі до загального та спеціального стажу роботу в ЦРЛ з 01.01.2005 по 01.05.2005 на посаді завідувача ФАП; в ЦРЛ з 01.04.2020 по 31.05.2020 на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення; до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років роботу у ЦРЛ за період з 10.10.2017 по 19.01.2021 на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення і розрахувати даний стаж у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ; повторно розглянути заяву Особи від 29.08.2023 про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Оспорюване рішення пенсійного органу мотивоване тим, що законодавством не передбачено підстави для: зарахування до спеціального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, роботу позивача в період з 10.10.2017 по 19.01.2021 у ЦРЛ на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення для обчислення даного стажу у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ – оскільки відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ робота у закладах охорони здоров`я зараховується до стажу у подвійному розмірі до 31.12.2003, тобто дія цієї норми не поширюється на працівників, які продовжували працювати у закладах відділень охорони здоров`я після набрання чинності цим Законом. Страховий стаж Особи становить 19 років 10 місяців 28 днів, спеціальний стаж на 11.10.2017 становить 19 років 6 місяців 4 дні, що не достатньо для призначення їй пенсії за вислугу років.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що з прийняттям Закону №213-VIII підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, а Закон №911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному КМУ.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнані неконституційними, положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами від 02.03.2015 №213-VIII, від 24.12.2015 №911-VIII.
Відповідно до пункту «е» частини 1 статті 55 Закону №1788-ХІІ, у відновленій редакції, після рішення КСУ 04.06.2019 №2-р/2019, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається КМУ незалежно від віку. Ці норми втратили чинність з дня ухвалення КСУ вказаного рішення, тобто з 04.06.2019.
Відтак суди дійшли висновку, що на день звернення 29.08.2023 Особи до пенсійного органу, пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я, незалежно від віку, при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років, що дає право на призначення даного виду пенсії.
Отже, вік позивача (39 років) в даному випадку не є спірним, а також відсутній спір між сторонами щодо перебування позивача на посадах у закладі охорони здоров`я, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ. Водночас, спірним є кількість здобутого позивачем страхового стажу.
Як передбачено пунктом 1 Порядку№637, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Записи у трудовій книжці Позивачки скріплені і засвідчені підписами вповноважених осіб роботодавця та відповідними печатками, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.Крім того, факт роботи у спірні періоди підтверджується довідкою, виданою ЦРЛ, яка була надана також Відповідачу разом із заявою про призначення пенсії.
Разом з тим, згідно з ст. 60 Закону № 1788-ХІІ, робота в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Не є спірним факт віднесення ЦРЛ до закладу охорони здоров`я, робота в якому, зокрема на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення, дає право на пенсію за вислугу років. Так, пенсійний орган заперечує проти подвійного зарахування стажу лише з підстав набрання чинності 01.01.2004 Закону України № 1058-ІV, який не містить положень, аналогічних ст. 60 Закону № 1788-ХІІ.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин ст. 60 Закону № 1788-ХІІ є чинною. Стаття 24 Закону № 1058-ІV не скасовує ст. 60 Закону 1788-ХІІ та не зупиняє її дію.
За таких підстав, доводи пенсійного органу щодо того, що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача в подвійному розмірі періоди роботи на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення ЦРЛ з 10.10.2017 по 19.01.2021, суди підставно вважав необґрунтованими.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивача від 29.08.2023 про призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням правової оцінки, наданої судами у рішеннях.
3. Право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах охорони здоров’я державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії
Зміна найменування державної установи, у якій працювала Позивач, з огляду на перепідпорядкування її МОЗ України замість Держсанепідслужби, не є підставою для висновку про виключення посади Позивача з переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років і, відповідно, виплати одноразової грошової допомоги
Постановою суду апеляційної інстанції від 29.02.2024 залишено в силі рішення першої інстанції, яким задоволено позов Особи, скасовано рішення пенсійного органу та зобов’язано останній повторно розглянути заяву Особи від 29.08.2022 року про призначення та виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України № 1058-ІV.
Оспорювана відмова пенсійного органу мотивована тим, що Позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV з 25.05.2022 року. Позивачу відмовлено на його заяву від 29.08.2022 щодо призначення грошової допомоги, оскільки на дату досягнення пенсійного віку Особа не працювала в закладах охорони здоров`я, передбачених Постановою № 909.
Не погоджуючись із оспорюваним рішенням пенсійного органу суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» – «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків – 35 років, для жінок – 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Суд врахував, що посади лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в санітарно-епідеміологічних станціях віднесені до Переліку закладів охорони здоров`я та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Також суд зазначив, що зміна найменування державної установи, у якій працювала позивач, з огляду на перепідпорядкування її МОЗ України замість Держсанепідслужби, не є підставою для висновку про виключення посади позивача з переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Суд акцентував увагу на тому, що поняття закладу громадського здоров`я, з`явилось у Переліку закладів охорони здоров`я лише на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 24.02.2021 року № 344, яким підпункт 2.3 пункту 2 названого Переліку викладено у новій редакції з огляду на перепідпорядкування закладів та установ Держсанепідслужби України МОЗ України та зміни найменування.
Також суд визнав необґрунтованими посилання пенсійного органу на відсутність у Переліку № 909 закладів охорони здоров`я Державної установи «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ» (в якій працює Позивач) як підстави для відмови у виплаті Особи одноразової грошової допомоги, адже наведене має місце виключно з підстав не приведення положень названого переліку у відповідність до вимог чинного законодавства з огляду на перепідпорядкування закладів та установ Держсанепідслужби України МОЗ України.
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 24.02.2021 року № 344 внесено зміни до підпункту 2.3 пункту 2 Переліку № 385, доповнивши його абзацом п`ятим такого змісту: «Центр контролю та профілактики хвороб (республіканський, обласний, міст Києва та Севастополя)».
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
В свою чергу, робота на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби передбачена у Переліку № 909.
До пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами ПФУ відповідних заяв про призначення пенсії має зараховуватись стаж роботи навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.
Таким чином, суди дійшли висновку, що оспорюване рішення пенсійного органу про відмову Особі 1 у виплаті грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV, ґрунтується на хибному розумінні відповідачем положень чинного законодавства
4.Санітарно-карантинний відділ портової санітарно – епідеміологічної станції МОЗ належить до протичумних закладів і в силу приписів статті 60 Закону №1788 робота у ньому підлягає зарахуванню у подвійному розмірі
Постановою Верховного Суду від 08.06.2022 залишено в силі постанову суду апеляційної інстанції про задоволення позову Особи про скасування рішення пенсійного органу та зобов’язано останній зарахувати Особі в стаж роботи у санітарно-карантинному відділі портової санітарно – епідеміологічної станції МОЗ за період з 13.04.1981 по 30.12.1985, з 17.07.1995 по 26.01.1999, з 04.09.2001 по 29.12.2012 у подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону № 1788-ХІІ із відповідним перерахунком пенсії.
Оспорювана відмова пенсійного органу мотивована тим, що робота Позивача у вказані періоди не підлягає зарахуванню у стажу в подвійному розмірі.
ВС зазначив, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі (ст. 60 Закону № 1788-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Наказом МОЗ затверджено Перелік закладів охорони здоров`я, до яких в розділі Санітарно-профілактичні заклади віднесено Санітарно-епідеміологічну станцію на водному транспорті (центральна, басейнова, портова).
Під час розгляду справи судами встановлено, що позивач у спірному періоді працював у санітарно-карантинному відділі портової санітарно – епідеміологічної станції МОЗ, який належить до протичумних закладів і в силу приписів статті 60 Закону №1788 робота у ньому підлягає зарахуванню у подвійному розмірі.
За таких обставин ВС дійшов висновку щодо протиправності відмови відповідача зарахувати позивачу період роботи в санітарно-карантинному відділі портової санітарно – епідеміологічної станції в подвійному розмірі.
5. За правилами статті 60 Закону № 1788-ХІІ та в силу приписів пункту 16 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я після 2004 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Працівник не може відповідати за порядок оформлення та зберігання установчих документів закладу, де працює, а також за правильність записів у його трудовій книжці. На Особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Постановою суду апеляційної інстанції від 08.05.2024 залишено без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову Особи про скасування рішення пенсійного органу та зобов’язання останнього здійснити перерахунок та провести виплату пенсії з урахуванням стажу роботи з 01.06.1987 по 01.09.1999 на посаді лікар-ординатор у інфекційно-боксованому відділенні для дітей грудного віку міської дитячої лікарні в подвійному розмірі.
Оспорюваним рішенням пенсійного органу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії з врахуванням стажу роботи з 01.06.1987 по 0.09.1999 року, оскільки Відповідач за результатами перевірки первинних документів позивача встановив:- у відомостях по нарахуванню заробітної плати посада зазначена лікар-педіатр, назва відділення не вказана;- в особових рахунках зазначена доплата у розмірі 15% від окладу, але за що ця доплата не вказано;- документи про створення інфекційно-боксованого відділення для дітей грудного віку та переведення до зазначеного відділення відсутні.
Натомість, судами встановлено, що відовідно до трудової книжки Позивача остання 29.07.1985 року була зарахована на посаду лікаря-ординатора грудного відділення міської дитячої лікарні.Відповідно до листа лікарні Позивач у період з 1987 року по 1999 рік працювала ординатором інфекційно-боксованого відділення для дітей грудного віку із нарахуванням заробітної плати з доплатою в розмірі 15% за шкідливі умови праці в інфекційних відділеннях. На особові рахунки нарахувувалась заробітна плата Позивача, в яких відображені доплати у розмірі 15% за шкідливість праці.
Доводи пенсійного органу про неможливість визначення періоду роботи позивача в інфекційно-боксованому відділенні для дітей грудного віку, спростовуються наказами, згідно яких у період з 1987 по 1999 рік інфекційно-боксоване відділенні для дітей грудного віку та інфекційно-боксоване відділенні для новороджених зазнавало реорганізації. При цьому, всім працівникам відділень інфекційно-боксованого відділення для дітей грудного віку та інфекційно-боксованого відділення для новонароджених, стосовно яких проводилися перевірки, пенсію з врахуванням роботи в інфекційному відділенні було призначено.
Крім того, спільним листом від 29.12.2005 №625/0/15-05/039-6, №10.01.09/2606, №16918/02-20 Мінпраці та соцполітики, МОЗ та ПФУ надано роз`яснення, що згідно із Законом України “Про внесення змін до ст.60 Закону № 1788-ХІІ” від 10.07.2003 час роботи, зокрема в інфекційних закладах (відділеннях) та психіатричних закладах охорони здоров`я зараховуються до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до роз`яснень МОЗ України №05.03-18-54/973 від 27.01.2010 “інфекційний заклад (відділення)” є заклад (відділення), де надають медичну допомогу – хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб.
Отже, інфекційно-боксоване відділення для дітей грудного міської дитячої лікарні в період з 01.06.1987 по 01.09.1999 було призначене для надання медичної допомоги дітям, хворим на інфекційні хвороби, і в розумінні статті 60 Закону № 1788-ХІІ є повноцінним інфекційним відділенням, облаштованим ліжко-місцями, відповідним устаткуванням та штатом медичних працівників згідно штатному розкладу лікарні.
Відтак, за правилами статті 60 Закону № 1788-ХІІ та в силу приписів пункту 16 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я після 2004 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що працівник не може відповідати за порядок оформлення та зберігання установчих документів закладу, де працює, а також за правильність записів у його трудовій книжці. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
МЕДИЧНИМ ПРАЦІВНИКАМ ТА ФАРМАЦЕВТАМ
ПОСЛУГИ АДВОКАТА
Призначення пенсії за вислугу років медичним працівникам та фармацевтам передбачено ст. 52 та ст. 55 Закону «Про пенсійне забезпечення». Це може бути робота на посаді лікаря або середнього медичного персоналу в лікарняних закладах, амбулаторіях, санаторно-курортних закладах, а також в органах Держсанепідслужби, діагностичних центрах.
Для фармацевтів – аптекі, аптечні кіоски, аптечні магазини.
Однак доволі часто, органи Пенсійного фонду виносять рішення про відмову в призначенні пенсії медичним працівникам та фармацевтам. В таких рішеннях часто вказується не зарахування стажу медичного працівника з огляду на чіткі записи в трудовій книжці, відсутність медичного закладу в переліку медичних закладів, не правильний запис посади, неправильно заповнені уточнюючі довідки.
Також доволі часто на підставі формальних та надуманих міркуваннях органи Пенсійного фонду відмовляють у виплаті 10 пенсій працівникам державних та комунальних медичних закладах, а також у зарахуванню стажу в подвійному розмірі медичним працівникам психіатричних та інфекційних закладах, реанімаційних відділеннях.
Намагання також Держави шляхом прийняття більш жорстких умов виходу на пенсію медичних працівників та фармацевтів та наступне скасування таких умов Конституційним Судом призводить до створення більш непрозорих умов прийняття рішень органами Пенсійного фонду щодо призначення таких пенсій.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА ЩОДО ПРИЗНАЧЕННЯ ПЕНСІЙ МЕДИЧНИМ ПРАЦІВНИКАМ ТА ФАРМАЦЕВТАМ:
-Надання консультацій відносно документів щодо призначення пенсій
медичним працівникам та фармацевтам, визначення права, розрахунок
стажу та розміру пенсій;
-Судове оскарження відмов в призначенні пенсій медичним працівникам
та фармацевтам;
-Апеляційне та касаційне оскарження судових рішень по справам
про призначення пенсій медичним працівникам та фармацевтам;
-Виконання судових рішень по справам призначення пенсій медичним
працівникам та фармацевтам.
СУДОВА ПРАКТИКА І ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ ПРИ
РОЗГЛЯДІ СПРАВ ЗІ СПОРІВ ЩОДО ПРИЗНАЧЕННЯ ПЕНСІЇ
МЕДИЧНИМ ПРАЦІВНИКАМ І ФАРМАЦЕВТАМ
1. До досягнення 55 років, право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше 25 років – станом на 01 квітня 2015 року, не менше 25 років 6 місяців – станом на 01 січня 2016 року і не менше 26 років 6 місяців – станом на 11.10.2017
Законодавством ототожнені посади медичної сестри та сестри медичної милосердя Товариства Червоного Хреста, а отже період роботи на посаді останньої зараховується до спеціального стажу для отримання пенсії за вислугу років згідно із п. “е” ст. 55 Закону № 1788-ХІІ
Постановою суду апеляційної інстанції від 09.04.2024 залишено в силі рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову Особи, визнано протиправним та скасовано рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії та зобов’язано останній повторно розглянути заяву Особи про призначення пенсії за вислугу років від 18.05.2023, з урахування правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оспорюване рішення пенсійного органу мотивоване відсутністю необхідного страхового стажу – 26 років 6 місяців, згідно пункту “е” статті 55 Закону № 1788-ХІІ. При цьому до спеціального стажу не зараховано періоди роботи з 01.09.1993 по 03.02.2003 на посаді патронажної медичної сестри милосердя в райкомі Товариства Червоного Хреста.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з положеннями пунктів 2-1, 16 «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV в редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VIII право на пенсію за вислугу років мають особи, які на день набрання чинності Закону №2148-VIII (11.10.2017) мають вислугу років та стаж, передбачений статтею 55 Закону №1788-XII.
Відповідно до ст.56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із п. “е” ст. 55 Закону № 1788-ХІІ від 05.11.1991 право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається КМУ:
– станом на 01.04. 2015 – не менше 25 років;- станом на 01.01.2016 – не менше 25 років 6 місяців;-станом на 11.10.2017 року – не менше 26 років 6 місяців.
Отже, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров`я за наявності спеціального стажу роботи.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397 (яка є чинною до цього часу на території України) було затверджено Положення про порядок обчислення стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти і охорони здоров`я, яким визначалось, що лікарям і іншим працівникам охорони здоров`я в стаж роботи за фахом, окрім роботи в установах, організаціях і посадах, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, зараховується праця в системі товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.
Згідно із пунктом 2 постанови КМУ від 04.11.1993 №909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років”, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працюють у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічих закладах, діагностичних центрах, мають право на пенсію за вислугу років.
При цьому, у примітках до Переліку №909 зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Схемні оклади працівників територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, відділень соціальної допомоги вдома і служб милосердя було затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров`я України від 06.04.2001 № 161/137.
До складу середнього медичного персоналу входять фельдшера, акушерки, медичні сестри, санітарні фельдшери, фельдшери-лаборанти, рентгено-лаборанти, зубні лікарі, зубні техніки та інші.
Відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2010 професії сестра медична та сестра медична милосердя мають однаковий код професії (КП) 3231, а також однаковий номер у довіднику кваліфікаційний характеристик працівників (ДКХГІ) 78.
Положеннями постанови КМУ від 17.11.1997 №1290 “Про затвердження списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці” надано право медичним сестрам Товариства Червоного Хреста на додаткову відпустку тривалістю 7 днів, що додатково підтверджує ототожнення законодавцем медичної сестри та сестри медичної милосердя.
З огляду на вказане суди дійшли висновку, що Відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу позивача періоду роботи з 01.09.1993 по 03.02.2003 на посаді медичної сестри милосердя в райкомі Товариства Червоного Хреста.
2. Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнані неконституційними, положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами від 02.03.2015 №213-VIII, від 24.12.2015 №911-VIII. Відповідно до пункту «е» частини 1 статті 55 Закону №1788-ХІІ, у відновленій редакції, після рішення КСУ, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається КМУ незалежно від віку
З аналізу положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV слідує, що вказаний Закон не зупиняє дію норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788, зокрема ст. 60 щодо зарахування до спеціального стажу працівника у інфекційних закладах охорони здоров’я у подвійному розмірі
Постановою суду апеляційної інстанції від 18.11.2024 залишено без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову Особи про скасування рішення пенсійного органу та зобов’язання останнього зарахувати Особі до загального та спеціального стажу роботу в ЦРЛ з 01.01.2005 по 01.05.2005 на посаді завідувача ФАП; в ЦРЛ з 01.04.2020 по 31.05.2020 на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення; до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років роботу у ЦРЛ за період з 10.10.2017 по 19.01.2021 на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення і розрахувати даний стаж у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ; повторно розглянути заяву Особи від 29.08.2023 про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Оспорюване рішення пенсійного органу мотивоване тим, що законодавством не передбачено підстави для: зарахування до спеціального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, роботу позивача в період з 10.10.2017 по 19.01.2021 у ЦРЛ на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення для обчислення даного стажу у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ – оскільки відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ робота у закладах охорони здоров`я зараховується до стажу у подвійному розмірі до 31.12.2003, тобто дія цієї норми не поширюється на працівників, які продовжували працювати у закладах відділень охорони здоров`я після набрання чинності цим Законом. Страховий стаж Особи становить 19 років 10 місяців 28 днів, спеціальний стаж на 11.10.2017 становить 19 років 6 місяців 4 дні, що не достатньо для призначення їй пенсії за вислугу років.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що з прийняттям Закону №213-VIII підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, а Закон №911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному КМУ.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнані неконституційними, положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами від 02.03.2015 №213-VIII, від 24.12.2015 №911-VIII.
Відповідно до пункту «е» частини 1 статті 55 Закону №1788-ХІІ, у відновленій редакції, після рішення КСУ 04.06.2019 №2-р/2019, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається КМУ незалежно від віку. Ці норми втратили чинність з дня ухвалення КСУ вказаного рішення, тобто з 04.06.2019.
Відтак суди дійшли висновку, що на день звернення 29.08.2023 Особи до пенсійного органу, пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я, незалежно від віку, при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років, що дає право на призначення даного виду пенсії.
Отже, вік позивача (39 років) в даному випадку не є спірним, а також відсутній спір між сторонами щодо перебування позивача на посадах у закладі охорони здоров`я, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ. Водночас, спірним є кількість здобутого позивачем страхового стажу.
Як передбачено пунктом 1 Порядку№637, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Записи у трудовій книжці Позивачки скріплені і засвідчені підписами вповноважених осіб роботодавця та відповідними печатками, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.Крім того, факт роботи у спірні періоди підтверджується довідкою, виданою ЦРЛ, яка була надана також Відповідачу разом із заявою про призначення пенсії.
Разом з тим, згідно з ст. 60 Закону № 1788-ХІІ, робота в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Не є спірним факт віднесення ЦРЛ до закладу охорони здоров`я, робота в якому, зокрема на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення, дає право на пенсію за вислугу років. Так, пенсійний орган заперечує проти подвійного зарахування стажу лише з підстав набрання чинності 01.01.2004 Закону України № 1058-ІV, який не містить положень, аналогічних ст. 60 Закону № 1788-ХІІ.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин ст. 60 Закону № 1788-ХІІ є чинною. Стаття 24 Закону № 1058-ІV не скасовує ст. 60 Закону 1788-ХІІ та не зупиняє її дію.
За таких підстав, доводи пенсійного органу щодо того, що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача в подвійному розмірі періоди роботи на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення ЦРЛ з 10.10.2017 по 19.01.2021, суди підставно вважав необґрунтованими.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивача від 29.08.2023 про призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням правової оцінки, наданої судами у рішеннях.
3. Право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах охорони здоров’я державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії
Зміна найменування державної установи, у якій працювала Позивач, з огляду на перепідпорядкування її МОЗ України замість Держсанепідслужби, не є підставою для висновку про виключення посади Позивача з переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років і, відповідно, виплати одноразової грошової допомоги
Постановою суду апеляційної інстанції від 29.02.2024 залишено в силі рішення першої інстанції, яким задоволено позов Особи, скасовано рішення пенсійного органу та зобов’язано останній повторно розглянути заяву Особи від 29.08.2022 року про призначення та виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України № 1058-ІV.
Оспорювана відмова пенсійного органу мотивована тим, що Позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV з 25.05.2022 року. Позивачу відмовлено на його заяву від 29.08.2022 щодо призначення грошової допомоги, оскільки на дату досягнення пенсійного віку Особа не працювала в закладах охорони здоров`я, передбачених Постановою № 909.
Не погоджуючись із оспорюваним рішенням пенсійного органу суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» – «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків – 35 років, для жінок – 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Суд врахував, що посади лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в санітарно-епідеміологічних станціях віднесені до Переліку закладів охорони здоров`я та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Також суд зазначив, що зміна найменування державної установи, у якій працювала позивач, з огляду на перепідпорядкування її МОЗ України замість Держсанепідслужби, не є підставою для висновку про виключення посади позивача з переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Суд акцентував увагу на тому, що поняття закладу громадського здоров`я, з`явилось у Переліку закладів охорони здоров`я лише на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 24.02.2021 року № 344, яким підпункт 2.3 пункту 2 названого Переліку викладено у новій редакції з огляду на перепідпорядкування закладів та установ Держсанепідслужби України МОЗ України та зміни найменування.
Також суд визнав необґрунтованими посилання пенсійного органу на відсутність у Переліку № 909 закладів охорони здоров`я Державної установи «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ» (в якій працює Позивач) як підстави для відмови у виплаті Особи одноразової грошової допомоги, адже наведене має місце виключно з підстав не приведення положень названого переліку у відповідність до вимог чинного законодавства з огляду на перепідпорядкування закладів та установ Держсанепідслужби України МОЗ України.
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 24.02.2021 року № 344 внесено зміни до підпункту 2.3 пункту 2 Переліку № 385, доповнивши його абзацом п`ятим такого змісту: «Центр контролю та профілактики хвороб (республіканський, обласний, міст Києва та Севастополя)».
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
В свою чергу, робота на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби передбачена у Переліку № 909.
До пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами ПФУ відповідних заяв про призначення пенсії має зараховуватись стаж роботи навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.
Таким чином, суди дійшли висновку, що оспорюване рішення пенсійного органу про відмову Особі 1 у виплаті грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV, ґрунтується на хибному розумінні відповідачем положень чинного законодавства
4.Санітарно-карантинний відділ портової санітарно – епідеміологічної станції МОЗ належить до протичумних закладів і в силу приписів статті 60 Закону №1788 робота у ньому підлягає зарахуванню у подвійному розмірі
Постановою Верховного Суду від 08.06.2022 залишено в силі постанову суду апеляційної інстанції про задоволення позову Особи про скасування рішення пенсійного органу та зобов’язано останній зарахувати Особі в стаж роботи у санітарно-карантинному відділі портової санітарно – епідеміологічної станції МОЗ за період з 13.04.1981 по 30.12.1985, з 17.07.1995 по 26.01.1999, з 04.09.2001 по 29.12.2012 у подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону № 1788-ХІІ із відповідним перерахунком пенсії.
Оспорювана відмова пенсійного органу мотивована тим, що робота Позивача у вказані періоди не підлягає зарахуванню у стажу в подвійному розмірі.
ВС зазначив, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі (ст. 60 Закону № 1788-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Наказом МОЗ затверджено Перелік закладів охорони здоров`я, до яких в розділі Санітарно-профілактичні заклади віднесено Санітарно-епідеміологічну станцію на водному транспорті (центральна, басейнова, портова).
Під час розгляду справи судами встановлено, що позивач у спірному періоді працював у санітарно-карантинному відділі портової санітарно – епідеміологічної станції МОЗ, який належить до протичумних закладів і в силу приписів статті 60 Закону №1788 робота у ньому підлягає зарахуванню у подвійному розмірі.
За таких обставин ВС дійшов висновку щодо протиправності відмови відповідача зарахувати позивачу період роботи в санітарно-карантинному відділі портової санітарно – епідеміологічної станції в подвійному розмірі.
5. За правилами статті 60 Закону № 1788-ХІІ та в силу приписів пункту 16 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я після 2004 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Працівник не може відповідати за порядок оформлення та зберігання установчих документів закладу, де працює, а також за правильність записів у його трудовій книжці. На Особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Постановою суду апеляційної інстанції від 08.05.2024 залишено без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову Особи про скасування рішення пенсійного органу та зобов’язання останнього здійснити перерахунок та провести виплату пенсії з урахуванням стажу роботи з 01.06.1987 по 01.09.1999 на посаді лікар-ординатор у інфекційно-боксованому відділенні для дітей грудного віку міської дитячої лікарні в подвійному розмірі.
Оспорюваним рішенням пенсійного органу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії з врахуванням стажу роботи з 01.06.1987 по 0.09.1999 року, оскільки Відповідач за результатами перевірки первинних документів позивача встановив:- у відомостях по нарахуванню заробітної плати посада зазначена лікар-педіатр, назва відділення не вказана;- в особових рахунках зазначена доплата у розмірі 15% від окладу, але за що ця доплата не вказано;- документи про створення інфекційно-боксованого відділення для дітей грудного віку та переведення до зазначеного відділення відсутні.
Натомість, судами встановлено, що відовідно до трудової книжки Позивача остання 29.07.1985 року була зарахована на посаду лікаря-ординатора грудного відділення міської дитячої лікарні.Відповідно до листа лікарні Позивач у період з 1987 року по 1999 рік працювала ординатором інфекційно-боксованого відділення для дітей грудного віку із нарахуванням заробітної плати з доплатою в розмірі 15% за шкідливі умови праці в інфекційних відділеннях. На особові рахунки нарахувувалась заробітна плата Позивача, в яких відображені доплати у розмірі 15% за шкідливість праці.
Доводи пенсійного органу про неможливість визначення періоду роботи позивача в інфекційно-боксованому відділенні для дітей грудного віку, спростовуються наказами, згідно яких у період з 1987 по 1999 рік інфекційно-боксоване відділенні для дітей грудного віку та інфекційно-боксоване відділенні для новороджених зазнавало реорганізації. При цьому, всім працівникам відділень інфекційно-боксованого відділення для дітей грудного віку та інфекційно-боксованого відділення для новонароджених, стосовно яких проводилися перевірки, пенсію з врахуванням роботи в інфекційному відділенні було призначено.
Крім того, спільним листом від 29.12.2005 №625/0/15-05/039-6, №10.01.09/2606, №16918/02-20 Мінпраці та соцполітики, МОЗ та ПФУ надано роз`яснення, що згідно із Законом України “Про внесення змін до ст.60 Закону № 1788-ХІІ” від 10.07.2003 час роботи, зокрема в інфекційних закладах (відділеннях) та психіатричних закладах охорони здоров`я зараховуються до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до роз`яснень МОЗ України №05.03-18-54/973 від 27.01.2010 “інфекційний заклад (відділення)” є заклад (відділення), де надають медичну допомогу – хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб.
Отже, інфекційно-боксоване відділення для дітей грудного міської дитячої лікарні в період з 01.06.1987 по 01.09.1999 було призначене для надання медичної допомоги дітям, хворим на інфекційні хвороби, і в розумінні статті 60 Закону № 1788-ХІІ є повноцінним інфекційним відділенням, облаштованим ліжко-місцями, відповідним устаткуванням та штатом медичних працівників згідно штатному розкладу лікарні.
Відтак, за правилами статті 60 Закону № 1788-ХІІ та в силу приписів пункту 16 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я після 2004 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що працівник не може відповідати за порядок оформлення та зберігання установчих документів закладу, де працює, а також за правильність записів у його трудовій книжці. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.