Перейти до вмісту
Главная страница » ПРИПУЩЕННЯ СПАДКОЄМЦЕМ ДРУГОЇ ЧЕРГИ ПРО МОЖЛИВЕ УКЛАДЕННЯ ІЗ СПАДКОЄМЦЕМ В ПОРЯДКУ ПРЕДСТАВЛЕННЯ ПЕРШОЇ ЧЕРГИ УГОДИ ПРО ЗМІНУ ЙОГО ЧЕРГОВОСТІ НЕ МОЖЕ БУТИ ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ПЕРЕГЛЯДУ СУДОВОГО РІШЕННЯ, ЯКЕ СТАЛО ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ЗМІНИ СУБ’ЄКТНОГО СКЛАДУ  ПЕРШОЇ ЧЕРГИ 

ПРИПУЩЕННЯ СПАДКОЄМЦЕМ ДРУГОЇ ЧЕРГИ ПРО МОЖЛИВЕ УКЛАДЕННЯ ІЗ СПАДКОЄМЦЕМ В ПОРЯДКУ ПРЕДСТАВЛЕННЯ ПЕРШОЇ ЧЕРГИ УГОДИ ПРО ЗМІНУ ЙОГО ЧЕРГОВОСТІ НЕ МОЖЕ БУТИ ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ПЕРЕГЛЯДУ СУДОВОГО РІШЕННЯ, ЯКЕ СТАЛО ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ЗМІНИ СУБ’ЄКТНОГО СКЛАДУ  ПЕРШОЇ ЧЕРГИ 


До такого висновку дійшов Верховний Суд, розглянувши 30.04.2024 справу щодо встановлення факту батьківства для набуття дитиною права на спадкування після смерті батька.

Окрім того, Верховний Суд в черговий раз надав роз’яснення щодо застосування правової конструкції зміни суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом в межах певної черги  при застосуванні правил про право представлення (ст. 1266 ЦКУ).


Особа 1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства, заінтересована особа – Особа 4.

Заяву мотивовано тим, що з 2007 року до 2016 року Особа 1 проживала однією сім’єю без реєстрації шлюбу з Особа 2 і у них народилася дочка (Особа 3). Запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проведений відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного Кодексу України, тобто зі слів матері.

 Особа 1 та Особа 2 здійснили таїнство вінчання в храмі, що підтверджується відповідним свідоцтвом.За життя Особа 2 визнавав Особа 3 своєю дочкою, але не встиг зареєструватися батьком, оскільки помер. Отже, посилаючись на положення ст. 130 СКУ, з урахуванням найкращих інтересів та потреб дитини, Особа 1 просила суд встановити факт батьківства Особа 2 щодо дочки та зазначала, що встановлення вказаного факту є необхідним для оформлення спадкових прав.

Пізніше, Особа 1 подала до суду заяву про заміну сторони, яка мотивована тим, що заінтересована особа Особа 4 (мати Особа 2) померла. Спадкоємицею третьої черги Особа 2 є його тітка Особа 5, яка має виступати у справі як заінтересована особа, яка ухвалою суду задоволена.


Рішенням суду заява Особи 1 задоволена, у зв’язку із доведеністю належними доказами заявницею факту батьківства Особи 2 щодо Особи 3. 

Дане рішення суду  оскаржено Особою 6 (сестра померлої Особи 4), яка не брала участі у справі, так як, на її думку цим рішенням порушенні її права та інтереси.

Ухвалою апеляційного суду провадження закрито на підставі пункту 3 ч.1 ст. 362 ЦПК України, оскільки після його відкриття за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. 


Постановою Верховного Суду від 30.04.2024 вказану ухвалу суду апеляційної інстанції залишено в силі з огляду на наступне.

 

Так, в апеляційній скарзі Особа 3 вказувала, що  вирішення заяви Особа 1 про встановлення факту батьківства Особа 2 щодо дочки Особа 3 безпосередньо стосується її прав, оскільки вона є спадкоємцем другої черги після смерті своєї рідної сестри Особа 4, яка є матір`ю Особи 2 померлого раніше останньої. У випадку скасування рішення суду першої інстанції заявниця може отримати право на укладання з Особою 7 (спадкоємицею першої черги) договору про зміну черговості права на спадкування.


Згідно зі ст. 1261 ЦКУ у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 1 ст. 1266 ЦКУ передбачено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Тобто під спадкуванням за правом представлення розуміється особливий порядок закликання до спадкування спадкоємців за законом (та деяких інших осіб), коли одна особа у випадку смерті іншої особи, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини нібито заступає її місце і набуває право спадкування тієї частки у спадковому майні, яку отримав би померлий спадкоємець, якби він був живий на момент відкриття спадщини.

При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступенів, це означає, що у разі смерті до відкриття спадщини дітей спадкодавця, право на спадкування переходить до їхніх дітей (онуків спадкодавця), у разі смерті до відкриття спадщини онуків спадкодавця, право на спадкування отримають їхні діти (правнуки спадкодавця) тощо (аналогічні висновки викладені у постановах ВС від 30.06.2022, 26.04.2023).


У цій справі установлено, що після смерті спадкодавця Особа 4,  спадщину за правом представлення прийняли її внуки (діти її сина Особа 2)  Особа 7 та Особа 3 (після набрання законної сили рішенням суду про встановлення батьківства) оскільки Особа 2 помер раніше Особи 4. Тобто, право на спадкування в порядку представлення одержали внуки спадкодавця як спадкоємиці першої черги.

Особа 6, яка подала апеляційну скаргу на судове рішення, є рідною сестрою спадкодавця Особа 4, а тому вона могла одержати право на спадкування як спадкоємець другої черги поряд з іншою сестрою-Особою 5 (заітересована особа у цій справі).


Окрім того, навіть у випадку відсутності права Особи 3 на спадкування за правом представлення спадщини після смерті спадкодавця Особи 4 (тобто відсутності встановлено факту батьківства Особи 2 щодо Особи 3 ), право на спадщину отримала Особа 7 (дочка Особи 2), яка рішення суду першої інстанції у цій справі не оскаржувалата в подальшому уклала з  Особа 1 (в інтересах особи Особи 3 договір про поділ спадкового майна, який є чинним та неоспореним.

Право Особи 7 як спадкоємиці першої черги в порядку представлення щодо майна спадкодавця Особи 4 заявник Особа 6 не заперечує, а лише зазначає про її намір у разі скасування рішення суду першої інстанції укласти договір зі спадкоємицею першої черги Особою 7 про зміну черговості права на спадкування як спадкоємиці другої черги.

 Вказані твердження не спростовують висновок суду апеляційної інстанції про те, що Особа 6 не відноситься до кола осіб, які відповідно до положень ст. 352 ЦПКУ мають право апеляційного оскарження судового рішення у цій справі.

Таким чином, з огляду на викладене, установивши, що рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Особа 6 не вирішувалось, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження за її апеляційною скаргою.