Верховний Суд, переглянувши 06.08.2025, судові рішення у справі зі спору про захист права постійного користування сільського фермерського господарства звернув увагу, що, практика Верховного Суду спрямована на збереження права землекористування фермерських господарств (зокрема, але не виключно).
Так, Верховним Судом скасовані рішення судів попередні інстанцій про відмову в задоволенні позову СФГ та постановлено нове про часткове задоволення позову: визнано за СФГ право постійного користування земельними ділянками 13,0000 га та 12, 9669 га. Відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійними рішення міськради, якими здійснено поділ нерозпайованої частини спірних земельних ділянок та оголошено про проведення електронних торгів з продажу права оренди таких земельних ділянок.
ВС зазначив, щосуди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку, що з моменту передачі частини земельної ділянки фермерського господарства у власність її членам, “первісна” земельна ділянка площею 50 га фактично перестала існувати як об`єкт цивільних прав, внаслідок чого у Позивача припинилося право постійного користування нею. За висновками судів припинення права постійного користування внаслідок розпаювання земельної ділянки, переданої для створення СФГ, відбулося з передбаченої загальними нормами ст. 141 ЗКУ підстави добровільної відмови від такого права та в порядку, передбаченому спеціальними нормами Закону України «Про фермерське господарство».
Тобто, суди попередніх інстанцій безпідставно виснували, що внаслідок звернення голови фермерського господарства із заявою про розпаювання земельної ділянки фермерського господарства відбувається добровільна відмова від права постійного користування нею, позаяк законодавством не передбачено іншого.
У вказаній справі Верховний Суд, з посиланням на правові позиції у інших подібних справах, зазначив наступні висновки:
-У даній справі станом на час прийняття рішень про розпаювання земель (03.03.2007 та від 21.01.2008) ані Земельний кодекс України, ані Закон України «Про фермерське господарство» не містили правових приписів щодо того, що внаслідок прийняття рішення про розпаювання земель фермерського господарства право землекористування земельною ділянкою припиняється в повному обсязі. Лише Законом № 3613-VІ від 07.07.2011 Земельний кодекс України доповнено статтею 79-1, яка визначила порядок формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.
-У разі поділу земельної ділянки змінюються межі, площа та кадастровий номер цієї земельної ділянки, проте обсяг прав попереднього землекористувача, набутий на таку земельну ділянку у встановленому законом порядку на підставі Державного акта на право постійного користування землею, не змінюється, у зв`язку з чим зміна кадастрового номера, здійснена з дотриманням вищенаведених норм закону, не є правовою підставою, передбаченою положеннями ст. 141 ЗКУ, для припинення права постійного користування земельною ділянкою.
-Право постійного користування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 ЗКУ, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст. 141 ЗКУ, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.
Таким чином, ВС дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачем права постійного користування на спірні земельні ділянки.
Водночас, ВС зазначив, що факт неодноразового об`єднання та/або поділу спірної земельної ділянки з іншими земельними ділянками та формування іншої/інших земельних ділянок не перешкоджає їх витребуванню.
Отже, в частині позовних вимог про скасування рішень міськаради слід відмовити внаслідок обрання неефективного способу захисту порушених прав, оскільки таке скасування не призведе до поновлення прав СФГ.