Під час отримання послуг електропостачання час від часу у Споживачів виникають ситуації, коли вони отримують від Електропостачальних компаній або Операторів розподілу електричної енергії позови про нібито наявний борг за електричну енергію або борг за послуги розподілу електричної енергії або інші грошові вимоги за електричну енергію. Як правило, якщо Споживач своєчасно здійснює оплату спожитої електричної енергії, часто позови про наявну заборгованість є безпідставними.
Однак що зазначається в таких позовах ?
Дуже часто, Електропостачальні компанії обґрунтовують свої позовні вимоги тим, що нібито Споживача, за їхніми розрахунками, не в повному обсязі здійснює оплату спожитої електричної енергії. При цьому дійсни показники лічильника Споживача до уваги не беруться, так чинні правові норми не зобов’язують їх Електропостачальні компанії робити звірку наявної нібито заборгованості згідно даних комерційного обліку Споживача. При цьому, що відповідні дані має передавати Електропостачальній компанії
Оператор розподілу електричної енергії, Позивачі як правило не зазначають.
Штучні борги також виникають при заміні лічильника, коли Споживачу не дають можливості зафіксувати показники лічильника що заміняється, і відповідно, через деякий-час виникають «борги».
Не бажають Енергопостачальні компанії перерахувати суми при некоректній роботі лічильника, користуючись тим, що часто Споживачі не знають як діяти у відповідній ситуації і як перерахувати нараховані суми до рівня звичайного споживання.
Так само, іноді подаються позови від Операторів розподілу електричної енергії нібито про наявну заборгованість за розподіл електричну енергію.
Операторами розподілу електричної енергії можуть пред’являтися позови про стягнення так званої сум необлікованої електричної енергії, суми яких можуть доходити до кілька сотень та навіть мільйонів гривень. Однак в дійсності такі акти про порушення Правил РРЕЕ часто бувають складені з порушеннями і в таких випадках потрібно подавати позови про визнання їх недійсними та скасування.
Таким чином, при отриманні позову про заборгованість за електричну енергію слід вжити дієвих заходів по захисту своїх прав Адвокатом по електроенергії.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА ПО ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ:
1. Консультація та розробка стратегії захисту у суді клієнта від позовних вимог по електроенергії;
2. Допомога в зборі доказової бази та підготовка відзиву н позовну заяв по електроенергії;
3. Представництво клієнта в судах всіх інстанцій метою захисту інтересів клієнта у справах за позовом по електроенергії;
4.Оскарження рішень судів, постановлених не на користь заявника в апеляційному та касаційному порядку.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ У СПРАВАХ ЗА ПОЗОВОМ
ПО БОРГУ ПО ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ
1. Визначення обсягів споживання електричної енергії на об`єктах на тичасово окупованих територіях із застосуванням відповідного коефіцієнта має відбуватися саме за даними (показниками) їх середньодобового, а не середньомісячного споживання в аналогічному періоді попереднього року.
Незастосування електропостачальником в умовах воєнного стану коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії при розрахунку обсягів електроспоживання призведе до неправильного розрахунку вартості фактично спожитої електричної енергії, а тому незалежно від причин нездійснення розрахунку відповідного коефіцієнта не може бути достатньою підставою для покладання на споживача обов`язку оплатити поставлену електроенергію лише за даними її середньодобового споживання в аналогічному періоді попереднього року.
При недоведеності позивачем споживання відповідачем електричної енергії у обсягах, наведених у актах приймання-передачі електричної енергії, суд відмовляє у задоволенні позову про стягнення боргу по електроенергії.
Верховний Суд 26.03.2024 залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову ТОВ до ПАТ про стягнення боргу за електроенергію.
Верховний Суд зазначив, що Відповідач приєднався до умов договору шляхом підписання заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу і на підтвердження позовних вимог ТОВ надало акти про поставку електроенергії ПАТ, яке, в свою чергу не сплатило за поставлену електроенергію.
Разом з тим, відповідно до наказу від 01.03.2022 з 01.03.2022 зупинено роботу ПАТ, про що листом від 29.04.2022 відповідач повідомив позивача, що дільниці, які обслуговуються за договором від 14.06.2021 про постачання електроенергії знаходяться на тимчасово окупованій території та не контролюються підприємством, господарська діяльність на даних дільницях не ведеться. Листом від 06.09.2022 відповідач повідомив позивача про те, що з березня 2022 року відповідач не споживає електроенергію в регіоні, просив переглянути раніше виставлені рахунки за електроенергію та розподіл електроенергії та не виставляти рахунки та акти наданих послуг.
Те, що території, на якій проводив свою діяльність ПАТ тимчасово окуповані у період з 01.03.2022 до 11.11.2022 підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309.Листом від 16.06.2023 відповідач повідомив позивача щодо форс-мажорних обставин, а також наявний сертифікат від 29.05.2023 про форс-мажорні обставини.
Пунктом 4.12 ПРРЕЕ визначено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядоку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з пунктом 4.13 ПРРЕЕ для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Підпунктом 2 пункту 9 цього Положення №148 від 13.04.2022 встановлені особливості визначення обсягів споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях.
При цьому визначення обсягів споживання електричної енергії на об`єктах таких споживачів із застосуванням відповідного коефіцієнта має відбуватися саме за даними (показниками) їх середньодобового, а не середньомісячного споживання в аналогічному періоді попереднього року, що об`єктивно може бути зумовлено непостійністю електропостачання в звітний період з причин знеструмлення або відключення електроустановок споживачів у зв`язку з пошкодженням чи руйнуванням об`єктів енергетичної інфраструктури (електричні станції, трансформаторні підстанції, лінії та вузли електромереж тощо) внаслідок ведення бойових дій під час воєнного стану.
ВС зробив висновок, що незастосування електропостачальником в умовах воєнного стану коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії при розрахунку обсягів електроспоживання призведе до неправильного розрахунку вартості фактично спожитої електричної енергії, а тому незалежно від причин нездійснення розрахунку відповідного коефіцієнта не може бути достатньою підставою для покладання на споживача обов`язку оплатити поставлену електроенергію лише за даними її середньодобового споживання в аналогічному періоді попереднього року, як це допускається пунктами 8.6.9, 8.6.11 Кодексу КОЕЕ, оскільки викладене в підпункті 1 пункту 9 зазначеного Положення застереження виключає поширення норм цього Кодексу щодо такого майна, як об`єкти (електроустановки) споживачів, розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях.
Отже, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд вірно дійшов висновку, що з огляду на положення підпункту 2 пункту 9 Положення правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги за березень-травень 2022 року відсутні, оскільки позивачем не доведено споживання відповідачем електричної енергії у обсягах, наведених у актах приймання-передачі електричної енергії.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий суд виходив з того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження зняття даних комерційного обліку із об`єкту, на який здійснювалося постачання електричної енергії, враховуючи наявність обставин, зазначених у листі міської військової адміністрації від 30.01.2023, які об`єктивно унеможливлюють зняття показників з комерційних приладів обліку електричної енергії, встановлених на об`єкті відповідача, який споживає електричну енергію. Крім того, суд виходив з того, що на момент підписання актів приймання-передачі електричної енергії за період з березня по травень 2022 року повноваження у підписанта зі сторони споживача на вчинення відповідних дій були відсутні з огляду на наказ від 01.03.2022, відповідно до якого з 01.03.2022 зупинено роботу ПАТ, у тому числі виконання будь-яких господарських операцій.
ВС звернув також увагу, що загальний обсяг спожитої відповідачем електроенергії, який вказано позивачем у рахунках, не відповідає загальному обсягу спожитої відповідачем електроенергії, який вказано третьою особою-Обленерго.
Таким чином, ВС зазначив, що у даному випадку принцип більшої вірогідності у сукупності з принципом розумності надає можливість зробити висновок, який, ґрунтуючись на встановлених судом фактах, а саме подання позивачем та третьою особою суперечливих даних щодо обсягу споживання електроенергії з врахуванням окупації міста та наказу про припинення господарського діяльності підприємства відповідача, що цілком вірогідним є факт того, що позивачем не доведено обсягу фактичного використання відповідачем електричної енергії за період березень-травень 2022 року.
Тому, ВС погодився із висновками судів попередніх інстанцій, що з огляду на підпункт 2 пункту 9 Положення № 148 у даному випадку відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за надання послуг із розподілу електричної енергії за березень-травень 2022 року.
2. Електроостачальна компанія не має право постачати електроенергію Споживачу, що знаходиться на окупованій РФ території.
Отже вимоги Постачальної компанії до Споживача про стягнення коштів за енергію, що постачалась на тимчасово окуповану територію є необґрунтованими, а суд відмовляє у задоволенні такого позову.
Для звільнення від відповідальності за неналежне виконання умов договору про поставку електроенергії Відповідач зобов`язаний негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства,зокрема, відповідний сертифікат Торгово-промислової Палати, яким могло б бути засвідчено існування для ТОВ 2 у спірний період форс-мажорних обставин, що зумовили неможливість виконання обов`язків за договором.
Верховний Суд 05.11.2025 залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову ТОВ 1 до ТОВ 2 про стягнення 38983 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію.
ВС погодився із висновками суду апеляційної інстанції про те, що окупація м. Олешки (місце розташування Споживача)у лютому 2022 року є загальновідомим фактом, який не підлягає доказуванню, а відтак на спірні правовідносини цієї справи поширюються положення ст. 13-1 Закону “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” № 1207- VІІ, частина друга якої імперативно забороняє переміщення товарів лініями електропередач на тимчасово окуповану територію України з іншої території України.
Отже ТОВ 1 взагалі не мало права здійснювати господарську діяльність щодо постачання електроенергії ТОВ на тимчасово окуповану територію, а тому його вимоги про стягнення заявлених коштів за таку енергію є необґрунтованими.
Також ВС погодився із судом апеляційної інстанції, що загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб та не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору.
Крім того, Відповідач для звільнення від відповідальності за неналежне виконання умов договору в порядку п. 12.4 договору був зобов`язаний негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства, чого матеріали цієї справи не містять. Так само матеріали справи не містять доказів отримання Відповідачем сертифікату ТПП, яким могло б бути засвідчено існування для ТОВ 2 у спірний період форс-мажорних обставин, що зумовили неможливість виконання обов`язків за договором.
Таким чином, ВС погодився із рішеннями судів попередніх інстанцій по відсутність підстав для задоволення позову.
3.Не допускається незгода Обленерго з висновками НКРЕКП з одного і того ж питання та свідчить про пряме невиконання вказівок Регулятора.
Якщо Споживач не згоден із фактично спожитим обсягом електроенергії, за які Обленерго просить сплатити, то сторони можуть залучити незалежні експертні організації. Відмова Обленерго у залученні експертів, є підставою для відмови судом у задоволенні позову про стягнення заборгованості із Споживача.
Також встановлено, що в матеріалах справи наявний лист Відповідача від 17.07.2023, в якому він пропонував сторонам залучити незалежні експертні організації для звіряння фактично спожитих обсягів електричної енергії. Однак пропозиція споживача була залишена поза увагою сторін, а в матеріалах справи відсутні докази, які би підтвердили обставину неможливості проведення експертизи з об`єктивних причин.
ТОВ 1 звернулось в суд із позовом до Водоканалу про стягнення 2 760 560 грн., з яких: : 2 574 426,37 грн – основна заборгованість, 14 600,17 грн – 3 % річних, 171 534,38 грн – пеня з мотивів неналежного виконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно з умовами укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії Споживачу від 28.12.2021 у частині здійснення платежів за спожиту електричну енергію за період із вересня 2022 року до лютого 2023 року.
Верховний Суд 29.04.2025, залишаючи в силі постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, зазначив, що апеляційний суд, проаналізувавши судові рішення у іншій справі за позовом ТОВ до Водоканалу про стягнення з відповідача на користь позивача 247 049 грн, дійшов обґрунтованого висновку про те, що оцінка правильності розрахованого Водоканалом обсягу спожитої електричної енергії та розрахунку плати за неї у наведеній справі є саме оцінкою обставин, здійсненою судами, а не встановленими обставинами, що мають преюдиційне значення.
За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність надання самостійної оцінки проведеному розрахунку за недообліковану електричну енергію, поставлену відповідачу на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2021.
Водночас, за встановленими обставинами цієї справи, відповідач не погодився з рішенням Укренерго від 23.08.2023 у частині проведених розрахунків, а тому звернувся до НКРЕКП (Регулятора), яка здійснила аналіз суперечки та у відповіді від 25.12.2023 вказала на недоліки, які були допущені Обленерго. Зокрема, Регулятор зазначив, що відсутність / падіння напруги в одному із вимірювальних ланцюгів у зв`язку із перегоранням запобіжника (при відсутності фіксації виходу із ладу засобів вимірювальної техніки) свідчить про наявність систематичної похибки вимірювання.
При цьому, НКРЕКП зазначила, як слід діяти у ситуації, яка виникла між сторонами, та звернула увагу на необхідність застосування приписів абзацу 2 пункту 8.6.18 глави 8.6 розділу VIII Кодексу комерційного обліку електричної енергії.
Натомість Обленерго, у листі від 23.01.2024 у відповідь на наведені висновки Регулятора зазначило, що не вбачає можливості визначити систематичну похибку внаслідок падіння напруги у вимірювальних ланцюгах. Обленерго висловило власну позицію про те, що донарахування слід проводити з 08.09.2022, від дати, зафіксованої автоматизованою системою комерційного обліку електричної енергії, згідно з пунктом 8.6.20 глави 8.6 розділу VIII Кодексу комерційного обліку електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії за вказаними точками комерційного обліку.
Отже, Верховний Суд погодися із судом апеляційної інстанції, що така відповідь свідчить про незгоду Обленерго з висновками НКРЕКП та пряме невиконання вказівок Регулятора.Тобто, Регулятор, надавши оцінку діям сторін у зазначеному спорі, вказав на дії, які Обленерго потрібно вчинити.
Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які би підтверджували намагання Обленерго провести експертизу та здійснити розрахунок відповідно до абзацу 2 пункту 8.6.18 глави 8.6 розділу VIII Кодексу комерційного обліку електричної енергії.
При цьому, НКРЕКП також звертала увагу на те, що розрахунок слід проводити з урахуванням віднімання від обсягу електричної енергії, що надійшла в електричні мережі основного споживача, обсягу електричної енергії, відданої в електричні мережі субспоживача, та обсягу втрат електричної енергії, пов`язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного Споживача.
Однак, зазначених дій не було проведено, що свідчить про невиконання Обленерго вимог НКРЕКП, яка імперативно вказала про необхідність Обленерго привести свої дії у відповідність до вимог законодавства шляхом здійснення відповідного перерахунку обсягів електричної енергії, використаної Водоканалом.
Також, в матеріалах справи наявний лист Відповідача від 17.07.2023, в якому він пропонував сторонам залучити незалежні експертні організації для звіряння фактично спожитих обсягів електричної енергії. Однак пропозиція споживача була залишена поза увагою сторін, а в матеріалах справи відсутні докази, які би підтвердили обставину неможливості проведення експертизи з об`єктивних причин.
Таким чином, Верховний Суд не встановив неправильного застосування апеляційним господарським судом пунктів 8.6.18, 8.6.20 розділу VIII Кодексу комерційного обліку електричної енергії, а тому наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтверджені, що виключає скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду.