Перейти до вмісту
Главная страница » ПОЗБАВЛЕННЯ БОРЖНИКА ПРАВА ОСПОРИТИ ВИМОГИ КРЕДИТОРА ВИКЛЮЧАЄ МОЖЛИВІСТЬ ВЧИНЕННЯ ВИКОНАВЧОГО НАПИСУ НОТАРІУСОМ

ПОЗБАВЛЕННЯ БОРЖНИКА ПРАВА ОСПОРИТИ ВИМОГИ КРЕДИТОРА ВИКЛЮЧАЄ МОЖЛИВІСТЬ ВЧИНЕННЯ ВИКОНАВЧОГО НАПИСУ НОТАРІУСОМ

  • від

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦКУ, ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-ХІІ захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

 Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Отже вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону № 3425-ХІІ  у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

            Постановою Верховного Суду від 31.05.2023 залишено в силі рішення першої інстанції про задоволення позову Особи до Державної іпотечної установи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

         Позов обґрунтовано тим, що оспорюваним виконавчим написом стягнуто на користь відповідача заборгованість у сумі 63 456 грн., невиплачену в строк, на підставі договору фінансового лізингу.

         Разом з тим, позивач не погоджується із розміром заборгованості, оскільки з тексту виконавчого напису неможливо встановити правильність розрахунку заборгованості відповідачем. Не враховано договір, укладений сторонами у справі із ГУ Национальної поліції області, яким передбачалось компенсацію частини лізингових платежів за рахунок Державного бюджету та інших джерел; не вказано, за якими саме зобов`язаннями, коли цей строк настав, коли та в яких розмірах мали бути внесені грошові кошти, не перевірено розмір і порядок внесення платежів органом забезпечення житлом. Тобто, нотаріус не перевірив  безпірність  суми боргу, зокрема, шляхом отримання додаткових відомостей від позивача, який був неналежним чином повідомлений.

         ВС зазначив, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком

є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Проте сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору щодо заборгованості як такого.

Верховним Судом неодноразово аналізувались положення підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій та вказувалось про те, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Також, Верховним Судом неодноразово стверджувалось, що наведена норма Порядку спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника. Тому повідомлення боржника необхідно вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

         Відповідно до пункту 114 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.05.2009 № 270 одержувач може відмовитися від одержання поштового відправлення, про що на ньому робиться відповідна позначка, яка засвідчується його підписом та повертаються за зворотньою адресою. У разі коли одержувач відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання поштового відправлення воно з відповідною відміткою зберігається  на об`єкті поштового зв`язку протягом установленого строку та після їх закінчення повертаються за зворотньою адресою.

Приватний нотаріус направила вимогу про сплату заборгованості та довідку про заборгованість позивачу за вказаними у договорі адресами, які повернулися нотаріусу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».Проте приватний нотаріус у свідоцтві  зазначила, що посвідчені заяви Державної іпотечної установи передані Особі за допомогою відділення поштового зв`язку. Оскільки Особа  відмовився від одержання заяви, заяву повернено до відділення за закінченням терміну зберігання, про що зазначено у відмітці цього органу поштового зв`язку.

Отже, у матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували, що Позивач відмовився від отримання поштової кореспонденції, надісланої нотаріусом адресату, враховуючи, що кореспонденція, яка була адресована повернулася нотаріусу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Позначка поштового оператора про повернення поштової кореспонденції «Після закінчення терміну зберігання» не підтверджує факт відмови адресата від отримання кореспонденції, оскільки у разі відмови на бланку поштового надсилання робиться відповідна позначка «Адресат відмовився».

Тож порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису та порядку повідомлення боржника щодо вимоги про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що неотримання боржником вимоги про усунення порушень за договором фінансового лізингу позбавило позивача можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора, що свідчить про порушення порядку повідомлення боржника, та об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.