Верховний Суд скасовуючи 19.11.2025 рішення судів попередніх інстанцій, у справі за позовом ТОВ до Міськради про встановлення сервітуту, звернув увагу, що в законодавстві запроваджено механізм при якому в межах гірничого відводу відсутня імперативна необхідність зміни цільового призначення земельної ділянки, виведення її з господарського обороту. Наприклад, у випадку видобування корисних копалин підземним способом земельні ділянки сільськогосподарського призначення в межах гірничого відводу можуть продовжувати використовуватись для сільськогосподарських потреб.
З іншого боку, власники або користувачі земельних ділянок у випадку встановлення земельного сервітуту не тільки не позбавляються прав щодо володіння, користування та розпорядження ними, а й отримують можливість компенсації тих обмежень, а також втрат, які можуть мати місце у цьому разі.
При цьому за змістом ст. 66 ЗКУ саме встановлення земельного сервітуту і є тим юридичним титулом, який легітимізує здійснення надрокористувачем своєї діяльності в межах земельних ділянок (як сформованих у встановленому порядку, так і тих, формування яких не здійснено).
Верховний Суд у постанові від 05.11.2024 зазначив висновок, що передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту має бути доказ вчинення дій щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди між сторонами. Якщо ж до звернення до суду не вчинялися дії щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, відсутнє звернення до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то в суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.
Суть спору у даній справі в тому, що ТОВ 15.06.2022 отримано спеціальний дозвіл на користування надрами, який надає право видобування піску на земельній Дільниці родовища, яка перебуває в межах родовищ піску, належних на праві власності Міськраді. Однак, Відповідач відмовив у клопотанні ТОВ про встановлення земельного строкового сервітуту, повідомши, що питання про встановлення сервітуту знято з розгляду на пленарному засіданні чергової сесії.
Отже ВС у даній справі зазначив висновок, що Відтак обов`язковими передумовами для встановлення сервітуту повинні бути:
– звернення зацікавленої особи до власника земельної ділянки з пропозицією щодо встановлення сервітуту на умовах, що є ідентичними в подальшому заявленими у позові;
– наявність обставин, що унеможливлюють користування майном позивача у спосіб інший, ніж через встановлення сервітуту.
Верховний Суд звернув увагу, що Міськрадою не було прийнято рішення ні про встановлення земельного сервітуту, ні про відмову у такому встановленні. І ця обставина розтлумачена сторонами спору по різному: Позивачем – як відмова, Відповідачем – як відсутність відмови у встановленні земельного сервітуту.
Водночас ВС вказав, що оскільки сторонами не було досягнуто умов/згоди щодо встановлення сервітуту у добровільному порядку, Позивач вірно скористався своїм правом вимагати встановлення такого сервітуту за рішенням суду.
Водночас судом не надано належної оцінки повноті забраних Позивачем та наданих як Міськраді, так і суду, документів та матеріалів, необхідних для реалізації такого права.
За таких обставин висновки господарських судів як першої, так і апеляційної інстанції щодо мотивів відмови або задоволення у позові є передчасними з огляду на неповноту встановлення наведених обставин та неповного врахування наведених приписів законодавства, тому справа підлягає направленню на новий розгляд.