Відповідно до статті 55 Закону України “Про захист економічної конкуренції” від 11.01.2001 № 2210-ІІІ особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування.
Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 ст. 50 Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.
Верховний Суд 24.09.2024 переглянув судові рішення зі спору щодо наявність/відсутність підстав у Замовника перевезень товару для стягнення з Укрзалізниці шкоди, заподіяної внаслідок оплати додаткових Послуг, встановлених останньою із порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, у подвійному розмірі на підставі статті 55 Закону.
Суть спору в тому, між Укрзалізницею (Перевізник) і ТОВ (Замовник) укладено Договір про надання послуг з перевезення вантажів у вагонах Перевізника, а Замовник зобов’язується оплатити послуги.
Рішенням правління Укрзалізниці встановлено додаткові Послуги, у зв’язку із чим укладено додаткову угоду із позивачем, якою доповнено основний договір вказаними Послугами, а позивач їх оплачував.
Разом з тим, рішенням Антимонопольного комітету визнано, що дії Укрзалізниці, які полягають у визначенні вказаних Послуг є порушенням, передбаченим ч.1 ст. 13 та п.2 ст. 50 Закону № 2210-ІІІ у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, що призвело до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання (споживачів послуг), яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку; зобов’язано усунути порушення та накладено на Укрзалізницю штраф.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ зазначав, що оскільки розмір плати за перевезення вантажу включив оплату встановлених Послуг то, відповідно, сплачені позивачем грошові кошти за них у розмірі 1 404 121 грн. є його прямими збитками. Таким чином, враховуючи приписи ч.2 ст. 55 Закону № 2210-ІІІ, відповідач зобов`язаний відшкодувати заподіяні порушенням законодавства про захист економічної конкуренції шкоду у подвійному розмірі, тобто 2 808 243 грн.
Справа розглядалась неодноразово, Верховний Суд 16.03.2023 направляючи справу на новий розгляд вказав, що оскаржувані судові рішення не містять встановленого судами попередніх інстанцій складу цивільного правопорушення, зокрема, в частині розміру шкоди в контексті включення/не включення понесених позивачем витрат у розмірі 1 404 121 грн. за надання відповідачем додаткових Послуг до загальної вартості реалізованого ТОВ товару третім особам, тобто, збільшення вартості власних послуг та/або вартості продукції, яка ним реалізовувалась.
Постановою Верховного Суду від 24.09.2024 залишено в силі постанову апеляційної інстанції про задоволення позову ТОВ до Укрзалізниці про стягнення подвійного розміру шкоди 2 808 243 грн. з урахуванням наступного.
Аналіз Закону 2210-ІІІ надає можливість дійти висновку, що в даному Законі не передбачено механізму відшкодування шкоди, отже, до спірних правовідносин слід застосовувати положення Цивільного та Господарського кодексів України.
Збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч.1 ст. 225 ГКУ).
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Ураховуючи положення положення ст. 74 у контексті спірних правовідносин, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Суд апеляційної інстанції при новому розгляді виконав вказівки Верховного Суду у постанові від 16.03.2023 та встановив, що відповідно до умов визначених у наданих позивачем договорах купівлі-продажу необробленої деревини (товар, що перевозився Укрзалізницею) та додатків до них, укладених із лісовими господарствами, умовами поставки необробленої деревини від зазначених лісових господарств є франко-склад Продавця FCA, за якими обов`язок відшкодування витрат за доставку товару покладено на покупця-ТОВ (Позивача).
Тобто, з наявних в матеріалах справи копій договорів купівлі-продажу необробленої деревини вбачається, що Позивач був Покупцем, товару для власної переробки, а отже не був реалізатором саме того товару, що перевозила Укрзалізниця, а тому оплата додаткових Послуг не могла бути відшкодована Позивачем шляхом збільшення вартості власних послуг та/або вартості продукції, оскільки ТОВ її не продавало.
Отже, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції, врахувавши вказівки Верховного Суду у постанові від 16.03.2023 у цій справі, дійшов вірного висновку, що оплата додаткових Послуг, установлених Укрзалізницею з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції –є прямими збитками Позивача, які, на підставі ч. 1 ст. 55 Закону України «Про захист прав економічної конкуренції», підлягають відшкодуванню у подвійному розмірі.
При цьому така правова позиція не суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 16.02.2023, 25.05.2023.