Верховний Суд, розглядаючи 07.05.2025 справу зі спору про витребування майна з чужого незаконного володіння зазначив, що можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна.
При цьому ВС звернув увагу, що застосування інституту віндикації (позов неволодіючого власника до володіючого невласника) зумовлює необхідність з`ясування судами ознак добросовісності/недобросовісності у діях кінцевого набувача майна для забезпечення дотримання критерію пропорційності при втручанні у його майнові права.
Прокурор звернувся в суд з позовом до Міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Міськради (Управління), ФОП, Особа 1 про визнання незаконним та скасування пункт 35 додатку до рішення 7 сесії Міськради “Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста” від 06.07.2016 № 283/16; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 18.11.2016, укладений між Управлінням та ФОП, скасування його державної реєстрації; витребування у Особи 1 на користь Міськради нежитлові приміщення підвальної частини у житловому будинку; припинення права власності Особа 1 на об`єкт нерухомого майна, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 14.08.2017.
Рішенням суду першої інстанції від 29.11.2024 в задоволенні позову відмовлено. Провадження у справі в частині позовних вимог до Особа 1 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПКУ.
Постановою суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі в частині позовних вимог до Особа 1 скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення – про відмову у позові. В решті – рішення залишено без змін.
Верховний Суд, залишаючи 07.05.2025 постанову суду апеляційної інстанції без змін, зазначив, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до 388 ЦКУ, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача. Проте, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦКУ).
Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного – лише в передбачених законом випадках. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів статті 388 ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру.
Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Отже, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. Тобто, право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.
Судами встановилено обставини порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця (ФОП), який, за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу, звернувся до органів місцевого самоврядування з заявою щодо приватизації майна шляхом викупу.
Однак, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що Особа 1 як кінцевий набувач спірного майна знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або про набуття ФОП майна всупереч закону.
З урахуванням наведеного ВС виснував про відсутність ознак недобросовісності у діях кінцевого набувача спірного нерухомого майна Особа 1. Добросовісний набувач не може відповідати через порушення інших осіб, допущені в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном.Тобто, конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам ст. 388 ЦКУ, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.
Отже, ураховуючи оплатний характер набуття Особа 1 спірного нерухомого майна, необізнаність її про вибуття майна з комунальної власності з порушенням процедури приватизації, свідчать про відсутність підстав для витребування такого майна від добросовісного набувача.
Таким чином, ВС вважав, що у даному випадку задоволення позовної вимоги про витребування у Особа 1 спірного нерухомого майна не відповідатиме “принципу пропорційності”, оскільки покладатиме надмірний індивідуальний тягар на фізичну особу, яка добросовісно набула право власності на об`єкти нерухомого майна.