Верховний Суд, переглянувши 22.06.2023 справу щодо спору про призначення пенсії за вислугу років Особі, що проходила службу в органах внутрішніх справ надав позитивні відповіді на такі питання:
-Чи підлягає зарахуванню для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262 № ХІІ календарна вислуга років на пільгових умовах?
– Чи наділена особа правом звернутись із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до ЗУ №2262-ХІІ безпосередньо до ГУ ПФУ, чи вона має звертатись із цим питанням до уповноваженого структурного підрозділу органу в якому проходила службу?
Суть спору в тому, що вислуга Позивача на день звільнення з органів внутрішніх справ становила – в календарному обчисленні – 18 років 08 місяців 14 днів;- у пільговому обчисленні – 05 років 03 місяці 14 днів; загальна вислуга років складає – 23 роки 11 місяців 28 днів.
Позивач 01.06. 2018 звернувся до ГУ Нацполіції (в якому він проходив службу) із заявою про підготовку та подання до органів ПФУ відповідних документів для призначення йому пенсії за вислугу років. У зв’язку із відмовою у задоволенні заяви, позивач звернувся до суду, який рішенням від 12.07.2018 зобов’язав ГУ Нацполіції направити в ПФУ документи про призначення пенсії, яке останній виконав. Водночас ГУ ПФУ 11.09.2019 відмовило у призначенні пенсії, обґрунтовуючи це відсутністю у позивача необхідної для призначення пенсії календарної вислуги років 23 роки та 6 місяців.
Рішенням суду від 02.04.2020, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, у задоволенні позову про скасування рішення ПФУ від 11.09.2019 відмовлено. Разом з тим, після ухвалення ВС постанови від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, де суд відступив від правових висновків щодо пільгового нарахування стажу, Позивач 22.03.2021 звернувся до Відповідача з заявою, в якій просив призначити йому пенсію за вислугу років, з врахуванням розрахунку складеного ГУ Нацполіції.
Разом з тим ГУ ПФУ 20.04.2021 повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії, оскільки станом на 01.06.2018, з урахуванням пільгової вислуги за період участі в антитерористичній операції, стаж складатиме 19 років 01 місяць 14 днів, при необхідних 23 роки 6 місяців
Судовими рішеннями попередніх інстанцій у цій справі відмовлено у задоволенні позову про скасування вказаного рішення ГУ ПФУ з мотивів того, що позивач фактично просить суд переглянути рішення суду від 02.04.2020, що виходить за межі повноважень суду першої інстанції. Крім того виходячи з приписів Порядку № 3-1, ним не передбачено призначення органом ПФУ пенсії за вислугу років на підставі окремої заяви особи, без відповідного подання уповноваженого структурного підрозділу та документів, передбачених пунктом 7 Порядку 3-1.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій ВС зазначив, що відповідно до пункту «а» ч. 1 ст. 12 ЗУ №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» – «д», «ж» ст. 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч.3 ст. 5 Закону) незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 06 місяців і більше.
Основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема Порядком № 393.
Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу, що передбачено Порядком № 393.
Визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат.
Закон № 2262-ХІІ як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в ч.4 ст. 17 цього Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги. Тобто, передбачена Законом календарна вислуга – це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік – 365 календарних днів, календарний місяць – 30 календарних днів).
В свою чергу, передбачені ст. 17-1 ЗУ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку № 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ
З урахуванням викладеного ВС вважає, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
З аналізу вищезазначених норм права випливає, що моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення Особи зі служби.
Доводи судів попередніх інстанцій про те, що аналогічні позовні вимоги розглядались у іншій справі ВС спростував з огляду а те, що в тій справі розглядались інші обставини і оскаржувалось інша відмова ГУ ПФУ про призначення пенсії ніж у даній справі, тобто підстави позову у цих справах не є тотожними.
Окрім того, системний аналіз норм Закону та Порядку № 3-1 дає підстави для висновку, що ними розрізняються поняття органу, до якого особа звертається за призначенням пенсії за вислугу років та органу, який здійснює призначення такої пенсії.
Ураховуючи положення ст. 48 Закону та пунктів 1, 14 Порядку № 3-1, особа має право звернутись із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років як до уповноваженого структурного підрозділу органу, в якому особа проходила службу, так і безпосередньо до ГУ ПФУ області (як органу, що призначає пенсії). Зокрема, можливість особи прямо звертатись до органу, що призначає пенсії обумовлена пунктом 14 Порядку № 3-1.
Тобто позивачем, як суб`єктом звернення, було дотримано всіх визначених законом умов для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону.
Відмовляючи Позивачу у призначенні пенсії за вислугу років у зв’язку із відсутністю у нього необхідної календарної вислуги років Відповідачем, як органом, що призначає пенсії, не вимагалось дооформлення поданих позивачем документів для призначення пенсії, у тому числі заяви про призначення пенсії, чи подання додаткових документів.
Оскільки вислуга років позивача у пільговому обчисленні стажу його роботи на день звільнення становить 23 роки 11 місяців 28 днів, а тому у відповідності до пункту «а» ч.1 ст. 12 Закону він набув право на призначення пенсії за вислугою років на підставі вказаного цього Закону.
Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем виконано всі умови, визначені Порядком № 3-1, ВС зобов`язав пенсійний орган призначити Особі пенсію за вислугу років згідно з розрахунком ГУ Нацполіції від 28.01.2019 з моменту звернення до останнього із заявою про призначення позивачу пенсії за вислугу років, а саме з 01.06.2018.