Можливість мати належний рівень медичного обслуговування для громадян України є важливою функцією офіційної державної політики, що декларується як в профільних медичних законах, так і на вищому державному рівні. Розвинена мережа державних та комунальних первинних та стаціонарних медичних закладів, та значна кількість бюджетних коштів на їх утримання, велика кількість приватних медичних закладів (особливо стоматологічних, репродуктивних, пластичних операцій) мали б створювати ідеальну картинку медичного забезпечення пересічного українця.
Однак, незалежно від того чи надавалися медичні послуги приватною фірмою чи державною (комунальною) медичною установою, пацієнту може бути надано неякісні медичні послуги, помилкове призначення медичних препаратів, які він не потребував або взагалі не проведення належного лікування, у т.ч. хірургічної операції внаслідок поставлення невірного діагнозу, або здійснювалося вартісне лікування безнадійно хворої людини.
В державних та комунальних лікувальних закладах, для належного та своєчасного лікування пацієнта часто необхідно проводити термінову операцію, однак у її проведенні медики можуть відмовити, посилаючись на необхідності її оплати, в той час, як певні операції мають проводиться безоплатно.
Нерідко недбалість лікарів може мати таку шкоду пацієнту, що лікар може бути притягнутий до кримінальної відповідальності.
Однак, це не позбавляє права постраждалої особи (пацієнта, або, у разі його смерті, близького родича) звернутися із позовом до суду про стягнення с медичної установи, в якій працює винний лікар, про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Складність таких судових процесів полягає перш за все в тому, що постраждалі пацієнти не можуть точно володіти медичними знаннями та розуміти процеси лікування та необхідної кваліфікації для аналізу, не мати всіх документів щодо проведення невдалої операції.
Саме досвідчений у таких справах медичний юрист підготує в суд грамотну позовну заяву, підтвердивши її належними доказами та доведе у суді правову позицію постраждалої особи з наданням відповідних належних доказів.
В той же час, медичний юрист захистить у суді лікаря (медичну установу), до яких пред’явлено необґрунтований позов незадоволеним пацієнтом. Також медичний адвокат буде здійснювати представництва клієнта в судах з метою захисту його інтересів у справах про адміністративні правопорушення або у кримінальному провадженні, у тому числі на стадії досудового розслідування.
Звертаємо увагу, що, ураховуючи специфіку таких справ, основним і головним доказом в суді є профільна медична експертиза, яку допоможе провести медичний адвокат або заявить відповідне клопотання в суд про проведення судової експертизи.
ПОСЛУГИ МЕДИЧНОГО ЮРИСТА:
1.Консультація з усіх правових питань у медичній сфері, аналіз виниклої ситуації та розробка стратегії порушених прав клієнта з перспективами результатів судових процесів;
2.Збір доказової бази, у тому числі експертного висновку та підготовка позовної заяви в суд з вимогами, що є найбільш ефективними для захисту клієнта;
3. Підготовка необхідних процесуальних документів-адвокатського запиту, заяв, скарг, заперечень, письмових пояснень, клопотань, тощо;
4. Представництво клієнта у суді усіх інстанцій з метою захисту його інтересів у спорах з медичними установами;
5. Оскарження судових рішень, поставлених не на користь клієнта в Апеляційний та Верховний Суд;
6. Правовий супровід клієнта на стадії виконавчого провадження.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СПРАВАХ
ЗІ СПОРІВ З МЕДИЧНИМИ УСТАНОВАМИ
1. Для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров`я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини
Цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини особи, яка завдала шкоду (завдавача шкоди). Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв`язок між ними
Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦКУ юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків
Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). Процесуальним законом передбачено дві підстави для призначення судом повторної експертизи, а саме: у випадку, якщо висновок експерта суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності
Невстановлення судом персонально Осіб –лікарів, які несвоєчасно або некваліфіковано надавали медичну допомогу не є перешкодою для стягнення з медичного закладу, в якому ці лікарі працюють, матеріальної та моральної шкоди на користь постраждалої Особи
Особа 1 звернулась в суд із позовом до Комунальної некомерційної лікарні (правонаступник ЦРЛ) про стягнення матеріальну шкоди в розмірі 14 646 грн. та моральної шкоду – 1 500 000 грн.
Позов мотивовано тим, що у зв`язку із передродовим станом 24.09.2014 року вона перебувала на денному стаціонарі у пологовому відділенні ЦРЛ. 27.09. 2014 року лікар Особа 3, визначивши, що настав час пологів, стала її стимулювати, однак це не допомогло і пологи не починались, навіть після пробиття водного міхура. Згодом лікар сказала, що дитина задихається і треба робити кесаревий розтин. Згоди на таку операцію позивачка не давала, а згоду на операцію дала її мати- Особа 4.
28 вересня Позивачці проводили операцію «кесаревий розтин» та повідомили, що народилася здорова дівчинка. Однак. 29.09.2014 Позивачці стало погано і з того часу почала підвищуватись температура, лікарі її оглядали щоденно, проводили різні діагностичні процедури, в тому числі робили УЗД матки, серця, нирок, печінки, але нічого не виявляли. Близько 19:00 год. 05.10.2014 Позивачці раптово стало погано і її стан здоров`я був критичний. В такому стані її залишили до ранку у палаті. 06.10. 2014 Позивачку було прооперовано, зробили операцію по видаленню матки. Позивачка посилалася на те, що внаслідок неправильного виставленого діагнозу щодо плоду та проведення операції кесаревій розтин, необхідності якої не було, лікарями пологового відділення ЦРЛ була вибрана неправильна тактика лікування, що призвело до запальної хвороби матки, як наслідок до гістерекстомії (видалення матки) та втрати позивачкою дітородної функції, що підтверджується висновком комісійної судово-медичної експертизи від 06.09.2019 та матеріалами кримінального провадження, досудове розслідування по якій не завершене, підозра нікому не висунута, оскільки всі рішення щодо проведення пологів лікарями проводились колегіально, а не персонально будь-яким лікарем, якому можливо було б висунути обвинувачення. Крім того, згідно з висновком цієї експертизи вибір тактики пологорозрішення та післяпологового ведення перебуває в причинно- наслідковому зв`язку з виникненням запальної хвороби матки та пізньої гіпотанічної маткової кровотечі, що могло стати причиною видалення матки.
Окрім того, в листі головного спеціаліста департаменту охорони здоров`я ОДА з акушерства та гінекології від 31.12.2014 зазначено, що випадок Позивачки розглядався на засіданні акушерської клініко-експертної комісії, на якій встановлено ряд недоліків, допущених у надані їй медичної допомоги при пологах.
Також позивачка зазначила, що за час лікування в перинатальному центрі після операції по видаленню матки у ЦРЛ нею були понесені витрати в розмірі 14 646 грн.
Рішенням районного суду 13.09.2022 позов задоволено частково: стягнуто з КНЛ (правонаступника ЦРЛ) на користь Особа 1 матеріальну шкоду у розмірі 14 646 грн., моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн.
Постановою суду апеляційної інстанції від 22.03.2023 рішення першої істанції змінено в частині стягнення моральної шкоди та зменшено її розмір до 700 000 грн.
Верховним Судом 17.10.2023 рішення районного суду в частині, яка не змінена постановою суду апеляційного суду та постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦКУ збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статей 23, 1167 ЦКУ особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Таким чином, цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини особи, яка завдала шкоду (завдавача шкоди). Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв`язок між ними. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦКУ).
Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦКУ юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Таким чином для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров`я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.
Встановлено, що медична допомога Особа 1 надавалася лікарями ЦРЛ. Вказані обставини підтверджуються показами свідків та письмовими доказами.
Медична допомога лікарями пологового відділення ЦРЛ надавалася неналежно, що призвело до тяжких наслідків у Позивачки, а саме втрати органу. Вказані обставини підтверджуються протоколом клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я обласної державної адміністрації від 24 грудня 2014 року за результатамипроведення засідання акушерської клініко-експертної комісії, на якому розглядався випадок паталогічних пологів та звернено увагу на ряд недоліків, допущених в наданні акушерської допомоги Особа 1;висновком комісійної судово – медичної експертизи від 06 вересня 2019 року Обласного бюро судово-медичної експертизи, яким встановлено, що вибір тактики пологорозрішення та післяпологового ведення Особа 1 перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням запальної хвороби матки та пізньої гіпотонічної маткової кровотечі, що могло стати причиною видалення матки; висновком додаткової комісійної судово-медичної експертизи та висновком комісійної судово-медичної експертизи
При цьому,ВС погодився із апеляційним судом, яким вмотивовано відхилено доводи відповідача про те, що висновок комісійної судово-медичної експертизи від 21.01.2022 є сумнівним з огляду на те, що було порушено порядок надання на експертизу матеріалів. Так, в матеріалах справи наявний дефектний акт від 02.11.2021, складений лікарями судово-гістологічного відділення обласного бюро судово-медичної експертизи, про те, що присланий матеріал на комісійну експертизу в паперовому пакеті: 9 шматочків внутрішніх органів в марлевому мішечку, які не залиті в парафін, та скельця 8 шт. (1 скло розбите на рівні зрізів), до акту додано додаток та міститься супровідний лист з дописами.
Однак, як вбачається із тексту висновку експертизи вказані матеріали не були об`єктом експертного дослідження у зв`язку з неналежним пофарбуванням та невідповідним станом присланих шматочків, які не залиті в парафін, що не уможливлює їх подальше дослідження. Отже вказані вище матеріали не були об`єктом дослідження. Щодо наявності на копії супровідного листа рукописних дописів, апеляційним судом зазначено, що представником відповідача не надано суду доказів, що саме така копія направлялась судом експертній установі, оскільки в матеріалах справи наявний оригінал супровідного листа на адресу експертної установи, який не містить будь-яких дописів та рукописних текстів.
Також апеляційним судом враховано, що наказом по медичному університету від 17.01.2022 року в якості експерта для проведення судово-комісійної експертизи було відряджено Особа 13 – професора закладу вищої освіти кафедри акушерства та гінекології. Згідно вказаного висновку всі експерти попереджені за кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків згідно зі статтями 384, 385 ККУ, що підтверджується їх підписами, в тому числі і Особа 13.
При розгляді справи у суді першої інстанції експерт Коцюбинська Ю. З. надала пояснення з приводу зазначення у висновку експертизи щодо «смерті дитини і недоношеності», що було допущено описку. Апеляційний суд дійшов висновку, що ця описка не впливає на висновки експертизи.
З огляду на вказане доводи касаційної скарги Відповідача про те, що документи для проведення експертиз були отримані з медичного закладу з порушенням визначеного законом порядку, є безпідставними.
Ухвалою апеляційного суду від 22.03.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника КНП про призначення по справі повторної комісійної судово-медичної експертизи, оскільки з урахуванням наданих судовим експертом пояснень, пояснень свідка Особа 10 та наявних в матеріалах справи доказів, у суду були відсутні сумніви у правильності висновку експертів, наданого за результатами комісійної судово-медичної експертизи від 21.01.2022.
Відповідно до ч.2 ст. 113 ЦПКУ, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Таким чином, процесуальним законом передбачено дві підстави для призначення судом повторної експертизи, а саме: у випадку, якщо висновок експерта суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності.
Судова експертиза у цій справі проведена атестованими експертами, які мають відповідну освіту, необхідну для проведення такої експертизи, при цьому висновок експертизи відповідає вимогам чинного законодавства, не містить недоліків, які б породжували сумніви у правильності та обґрунтованості зроблених висновків, узгоджуються з іншими доказами, які надані у цій справі.
Крім того, вимоги позивачки щодо стягнення матеріальної шкоди в розмірі 14 646 грн. за лікування підтверджено чеками на придбання ліків та не спростовані відповідачем, а тому ВС зазначив, що суди правильно стягнули з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 14 646 грн.
Також ВС вказав, що визначаючи розмір відшкодування завданої позивачці моральної шкоди у сумі 700 000 грн., суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого суду, керувався принципами розумності, справедливості та співмірності, а також врахував усі обставини справи, істотність вимушених змін у житті позивачки, характер, тривалість і обсяг заподіяних їй моральних страждань.
При цьому, доводи касаційної скарги про те, що суди не встановили всіх осіб, які б несвоєчасно або некваліфіковано надавали медичну допомогу Особа 1, є безпідставними, оскільки суб`єктом відповідальності за шкоду, завдану працівниками під час виконання трудових обов`язків, відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦКУ є юридична особа.
2. У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер – права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам
Надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника
Надання постраждалою особою письмової згоди на проведення операції та її повідомлення про можливі серйозні ризики внаслідок проведення такого втручання, не впливає на рішення суду про стягнення з винної особи або медичного закладу завданої шкоди здоров’ю при доведенні, що лікарями порушено процедуру проведення зазначеного оперативного втручання.
Особа 1 звернулась до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Позов мотивовано тим, що в провадженні районного суду перебуває кримінальна справа за обвинуваченням Особа 2, Особа 3, які вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КК України та які будучи лікарями акушер-гінекологами, неналежно виконали свої професійні обов`язки, внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило Позивачу тяжкі наслідки. Особа 1, як потерпіла по справі, звернулася в межах кримінального провадження з цивільним позовом до відповідача – юридичної особи, з якою обвинувачені знаходились у трудових (службових) обов`язках про відшкодування майнової та моральної шкоди. Водночас, ухвалою районного суду від 10.07.2020 обвинувачені Особа 2 та особа 3 звільнені від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 ККУ на підставі ст.49 ККУ у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито. Заявлений Особа 1 позов до Міської лікарні (правонаступник КНП) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково: стягнуто з КНП майнову шкоду в сумі 1 521 грн. та моральну шкоду в сумі 50 000 грн.
Постановою суду апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції змінено та стягнуто з КНП майнову шкоду в сумі 9 184 грн. та 100 000 грн. моральної шкоди.
Верховним Судом 09.04.2024 вказані судові рішення залишені без змін, з огляду на наступне.
Цивільно-правова деліктна відповідальність – це забезпечений державним примусом обов`язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.
Аналіз положень ст. 1166 ЦКУ дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.
Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).
Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 року звернула увагу на те, що Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), проаналізувавши приписи ст. 1177 ККУ у редакції, чинній до 09.06.2013, та ст. 1207 ККУ, у справах за заявами (поданими потерпілими, яким держава не компенсувала шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення) вказав, що отримання відшкодування на підставі зазначених приписів можливе лише за дотримання умов, які у них передбачені, та за наявності окремого закону, якого немає, і в якому мав би бути визначений порядок присудження та виплати відповідного відшкодування. Тому ЄСПЛ відзначив, що право на відшкодування державою потерпілим внаслідок кримінального правопорушення в Україні ніколи не було безумовним. Оскільки заявники не мали чітко встановленого в законі права вимоги для цілей, передбачених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, вони не могли стверджувати, що мали легітимне очікування на отримання будь-яких конкретних сум від держави.
У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер – права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.
Надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.
Суд першої інстанції встановив, що між настанням в даному випадку таких наслідків як народження дитини в стані тяжкої асфіксії, видалення матки, утворення сечоводно-піхвової черезочеревної нориці та вищевказаними дефектами в наданні медичної допомоги лікарями ЦРЛ існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.
ВС вказав, що доводи скаржника щодо відсутності причинно-наслідкового зв`язку між діями лікарів ЦРЛ та тяжкими наслідками для здоров`я позивача та її сина є безпідставними.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що документально підтверджений розмір матеріальної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь Особа 1 становить 9 184 грн., інша частина витрат на медикаменти, заявлена позивачем належним чином не підтверджена.
Тому, враховуючи вищезазначене, ВС погодився із висновком суду апеляційної інстанції про стягнення майнової шкоди у розмірі 9 184 грн.
Окрім того, ВС вказав, що висновками судово-медичних експертиз, а також висновками клініко-експертних комісій підтверджується неналежне виконання своїх професійних обов`язків лікарями акушер-гінекологам ЦРЛ, в тому числі Особа 2 та Особа 3, під час надання медичної допомоги Особа 1, що зокрема полягало в недооцінені факторів ризику, внаслідок чого вагітна не була своєчасно спрямована на родорозрішення на ІІІ рівень перинатальної допомоги, несвоєчасному встановленні правильного клінічного діагнозу, проведенні кесаревого розтину із запізненням, що в свою чергу призвело до розвитку ряду ускладнень, як під час операції кесаревого розтину, так і у післяопераційному періоді, зокрема, до видалення матки у Особа 1, виникнення у неї сечоводно-піхвової черезочеревної нориці та тяжкої асфіксії у її новонародженої дитини.
Таким чином, враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, їх тривалість, зміни в її звичному способі життя, неможливість незалежно від часу та зусиль відновити попередній стан, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про стягнення із відповідача моральної шкоди, заподіяної позивачу, у сумі 100 000 грн.
При цьому ВС звернув увагу, що доводи скаржника щодо надання позивачем письмової згоди на проведення операції та її повідомлення про можливі серйозні ризики внаслідок проведення такого втручання, а також її відмови від переведення на ІІІ рівень надання перинатальної допомоги є безпідставними, оскільки у вказаній справі встановлено порушення процедури проведення зазначеного оперативного втручання.
3. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості
З урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря.
Якщо у висновку експертизи зазначено, що стан травмованої Особи був таким, що за умови надання медичної допомоги в повному обсязі, гарантувати збереження життя було неможливим, сам факт допущення недоліків у лікуванні свідчить про наявність підстав для відшкодування медичною установою моральної шкоди
Наявність кримінального провадження відносно винної у завданні травми Особі, не виключає наявність підстав для стягнення з медичної установи матеріальної та моральної шкоди за надання неякісної медичної допомоги (або її ненадання) травмованій Особі
Особа 1 звернулась до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Багатопрофільна клінічна лікарня» (правонаступник ЦРЛ) про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог Особа 1 зазначила, що 20.02.2011 до реанімаційного відділення ЦРЛ каретою швидкої допомоги було доставлено її сина – Особа 2, який внаслідок ДТП отримав важку комбіновану політравму. 24.02.2011 Особа 2 у плановому порядку було проведено оперативне втручання, але Особа 2 помер.
06.08.2014 зареєстроване кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 ККУ, за фактом неналежного виконання лікарями своїх професійних обов`язків та розпочато досудове розслідування.У межах кримінального провадження проведено ряд судово-медичних експертиз щодо встановлення причини смерті, виявлення недоліків при наданні медичної допомоги Особа 2 та встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями лікарів та настанням смерті Особа 2. У кожному висновку експерта було зафіксовано недоліки в наданні медичної допомоги Особа 2, яких можна було уникнути. Тобто експертизами доводилось, що Відповідачем не було вжито всіх необхідних заходів для врятування життя Особа 2, достовірна причина смерті якого приховувалась від батьків.
Позивачка зазначала, що на момент смерті сина вона працювала у відповідача на посаді медичної сестри поліклінічного відділення та будь-які запити правоохоронних органів щодо лікування її сина негативно відображались на ній. При кожному запиті її викликали до головного лікаря, куди приходив завідувач відділення реанімації, які у свої чергу принижували її, погрожували відправити до психіатричної лікарні, звільнити з роботи. Наведене також ставало причиною гіпертонічних криз, приступів стенокардії, нервових зривів, а також лікування у неврологічному відділенні. За таких підстав. Особа 1 просила стягнути з Відповідача моральну шкоду в розмірі 2 894 400 грн.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позов задоволено частково: стягнуто з Відповідача на користь Особи 1 моральну шкоду у розмірі 1 500 000 грн.
Верховним Судом 11.12.2024 рішення судів попередніх інстанцій змінено та зменшено розмір відшкодування Особі 1 моральної шкоди до 500 000 грн., з огляду на наступне.
Статтею 23 ЦКУ передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, – права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.
Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 звернув увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг, вказавши, що: «Мають пред`являтися пропорційні вимоги до ступеня деталізації обставин справи, які надаються пацієнтами. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв`язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін.
ВС погодився висновками суді попередніх інстанцій про те, що оскільки незважаючи на важкий стан Особа 2 після ДТП, при якому відповідно до висновку експерта Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України навіть за умови надання медичної допомоги в повному обсязі, гарантувати збереження життя було неможливим, сам факт допущення недоліків у лікуванні свідчить про наявність підстав для відшкодування медичною установою моральної шкоди, спричиненої Позивачці.
Наведене узгоджується з висновками ВС,викладеними у постанові від 27.11.2019, в якій суд, навіть незважаючи на закриття кримінального провадження щодо медичних працівників обласної клінічної лікарні за відсутністю складу злочину, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу смертю дружини, яка була обумовлена сукупністю факторів, зокрема і недоліками у лікуванні.
При цьому ВС звернув увагу, що наявність судових рішень у кримінальній справі за обвинуваченням Особа 3 (винний у ДТП, в якому було травмовано Особу 2) у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 ККУ, не спростовує висновків судів у розглядуваній справі щодо наявності правових підстав для покладення на КНП відповідальності за завдану позивачці моральну шкоду внаслідок недоліків допущених під час надання медичної допомоги Особа 2.
Разом з тим, ВС вказав, що врахувуючи, те, що Особа 2 було доставлено до лікарні після ДТП у важкому стані, надання медичної допомоги в повному обсязі не могло гарантувати збереження життя пацієнта, недоліки у лікуванні Особа 2 є ускладненнями його загального стану та те, що з винуватця ДТП Особа 3 на користь обох батьків в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої смертю сина судовим рішенням стягнуто 155 000 грн, з огляду на принципи розумності та справедливості, достатнім відшкодуванням моральної шкоди, що підлягає стягненню з КНП на користь Особа 1 є 500 000 грн.