ДОПОМОГА АДВОКАТА
Придбання автомобіля у власність через лізинг набуло широкої популярності через його доступність на великої кількості банків та компаній -лізингодавців.
Разом з тим, все більше трапляються випадків, коли після закінчення строку лізингу та виплати всіх необхідних платежів, Лізингоодержувач не може отримати у власність автомобіль.
Через то, що як правило Лізингоодержувач підписує договір складений Лізингодавцем, порядок та умови передачі автомобіля у власність Лізингоодержувачу не завжди бувають чітко виписані.
В більшості договорів лізингу прописують наступні умови передання автомобіля у власність:
– Після виконання договору фінансового лізингу транспортні засоби перереєстровуються за Лізингоодержувачем на підставі зазначеного договору та акта приймання-передачі транспортних засобів за затвердженою формою;
– укладення сторонами договору договору купівлі-продажу. В цьому випадку право власності на предмет лізингу переходить до Лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни.
Отже в залежності від умов договору існують декілька варіантів юридичного набуття права власності Лізингоодержувачем на предмет лізингу- авто.
Однак, Лізингодавець нерідко може чинити перешкоди у набутті Лізингоотримувачем права власності на предмет лізингу-автомобіль, що можуть виражатися у :
– Відмові у передачі авто за актом приймання-передачі та документів на нього;
– Вимагання сплати додаткових платежів, не передбачених договором лізингу;
– Ініціювання Лізингодавцем судових процесів про розірвання договору фінансового автолізингу та повернення Лізингодавцю автомобіля;
– -Відмова реєстратора зареєструвати за Лізингоодержувачем авто з мотивів: перебування Лізингодавця у Єдиному реєстрі боржників Міністерства юстиції України, наявності обтяжень щодо предмету автолізингу тощо.
В залежності від виниклої ситуації питання набуття права власності у Лізингоотримувача на предмет лізингу вирішується у судовому порядку.
Адвокат підготує позову заяву до суду із відповідними позовними вимогами: про визнання права власності на предмет лізингу, скасування обтяжень щодо предмета автолізингу тощо.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА У СПОРАХ ЩОДО ЗАХИСТУ ЛІЗИНГООДЕРЖУВАЧЕМ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА АВТОМОБІЛЬ:
–Консультація з питань Автолізингу, у тому числі оформлення права власності на предмет лізингу (автомобіль), аналіз виниклої ситуації та перспектив майбутніх судових процесів;
-Сбір доказової бази та підготовка позовів, пов’язаних із захистом права власності Лізингоодержувача на предмет лізингу (автомобіль) ;
– Ознайомлення з матеріалами справи, якщо справа зі спору щодо права власності на предмет Автолізингу перебуває вже в суді;
– Підготовка необхідних процесуальних документів-адвокатського запиту, позову, відзиву на позов, письмових пояснень, клопотань тощо;
– Представництво клієнта у судах усіх інстанцій з метою захисту його інтересів;
– Оскарження судових рішень, постановлених не на користь клієнта до
Апеляційного та Верховного Суду;
– Правовий супровід клієнта на стадії виконавчого провадження.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ У СПРАВАХ ЗІ СПОРУ ЩОДО ЗАХИСТУ ЛІЗИНГООТРИМУВАЧЕМ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА АВТОМОБІЛЬ
1.Власник майна (предмету Автолізингу) може пред`явити позов про визнання йото права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Підтвердженням набуття Лізінгоодержувачем права власності на предмет лізингу автомобіль- є передача Лізингодавцем йому за актом прийому-передачі авто та відповідних документів на нього (технічного паспорту тощо).
Якщо Лізингоодержувачу відмовлено у реєстрації за ним предмета лізингу авто, з огляду на наявність відомостей про власника транспортного засобу (Лізингодавця (АТ «КБ ПриватБанк») у Єдиному реєстрі боржників Міністерства юстиції України, він, як власник автомобіля, право власності якого оспорюється має право звернутись із позовом до Банку про визнання право власності на предмет лізингу, а задоволене рішення по цій справі є підставою для реєстрації автомобіля за Лізінгоотримувачем
Рішенням господарського суду від 02.10.2024 задоволено Позов ТОВ до АТ «КБ «ПриватБанк» та визнано за ТОВ право власності на автомобіль марки «TOYOTA RAV-4 HYBRYD».
Суть спору в тому, що на виконання укладеного між сторонами договору фінансового лізинг від 27.11.2019 позивач, сплативши передбачені договором платежі, отримав від Відповідача пакет документів для переоформлення права власності автомобіля «TOYOTA RAV-4 HYBRYD», однак у Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС України Позивачу було відмовлено в перереєстрації транспортного засобу з огляду на наявність відомостей про власника транспортного засобу (АТ «КБ «ПриватБанк») у Єдиному реєстрі боржників Міністерства юстиції України.
Оскільки, Банк не усунув вказане порушення прав позивача та не вчинив дії, спрямовані на усунення перешкод у реєстрації автомобіля за Товариством, останній звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає, що на автомобіль, за який ним сплачено кошти, може бути звернено стягнення на погашення боргів Банку, а тому Позивач вважав, що його право власності підлягає захисту.
Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказуючи на те, що Банк не порушував права та законні інтереси позивача, виконав умови договору, укладеного з позивачем. Також Банк зазначив, що не оспорює право власності позивача на предмет лізингу та є неналежним Відповідачем у даному спору.
Суд зазначив, що встановлено, що Позивач виконав свої зобов`язання за договором і сплатив на користь Відповідача передбачені договором платежі. Також підтверджується факт укладення сторонами Акта приймання-передачі транспортного засобу від 11.03.2024, яким сторони зафіксували факт передачі позивачу автомобіля та свідоцтва про реєстрацію (технічний паспорт).
Разом з тим, як встановлено вище, наявність пакету документів, переданого Відповідачем, не призвела до зняття автомобіля з реєстраційного обліку, здійсненого за відповідача та проведення такої реєстрації за позивачем.
А відтак, позивач не може вважатись власником автомобіля в розумінні вимог Закону України “Про дорожній рух” та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх тинів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспорт них засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388.
Відповідно до ч. 11 ст. 34 Зкону України «Про дорожній рух» власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митною оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. У разі наявності обтяжень реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється за наявності згоди обтяжувача (обтяжувачів), справжність підпису (підписів) якого (яких) засвідчено нотаріусом.
Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що автомобіль був переданий позивачу, втім означена передача не призвела до реєстрації автомобіля за позивачем.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 викладено висновок про те, що положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.
Слід зазначити, що транспортний засіб був Відповдачем переданий Позивачу, однак позивач був позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію такого транспортного засобу за собою, а також розпорядитись автомобілем, оскільки за даними реєстрів МВС власником вказаного автомобіля є відповідач.
Враховуючи викладене, є підстави вважати, що право власності позивача фактично не визнається.
Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 15 Порядку у разі надходження до сервісного центру МВС звернення щодо транспортного засобу, відомості про власника якого містяться в Єдиному реєстрі боржників, перереєстрація транспортного засобу не здійснюється, крім зазначених випадків.
Отже, центр МВС діяв відповідно до приписів пункту 15 Порядку, а тому доводи Відповідача в частині порушення прав позивача саме діями центру МВС є безпідставними, оскільки саме перебування Банку в Реєстрі боржників стало підставою для відмови в реєстрації права власності на автомобіль за Позивачем.
Відповідно до ст. 392 ЦКУ власник майна може пред`явити позов про визнання йото права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Матеріалами справи також підтверджується та обставина, що Позивач звертався до Відповідача з вимогою усунути порушення, однак Банк не вчинив дії, спрямовані на усунення перешкод у реєстрації автомобіля за позивачем.
Крім іншого, суд відзначає, що позивачем вказано, що він не виключає можливості того, що на автомобіль, за який ним сплачено кошти, може бути звернено стягнення, а тому позивач вважає, що його право власності підлягає захисту.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи наведені вище обставини та факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
2. Лізингодавець має право передавати в заставу предмет лізингу, лише попередньо погодивши це з Лізингоотримувачем
Якщо на момент передачі транспортних засобів в заставу вони вже були предметами Договорів фінанового автолізингу, то обтяження, накладене на такі транспортні засоби за Договором застави, втрачає свою силу з моменту набуття Лізингоодержувачем права власності на ці транспортні засоби
Предмет лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт у зв`язку з будь-якими діями або бездіяльністю Лізингоодержувача
Зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків:1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження;2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна
За невиконання Лізингодавцем умов договору автолізингу щодо своєчасної передачі у власність Лізингоодержувача предмета лізингу (транспортного засобу) останній має право стягнути з Лізингодавця встановлені у договорі штрафні санкції
Рішенням Господарського суду від 20.11.2023 позовні вимоги ТОВ 1 до ТОВ 2 задоволено, визнано за Позивачем право власності на транспортні засоби (2 екскаватори).
Суть спору в тому, що ТОВ 1, як Лізингоодержувач належним чином виконало взяті на себе за договорами лізингу зобов`язання, про що ТОВ 2 згідно з пунктом 5.6 Генерального договору склали акти про повне виконання сторонами своїх зобов`язань за Договорами, а тому вказані договори вважаються припиненими. Разом з тим, спірні транспортні засоби передані в заставу ТОВ 3 і на них нотаріусом внесено до Державного реєстру відповідні обтяження; стягнуто з Відповідача 102 100 грн. штрафних санкцій за невиконання умов Генерального договору фінансового автолізингу.
Відмовляючи у задоволенні вимог про зняття арешту, суд зазначив, що наявний у матеріалах справи витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна містить інформацію про внесення відомостей щодо приватного обтяження за Договором застави-1. Натомість Екскаватори було передано у заставу за Договором застави і саме за вказаним договором нотаріус 05.11.2019 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна вніс відомості про приватне обтяження, наданим ТОВ 3. Крім того, оскільки ТОВ 2 здійснює свою господарську діяльність шляхом передачі рухомого майна у лізинг, а Екскаватори на момент передачі їх в заставу ТОВ 3 вже були предметами Договорів фінанового лізингу, то обтяження, накладене на такі Екскаватори Договором застави, втрачає свою силу з моменту набуття позивачем права власності на Екскаватори.
Апеляційний Суд 20.05.2024 погодився із вказаним рішенням першої інстанції зазначивши наступне.
За умовами Генерального договору фінансового автолізингу у випадку, якщо нормами чинного законодавства України передбачена державна реєстрація права власності на майно, що згідно з договором лізингу є предметом лізингу, то лізингодавець реєструє право власності на предмет лізингу на своє ім`я. Тимчасова реєстрація предмета лізингу в державних органах на ім`я Лізингоодержувача може бути здійснена тільки за умови отримання письмової згоди Лізингодавця та за кошти Лізингоодержувача.
Зняття з обліку предмета лізингу у випадках переходу права власності на предмет лізингу до Лізингоодержувача в порядку, передбаченому Генеральним договором, здійснюється силами та за кошти Лізингодавця; наступна реєстрація та/чи постановка на облік предмета лізингу за Лізингоодержувачем здійснюється силами та за кошти лізингоодержувача (п. 4.6 Генерального договору).За умовами п. 5.1 Генерального договору право власності (розпорядження) на предмет лізингу протягом всього строку дії договору лізингу належить Лізингодавцю.
При цьому, Лізингодавець гарантує, що предмет лізингу не буде включатись до складу належного йому на праві власності майна до повного виконання Лізингоодержувачем своїх зобов`язань за договором лізингу та набуття права власності на предмет лізингу; протягом строку дії договору лізингу Лізингоодержувач не вправі укладати правочини, направлені на відчуження предмета лізингу, а також допускати, щоб предмет лізингу став об`єктом обтяження на користь третіх осіб (п. 5.3 Генерального договору).
За письмовою вимогою Лізингоодержувача після закінчення строку лізингу та у разі належного, повного та безумовного виконання Лізингоодержувачем всіх умов договору лізингу, за відсутності заборгованості зі сплати лізингових та інших платежів, що виникають з договору лізингу, в т.ч. неустойки (штрафу, пені), предмет лізингу переходить у власність Лізингоодержувача; фактичний перехід права власності на предмет лізингу до Лізингоодержувача оформлюється підписанням Лізингодавцем і Лізингоодержувачем акта про повне виконання сторонами своїх зобов`язань за договором лізингу. З дати підписання сторонами акта про повне виконання сторонами своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу відповідний договір лізингу вважається припиненим.
Відповідно до п. 5.5 Генерального договору Лізингодавець має право передавати в заставу предмет лізингу, лише попередньо погодивши це з Лізингоотримувачем.
Встановлено, що 29.10.2019 ТОВ 1 (Лізингоодержувач) і ТОВ 2 (Лізингодавець) уклали Додатковий договір 1, за умовами п. 1 якого Лізингоодержувач, уклавши цей додатковий договір, повідомлений та надає згоду на передачу майнових прав на отримання лізингових платежів за договором ТОВ 3 на загальну суму 891 500 грн, яка визначена сторонами в акті звірки від 28.10.2019 до Договору, що був підписаний сторонами 11.10.2018, та бере на себе зобов`язання сплачувати ТОВ 3 згідно з графіком лізингових платежів. Зазначений п. 1 вступає в силу, якщо Лізингодавець не виконує свої зобов`язання за кредитними договорами, які будуть укладені з ТОВ 3, про що ТОВ 3 письмово повідомить Лізингоодержувача із зазначенням банківських реквізитів ТОВ 3.
05.11.2019 ТОВ 2 і ТОВ 3 (Заставодержатель) уклали Договір застави 1, за умовами п. 1.1 якого Заставодавець передає, а Заставодержатель приймає на умовах застави право вимоги (майнове право) як забезпечення виконання ТОВ 2 (Боржник) зобов`язань за кредитним договором (про надання невідновлювальної кредитної лінії) від 05.11.2019, зі всіма змінами та доповненнями до нього, що можуть бути внесені протягом його дії, укладеним Боржником і Заставодержателем, щодо вчасного і повного погашення будь-якої заборгованості за Кредитним договором та також відшкодування інших витрат, що виникають у боржника у зв`язку з укладенням та виконанням Кредитного договору та Договору застави 1.
За умовами п. 7.1 Договору застави 1 заставодержатель набуває право задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майнового права у випадках невиконання заставодавцем забезпечених Договором застави 1 зобов`язань та в інших випадках, передбачених Договором застави 1 та Кредитним договором. При цьому заставодержатель отримує задоволення за рахунок майнового права в тому розмірі, який є достатнім для повного задоволення вимог, забезпечених Договором застави 1. Заставодержатель самостійно визначає розмір майнового права, за рахунок якого задовольняються вимоги Заставодержателя.
Заставодавець після закінчення 30-денного терміну зобов`язаний предмети застави, які знаходяться у його володінні, негайно передати у володіння Заставодержателю.
Днем передачі предметів застави у власність заставодержателя є день передачі предметів застави від Заставодавця до Заставодержателя згідно з підп. 7.6.2.3 п. 7.6.2 Договору застави; факт передачі предметів застави від Заставодавця до Заставодержателя фіксується в акті приймання-передачі (підп. 7.6.2.4 п. 7.6.2 Договору застави).
У день переходу права власності на предмети застави від Заставодавця до Заставодержателя всі зобов`язання Заставодавця/боржника, забезпечені Договором застави, вважаються виконаними і Заставодержатель не має права пред`являти Заставодавцю інші вимоги щодо виконання зобов`язань (підп. 7.6.2.5 п. 7.6.2 Договору застави).
За змістом ст. 27 Закону України «Про заставу»застава зберігає силу, якщо предмети застави переходять у власність іншій особі або якщо Заставодержатель уступає забезпечене заставою право вимоги іншій особі; Заставодавець не має права передавати будь-яким чином права та зобов`язання за Договором застави третім особам без письмової згоди на це Заставодержателя.
28.12.2021 ТОВ 1 і ТОВ 2 підписали акт про повне виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором автолізингу.
Водночас, листом від 29.12.2021 ТОВ 2 повідомило ТОВ ,1 що акт про повне виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором автолізингу, що є додатком до Договору слід вважати недійсним з таких причин: ТОВ 2 відповідно до п. 3 зазначеного акта не може передати всі документи для здійснення державних реєстраційних дій; ТОВ 2 не зняло з державного обліку предмет лізингу, у зв`язку з відсутністю можливостей, оскільки предмет лізингу перебуває в реєстрі обтяжень рухомого майна; ТОВ 2 підтверджує свої зобов`язання за Договором автоізингу та запевняє, що після врегулювання фінансових питань з ТОВ 3, які виникли відповідно до Додаткового договору 1, зобов`язується здійснити всі дії щодо зняття та передачі всіх документів та приналежності до предмета лізингу, необхідних ТОВ 1 для державної реєстрації/постановки на облік предмета лізингу згідно з Генеральним договором.
ТОВ 1 у відповіді на вказане повідомлення зазначило, що розглянуло повідомлення про недійсність акта про повне виконання сторонами своїх зобов`язань за договором лізингу та приймає таке повідомлення в частині, що ТОВ 2 не може передати всі документи для здійснення державних реєстраційних дій. ТОВ 2 не зняло з державного обліку предмет лізингу, у зв`язку з відсутністю можливостей, оскільки предмет лізингу перебуває в реєстрі обтяжень рухомого майна. В решті зазначеного у акті про повне виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором автолізингу такий акт залишається чинним.
Аналогічна ситуація склалася і з виконанням другого договору автолізингу щодо другого транспортного засобу (Екскаватор 2).
Апеляційний суд зазначив, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Суд звернув увагу, що предмет лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт у зв`язку з будь-якими діями або бездіяльністю Лізингоодержувача.
Встановлено, що ТОВ 1 повністю сплатило лізингові платежі у визначені Договорами автолізингу строки та підписало з ТОВ 2 акти про повне виконання сторонами своїх зобов`язань за такими договорами.
Оскільки за умовами п. 5.6 Генерального договору фактичний перехід права власності на предмет лізингу оформлюється підписанням сторонами акта про повне виконання сторонами своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу, відповідно ТОВ 1 набуло права власності на предмети лізингу (транспортні засоби), які ТОВ 2 як попередній власник майна повинно було зняти з державного обліку для реєстрації транспортних засобів за новим власником.
Натомість ТОВ 2 після підписання актів про повне виконання сторонами своїх зобов`язань за Договорами звернулося до Позивача з листами, в яких просило вважати такі акти недійсними з огляду на те, що ТОВ 2 має заборгованість перед ТОВ 3.
Отже апеляційний суд дійшов висновку, що наявність у ТОВ 2 заборгованості перед ТОВ 3 жодним чином не впливає на обов`язок Лізингодавця (ТОВ 2) належним чином виконати умови Генерального договору та Договорів автолізингу та передати у власність Лізингоодержувача (ТОВ 1) предмети лізингу, а тим більше не може бути підставою для визнання актів про повне виконання сторонами своїх зобов`язань за Договорами автолізингу недійсними.
Оскільки ТОВ «МВП Лізинг» не виконало взятих на себе зобов`язань та не зняло транспортні засоби з державного обліку, ТОВ 1, яке набуло право власності на предмети лізингу (екскаватори), не мало можливості здійснювати всі правомочності власника.
Тому, враховуючи належне виконання ТОВ 1 взятих на себе зобов`язань за договорами автолізингу та сплату в повному обсязі лізингових платежів за транспортні засоби, з дати підписання актів про повне виконання сторонами своїх зобов`язань за договорами до ТОВ 1 перейшло право власності на об`єкти лізингу.
Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків:
1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження;
2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
Оскільки ТОВ 2 здійснює свою господарську діяльність шляхом передачі рухомого майна у лізинг, а спірні Екскаватори на момент передачі їх в заставу ТОВ 3 вже були предметами Договорів фінансового автолізингу, відповідно, таке відчуження спірних екскаваторів та набуття права власності ТОВ 1 на них є правомірним.
Також апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ 2 102 100,80 грн штрафних санкцій за невиконання умов Генерального договору.