Верховний Суд, відмовляючи 06.03.2024 у задоволенні позову прокурора про скасування державної реєстрації права власності за Особа 1, Особа 2 на нерухоме майно з одночасним припиненнями за ним права власності на цю нерухомість, дійшов висновку про неефективний спосіб захисту права власності на спірні приміщення держави, обраний прокурором.
Верховний Суд вказав, що якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна, тобто пред’явлення віндикаційного позову.
Задоволення віндикаційного позову, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такий запис вноситься тільки у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
Разом з тим, вимога прокурора про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності та державної реєстрації права з припиненням відповідного речового права не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідним нерухомим майном, а тому така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування майна із чужого незаконного володіння.
При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність відповідного рішення без заявлення вимоги про визнання його незаконним та скасування, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.
Натомість, у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Саме таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
Спірне майно було зареєстроване за міською радою, і це майно неодноразово було предметом розгляду судових спорів, рішеннями по яких підтверджувалось право власності на спірні приміщення за державою в особі міської ради.
З огляду на наведене вимоги прокурора є неефективним способом захисту прав держави, яка є власником спірного нерухомого майна, оскільки не дозволяють їй реалізувати свої права щодо такого майна. Проте, належним способом захисту є вимоги про витребування спірного майна (віндикаційний позов).