З набранням 05.10.2016 чинності Законом України від 02.06.2016 № 1403-VІІІ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», в Україні запроваджено змішану систему виконання судових та інших рішень, зокрема, створено інститут приватних виконавців. Приватний виконавець це суб’єкт незалежної професійної діяльності, який уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» № 1404- VІІІ.
Звичайно якщо перед стягувачем постає вибір кому передати на виконання судове рішення, особливо про стягнення великої суми коштів, фізичні, а частіше, юридичні особи надають перевагу приватним виконавцям, хоч за це необхідно буде сплатити більше коштів ніж у державну виконавчу службу.
Однак, виставлення стягувачу значних рахунків, як винагороди за вчинення приватним виконавцем виконавчих дій або витрат в процесі їх проведення не може свідчити про належне виконання ним своєї роботи у межах чинного законодавства.
І звичайно при виконанні судових рішень приватними виконавцями перш за все потерпають боржники, оскільки наміри будь-якими способами виконати рішення суду призводить до порушення прав боржника.
Останнім часом судами розглядається велика кількість справ зі спорі з приватними виконавцями не лише за скаргами боржників, але і за скаргами стягувачів і захист скаржників потребує залучення кваліфікованих юристів, обізнаних у законодавчих нюансів щодо виконання рішень судів та інших органів.
Досвідчені у спорах з приватними виконавцями адвокати АБ «Ткачук і партнери» захистять порушені при виконання рішення судів та інших органів права клієнта у судовому порядку, надавши наступні юридичні послуги:
Консультація з усіх питань, пов’язаних з виконанням рішень судів та інших органів приватними виконавцями, аналіз склавшоїся ситуації та перспективи розгляду можливих майбутніх справ зі спорів з приватними виконавцями;
Збір доказової бази та підготовка необхідних процесуальних документів-адвокатського запиту, заяви, позову, пояснень, клопотань тощо;
Оскарження незаконних судових рішень в апеляційному та касаційному порядку;
Правовий супровід клієнта при виконанні приватним виконавцем рішень суду та інших органів.
ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННІ РІШЕНЬ, ДІЙ, БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНОГО ВИКОНАВЦЯ
Згідно із ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії приватного виконавця, вчиненні в процесі виконання рішень судів та інших органів можливо оскаржити в судовому порядку учасниками виконавчого провадження, зокрема стягувачем чи боржником, а у деяких випадках особи, які не є учасниками можуть подати позов, наприклад, витребування відчуженого приватним виконавцем майна, належного особі на праві власності.
Юристи нашого Бюро проаналізують ситуацію та визначать найкоротший шлях для вирішення виниклої у клієнта конфліктної ситуації із приватним виконавцем у судовому порядку.
СТРОКИ ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ПРИВАТНОГО ВИКОНАВЦЯ
Рішення та дії приватного виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржено протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (ч.5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
Юрисдикція, до якої належить розгляд скарг на рішення, дії, бездіяльність приватних виконавців, яка залежить від суті скарги:
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення можливо оскаржити до суду, який видав виконавчий документ.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження, та штрафів, можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду (правова позиція ВП ВС у постановах від 21.08.2019, 06.06.2018,13.03.2019, 27.03.2019, 03.04.2019, 12.06.2019.
Скарги на виконавця щодо примусового виконання декількох виконавчих проваджень у зведеному провадженні повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства (постанови ВП ВС від 14.03.2018, 17.10.2018).
Скарги на виконавця щодо примусового виконання виконавчого напису розглядаються у порядку адміністративного судочинства (постанови ВП ВС від 14.11.2018).
Скарги на виконавця щодо примусового виконання виконавчого документу, виданого на виконання заявленого цивільного позову у рамках кримінального провадження розглядаються у порядку цивільного судочинства судом, який видав виконавчий лист (постанови ВП ВС від 28.03.2018, 21.11.2018).
Питання щодо затвердження мирової угоди на стадії виконання судового рішення (господарського суду) належить до юрисдикції господарського суду (стаття 330 ГПК України), так само як і оскарження дій державного виконавця, пов’язаних з відновленням виконавчого провадження після скасування мирової угоди (постанова ВС від 08.09.2020).
ДОПОМОГА АДВОКАТА В ОСКАРЖЕННІ РІШЕНЬ, ДІЙ, БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНОГО ВИКОНАВЦЯ
1. Перш за все адвокат нашого Бюро при проведенні правового аналізу рішення, дій приватного виконавця, з якими не згоден клієнт, зверне увагу чи мав право взагалі виконувати приватний виконавець відповідне судове рішення.
Так, приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження», тобто тих же, що виконують державні виконавці, крім рішень:
про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з
нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;
за якими боржником є держава, державні органи, НБУ, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;
за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;
за якими стягувачами є держава, державні органи;
адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;
які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;
про виселення та вселення фізичних осіб;
за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;
про конфіскацію майна;
виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання,
інших випадків, передбачених Законами України №1403- VІІІ, № 1404- VІІІ.
Так, Верховний Суд 05.09.2023 залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про задоволення скарги Дочірнього підприємства “Облавтодор»” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” в особі філії райавтодору (Боржник) на дії та рішення приватного виконавця щодо виконання судового наказу про стягнення з нього на користь ТОВ 37 264 грн.
Зокрема, суд першої інстанції визнав неправомірними дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та скасував цю постанову а також скасував постанови про звернення стягнення на майно (кошти) боржника та арешт коштів боржника.
Погоджуючись із висновками суду першої інстанції Верховний Суд зазначив наступне.
У частині другій ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ передбачено обмеження у здійсненні приватним виконавцем примусового виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону. Зокрема, відповідно до пункту 2 цієї частини приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень, за якими боржником є: державне підприємство, а також всі інші юридичні особи, у статутному капіталі яких більше 25 відсотків часток належать державі.
З огляду на положення статті 141 ГК України, статті 326 ЦК України, постанови КМУ від 28.02.2002 №221 “Про утворення відкритого акціонерного товариства “ДАК “Автомобільні дороги України”, прийнятої на виконання Указу Президента України від 08.11.2001 №1056/2001 “Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України”, оскільки ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” є державним акціонерним товариством, 100 відсотків акцій якого належать державі, то його дочірні підприємства за своєю сутністю також є державними підприємствами, адже діють на основі державної власності, переданої його засновником у господарське відання (постанови ВС від 03.11.2022, 23.03.2023).
Отже такий висновок щодо організаційно-правової форми дочірнього підприємства ДАК “Автомобільні дороги України” є сталим в судовій практиці Верховного Суду (постанови від 27.01.2020, 22.06.2022, 03.02.2022,від 06.07.2023).
Таким чином, відповідно до п.2 ч.2 ст. 5 Закону №1404-VІІІ приватний виконавець не мав право здійснювати примусове виконання рішення, за яким боржником є Облавтодор, оскільки останнє є державним підприємством. Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду від 27.01.2020.
2. Багато спорів виникає у справах щодо оскарження дій приватних виконавців, пов’язаних з оцінкою майна боржника.
При оскарженні рішень, дій, бездіяльності приватних виконавців щодо оцінки майна боржника у виконавчому провадженні адвокат обов’язково зверне увагу на недотримання порядку, незастосування відповідної методики оцінки, а також інші допущенні виконавцем порушення, що призвели до порушення прав сторін у виконавчому провадженні. При цьому, адвокатом будуть враховуватись правові висновки судів при розгляді справ даної категорії.
Перш за все, слід навести висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 про те, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа – сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності – здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду.
Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій приватних виконавців. Аналогічний висновок викладено у постановах ВС від 27.07.2020, 20.03.2019, 04.03.2020.
Основні питання проведення оцінки майна боржника при здійсненні виконавчого провадження виконавцем можливо розглянути на прикладі наступної справи.
Так, 18.08.2021 Київським апеляційним судом (після скасування 07.04.2021 Верховним Судом постанови цього суду про відмову у задоволенні скарги боржника по виконавчому провадженню щодо протиправності оцінки майна) визнано протиправною оцінку майна відповідно до висновків його вартості, зроблених ТОВ «Київська оціночна компанія» щодо земельної ділянки та садового будинку боржника.
Задовольняючи скаргу боржника в цій частині суд виходив з того, що як установлено, на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження про стягнення з скаржника заборгованості (на підставі рішення суду) за договором позики в розмірі 72 651,43 доларів США. Приватним виконавцем винесено постанову про опис та накладення арешту на земельну ділянку площею 0,44 га та садовий будинок, а в подальшому постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності – ТОВ.
Відповідно до висновку, складеного оцінювачем ринкова вартість об`єкта оцінки – садового будинку загальною площею 371,2 кв. м, становить 2 039 000 грн, ринкова вартість грошової оцінки земельної ділянки площею 0,44 га – 923 780 грн.
Звертаючись до суду зі скаргою, боржник посилався на те, що дії виконавця з визначення вартості вищезазначеного нерухомого майна є неправомірними, а результати оцінки цього майна є незаконними, оскільки оцінено майно боржника, яким він володіє спільно з дружиною, без визначення частки цього майна та без фактичного його огляду.
Суд апеляційної інстанції (ураховуючи висновки Верховного Суду у цій справі) виходив з того, що проведення оцінки майна регулюється Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ, Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09. 2003 № 1440, Національним стандартом № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою КМУ від 28.10.2004 № 1442.
Так, згідно з пунктом 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.
Пунктом 51 Національного стандарту № 1 передбачено послідовність оцінки майна: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
У пункті 56 передбачено, що має містити звіт про оцінку майна, зокрема, пояснення у разі неможливості доступу до оціненого об’єкта, якості використаних вихідних даних тощо.
Аналіз висновків про вартість майна свідчить про те, що суб`єкт оціночної діяльності обрав порівняльний метод оцінки садового будинку та використав методичний підхід зіставлення цін продажу подібних земельних ділянок при оцінці земельної ділянки.
Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об’єктом оцінки шляхом доступу до нього.
До подібних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19.12.2019, 01.10.2020, 15.10.2020.
У свою чергу, у висновках про вартість майна відсутні як дані про особистий огляд об`єктів дослідження, так і відомості про неможливість особистого огляду відповідних об`єктів дослідження, не зазначені обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, що є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України № 2658-ІІІ.
Окрім того, пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1 регламентовано, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки в разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватись на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно достовірність інформації про які не викликає сумнів у оцінювача. За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об`єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування. При цьому ураховуються істотний вплив зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна. Оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об`єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку.
Відповідно до статті 36 Національного стандарту № 1 оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.
Водночас при проведенні оцінки майна боржника оцінювачем не було дотримано зазначених вимог, а реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику – у вигляді передання майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартістю.
До аналогічного висновку дійшла ВП ВС у постанові від 12.06.2019.
Також 15.10.2020 Верховний Суд залишив в силі постанову апеляційної інстанції, якою задоволено скаргу боржника у виконавчому провадженні та визнано протиправною дії приватного виконавця щодо оцінки нерухомого майна боржника.
У постанові Верховний Суд зазначив, що експертна оцінка спірного нерухомого майна була проведена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки суб’єкт оціночної діяльності не здійснював повного огляду нерухомого майна, зокрема, його внутрішнього огляду, що могло вплинути на визначення вартості оцінюваного майна та, відповідно, призвести до його реалізації за заниженою ціною. Крім того, об’єкти порівняння для визначення вартості спірної нерухомості аналізувалися оцінювачем вже після складання звіту про незалежну оцінку майна, що не ґрунтується на вимогах закону.
Окрім того, 22.07.2020 Верховним Судом залишені в силі судові рішення попередніх інстанцій, якими задоволено скаргу боржника на дії приватного виконавця про визнання неправомірним визначення вартості та оцінки рухомого майна.
Скарга мотивована тим, що, вартість належного майна, оцінку якого здійсним приватний виконавець із залученням суб`єкта оціночної діяльності ТОВ “Перша земельна агенція” (яким складено звіт про оцінку майна) є значно заниженою, оскільки не було дотримано вимоги Національного стандарту №1 та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5.
Верховний Суд у постанові зазначив, про недотримання виконавцем вимог ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» при передачі майна на реалізацію за ліквідаційною вартістю, зазначеною як початкова вартість.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку заявка виконавця на реалізацію арештованого майна повинна, зокрема, містити дані щодо вартості майна, яке передається на реалізацію, визначеною рішенням суду або відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження». Саме на підставі зазначеної вартості майна визначається початкова ціна його продажу (стартова ціна лота). Оскільки відповідно до приписів наведеної статті закону визначення вартості майна боржника має бути здійснено виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна, ВС вважає безпідставним визначення виконавцем при зверненні із заявкою на реалізацію майна його початкової вартості, яка віднесена до неринкових видів вартості.
При цьому суд звернув увагу, що згідно з пунктом 28 Стандарту ліквідаційна вартість може бути застосована виключно у випадках, коли інше не передбачено законодавством. Більше того, з пунктів 11,18 Стандарту вбачається, що вибір бази оцінки майна, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості, залежить від мети, з якою проводиться така оцінка, однак, визначення ринкової вартості майна презюмується.
Суд касаційної інстанції вважає безпідставними аргументи скаржників про те, що Стандарт містить імперативні приписи щодо застосування знижувальних коефіцієнтів до передбаченої статтею 57 Закону України № 1404-VІІІ ринкової вартості майна при визначенні його вартості для реалізації під час виконавчого провадження. Водночас він зауважує, що порядок зниження ціни на нерухоме майно, не реалізоване на електронних торгах, врегульований положенням статті 61 Закону України № 1404-VІІІ.
3. Також велика кількість судових спорів стосується арешту майна боржника та його скасування.
Насамперед адвокати нашого Бюро звертають увагу на правильне обрання способу захисту прав особи, на майно якої приватним виконавцем накладено арешт.
Верховний Суд у постановах від 19.01.2022, 26.01.2022 зробив висновок щодо способу захисту прав боржника про скасування арешту його майна.
Відповідно до ч.59 Закону України № 1404-VІІІ особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії бездіяльності приватного виконавця.
Спори про право цивільне, пов’язане з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
У разі якщо опис та арешт майна провадився приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України № 1404-VІІІ.
Якщо позивач є боржником у виконавчому провадженні, то в цьому випадку для сторони виконавчого провадження передбачений інший (не позовний) спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності виконавця в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України, а саме ст. 447 шляхом звернення із відповідною скаргою.
Отже, якщо арешт накладено на майно особи, яка є боржником у виконавчому провадженні, то остання не може виступати позивачем у аналогічній справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, а підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.
Схожі правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 02.10.2019, 24.05.2021,24.06.2021, 08.09.2021, 01.12.2021.
Окрім того, слід звернути увагу, що часто приватні виконавці, накладаючи арешт на майно боржника, не здійснюють його опис, що призводить до неможливості в подальшій його ідентифікації, і як наслідок, численні спори з приводу на яке саме майно накладався арешт.
Відсутність опису майна на яке накладено арешт є безумовною підставою для скасування постанови приватного виконавця про накладення арешту на майно, в чому допоможуть юристи нашого Бюро.
Верховним Судом 15.02.2023 залишено без змін судові рішення про задоволення заяви ТОВ 1 на дії та рішення приватного виконавця при виконання судового наказу про стягнення з нього на користь ТОВ 2 коштів; визнано протиправним та скасовано постанову про арешт майна боржника в частині накладення арешту на все рухоме майно. Верховний Суд погодився із доводами судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Згідно з приписами Закону України «Про виконавче провадження» про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.
Також, згідно з пунктом 10 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.
Попередніми судовими інстанціями з`ясовано винесення приватним виконавцем оскаржуваної постанови про накладення арешту без додержання процедури накладення арешту належного боржникові рухомого майна, що не підлягає державній реєстрації, у вигляді накладення такого арешту за відсутності проведення опису є порушенням вимог вказаних Закону і Інструкції.
Тобто порушення полягало не в тому, що арешт майна було здійснено, а в тому, що його було здійснено не у встановленому законом порядку, зокрема, без опису.
4. Найпоширенішим порушенням приватних виконавців у справах про банкрутство є здійснення виконавчих дій при введенні мораторію на задоволення вимог кредитора. Такі дії, рішення приватного виконавця є підставою для їх оскарження в межах справи про банкрутство боржника та задоволення судом таких скарг, в чому нададуть допомогу адвокати нашого Бюро.
Постановою Верховного Суду від 05.12.2023 залишено в силі постанову суду апеляційної інстанції про задоволення скарги арбітражного керуючого на дії приватного виконавця щодо стягнення грошових коштів в період дії мораторію у справі про неплатоспроможність ФОП (Боржника) та зобов`язання приватного виконавця в межах виконавчого провадження повернути на рахунок Боржника стягнуті з неї грошові кошти в сумі 33 768 грн.
У постанові Верховний Суд зробив висновок, що протиправними є дії приватного виконавця з продовження здійснення в період запровадженого у справі про банкрутство боржника мораторію на задоволення вимог кредиторів виконавчих дій у виконавчому провадженні щодо примусового стягнення з боржника за виконавчим документом суми заборгованості на користь стягувача, який також є одним із визнаних кредиторів боржника.
Також, постановою Верховного Суду від 25.01.2022 залишено в силі судові рішення про задоволення скарги особи, визнано протиправними дії приватного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника та зобов`язано його повернути безпідставно списані кошти (заробітну плату) в розмірі 16 487 грн. на рахунок боржника (скаржника).
При цьому, ВС зазначив, що законодавцем визначено одним із наслідків введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про неплатоспроможність зупинення стягнення з боржника-фізичної особи за всіма виконавчими документами, за винятком випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника, або перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж.
Наведені приклади порушень, які допускають приватні виконавці при здійсненні виконавчих дій або прийняття рішень є найбільш поширеними, але цей список далеко не є вичерпним.
Отже, якщо рішеннями, діями, бездіяльністю приватного виконавця порушені Ваші права, звертайтесь до досвідчених адвокатів АБ «Ткачук і партнери», які оскаржать їх у судовому порядку та доведуть справу до позитивного для клієнта результату.