Верховний Суд переглянувши 18.03.2025 судові рішення у справі зі спору щодо визнання недійсними додаткових угод про продовження строку виконання договору про закупівлю та стягнення штрафу, дійшов висновку, що положення спеціального законодавства, яке регулює державні закупівлі, визначає умови, за наявності яких можливе продовження строку виконання зобов‘язань, зокрема у разі виникнення документально підтверджених об‘єктивних обставин, що спричинили таке продовження.
При цьому ВС зазначив про помилковість доводів прокурор, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що форма документального підтвердження обставин, які підтверджують внесення змін до договору має бути одразу закладена у тендерній документації до закупівлі та про безпідставність звуження судом тлумачення, передбачених п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі», випадків допустимого продовження строку дії договору виключно до обставин непереборної сили.
Таке продовження є можливим або якщо сторони це прямо вказали в умовах договору, або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою вже після виникнення таких обставин. Крім того, питання наявності/відсутності документально підтверджених об‘єктивних обставин, які спричинили затримку виконання зобов‘язань та стали підставою для укладання додаткової угоди про продовження строку їх виконання, суд повинен встановити в рамках вирішення спору про визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Управління комунальної інфраструктури міської ради до ТОВ про визнання недійсними додаткових угод від 07.09.2023 № 3, від 03.10.2023 № 4 до договору про закупівлю від 15.03.2023, укладеного між Управлінням та ТОВ; стягнення з ТОВ на користь Управління штрафу у сумі 2 148 942 грн., нарахованого за неналежне виконання взятих на себе зобов‘язань з виконання робіт.
Позовні вимоги прокурора обґрунтовані укладанням спірних додаткових угод, якими двічі продовжувався строк виконання робіт з посіву трави за договором, усупереч вимог п. 4 ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VІІІ та підпункту 4 п. 19 Постанови КМУ «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених ЗУ «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів ж дня його припинення або скасування від 12.10.2022 № 1178, оскільки об‘єктивних та необхідних підстав для їх укладення не було. Водночас відповідачем прострочено виконання робіт на 117 днів, у зв‘язку із чим останньому нараховано штраф.
Рішенням Господарського суду області від 21.10.2024 в задоволенні позову відмовлено. Постановою суду апеляційної інстанції від 06.02.2025 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову: визнано недійсними зазначені додаткові угоди до договору та стягнув з ТОВ на користь Управління штраф у сумі 771 673,16 грн. У стягненні 1 377 269 грн. штрафу відмовив.
Верховним Судом 10.04.2025 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову залишено без змін, з огляду на наступне.
Верховний Суд вважав неправильним висновок апеляційного суду про те, що будь-яких законних підстав та документально підтверджених об‘єктивних обставин для продовження строку виконання робіт за договором на дату укладання додаткових угод не було, а договір про закупівлю не містить погодженої сторонами умови підтвердження наявності підстав для внесення змін до істотних умов договору та звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов‘язань, окрім належним чином засвідчених сертифікатом ТПП України обставин непереборної сили.
ВС наголосив, що норми Закону «Про публічні закупівлі» є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель і повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору.
Із системного тлумачення ст. 530, 610, 847 ЦКУ та Закону № 922- VІІІ України вбачається, що у цьому випадку передбачена сторонами у договорі така умова як строк виконання робіт або її окремих етапів, є істотною умовою договору про закупівлю.
Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VІІІ, які кореспондуються з положеннями підпункту 4 пункту 19 постанови КМУ № 1178, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов‘язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов‘язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об‘єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у т.ч. обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Таким чином, вказані норми передбачають умови та можливість внесення змін до договору про закупівлю, зокрема й стосовно строку виконання зобов‘язань лише, якщо сторони це прямо вказали в умовах договору або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою сторін вже після виникнення таких обставин. При цьому вказані норми передбачають можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов‘язань у разі виникнення документально підтверджених об‘єктивних обставин, що спричинили таке продовження.
Отже, об‘єктивні обставини, що спричинили відповідне продовження, мають бути документально підтверджені і вони не обов‘язково мають бути обставинами непереборної сили, засвідченими у вигляді сертифіката ТПП України.
Верховний Суд зазначає про безпідставність звуження судом апеляційної інстанції тлумачення, передбачених п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VІІІ, випадків допустимого продовження строку дії договору виключно до обставин непереборної сили. При цьому в своїх висновках щодо обов‘язковості закладення у тендерній документації та у підписаному сторонами договорі визначення форми документального підтвердження обставин для внесення змін до договору з посиланням на роз‘яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016, 24.11.2020 апеляційний суд не враховав, що форма документального підтвердження об‘єктивних обставин не визначена ані Законом України «Про публічні закупівлі», ані постановою КМУ № 1178, ані вказаними роз‘ясненнями, оскільки вона залежить (є похідною) саме від обставин, що спричинили продовження строку виконання зобов‘язань, які не можуть бути відомі наперед учасникам правовідносин, що виключає можливість їх внесення в умови, зокрема, договору на етапі його підписання.
Виходячи з аналізу наведених норм, зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема в частині продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов‘язань є правомірною виключно за вказаних вище умов і відбувається у разі виникнення документально підтверджених об‘єктивних обставин, що спричинили таке продовження; документально підтверджених обставин непереборної сили; документально підтверджених обставин затримки фінансування витрат замовника.
Встановлено судами попередніх інстанцій умовами пункту 3.1. договору сторони, зокрема погодили, що строки виконання робіт можуть переглядатися при виникненні обставин, що затримують виконання робіт не з вини підрядника (при умові своєчасного письмового повідомлення замовника про виникнення таких обставин).
У зв‘язку із цим Верховний Суд вважає неправильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що – форма документального підтвердження обставин (причин) для внесення змін до договору має одразу бути закладена у тендерній документації до закупівлі, щоб бути відомою всім потенційним учасникам закупівлі для забезпечення добросовісної конкуренції, та передбачена у підписаному сторонами договорі; – зміст договору про закупівлю містить лише один спосіб підтвердження настання таких обставин – пункт 8.3. договору – обставин непереборної сили, засвідчених належним чином.
ВС погодився із судом першої інстанції, який встановивши, що пункт 3.1. договору містить також умови та можливість внесення змін до договору про закупівлю, зокрема й стосовно строку виконання зобов‘язань, а також дослідивши письмові докази документального підтвердження саме об‘єктивних обставин, що спричинили таке продовження (аномально висока температура повітря, яка мала місце у серпні 2023 та аномально низький рівень опадів у вересні 2023), правильно керувався вимогами п. 4 ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» та положеннями підпункту 4 п. 19 постанови КМУ № 1178, відмовляючи у задоволенні вимог прокурора.