Верховний Суд 09.04.2025 розглянув питання можливості набуття права власності Лізингоодержувачем на автомобіль, як предмет договору фінансового лізингу, за набувальною давністю.
Суть спору в тому, що рішенням суду першої інстанції в іншій справі відмовлено у задоволенні позову ТОВ (Лізингової Компанії) до Особи про стягнення заборгованості та вилучення майна фінансового лізингу, так як встановлено факт нікчемності договору лізингу від 12.07.2012 та задоволено зустрічний позов про застосування наслідків нікчемності правочину. Тобто, правові підстави для збереження спірного автомобіля у Особи 1 відпали, однак останній не повертає його. Тому ТОВ звернулось із позовом про витребування у Особи 1 спірного автомобіля, а Особа 1 подав зустрічний позов про визнання права власності на авто за набувальною давністю.
Верховний Суд 09.04.2025 погодився із рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення позову ТОВ та відмову у задоволенні зустрічного позову, вказавши, що оскільки договір є нікчемним з моменту його укладення, то фактичний користувач предмета лізингу, який без достатньої правової підстави за рахунок власника предмета лізингу зберіг його у себе, зобов`язаний повернути спірне авто власнику на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦКУ.
Щодо зустрічних правових вимог, то ВС звернув увагу, що при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на транспортні засоби Позивач має довести факт існування такого рухомого майна; відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом не менше п`яти років (ст. 344 ЦКУ).
ВС вказав, що передання майна особі у володіння та користування, проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним (нікчемним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності – добросовісність заволодіння майном.
Встановивши, що право власності ТОВ на переданий за нікчемним правочином Особі 1 транспортний засіб не припинялося і між сторонами тривалий час існує спір щодо вказаного майна, ВС дійшов висновку про відсутність всіх умов, передбачених ст. 344 ЦКУ, для набуття права власності за набувальною давністю.