ДОПОМОГА АДВОКАТА
Укладання договору банківського депозиту та отримання відсотків за вкладеними грошима іноді може перетворитися у відносинах з українськими банками в справжній жах по поверненню власних коштів із банківської установи.
При зверненні громадянина до Банку, громадянин може почути відповідь що «його немає в списку вкладників» і в цьому Банку такий договір не рахується. Те, що клієнт має первинні документи – приходні ордери Банку та договір до уваги Банком не береться.
Зазвичай Банк розраховує на те, що клієнт до суду не буде звертатися, а якщо звернеться – у Банку є цілий юридичний відділ (департамент) і клієнту доведеться з Банком судитися.
Набули розповсюдження також інші схеми Банків не повертати депозити клієнтам – автоматичне пролонгація, розміщення грошей клієнта без його згоди по іншим депозитним договорам, переведення депозитні договори без згоди клієнта в інші фінансові установи, самовільне розміщення Банком грошей клієнта на інших умовах, ніж передбачено депозитним договором.
Звісно, нічого спільного із законністю такі дії Банку не мають. Однак Верховний Суд, з метою припинення незаконної практики Банків по договорам депозиту, все частіше встає на бік вкладників та задовольняє їх вимоги.
Адвокат по депозитах допоможе Вам відстояти вашу позицію та повернути від Банку свої гроші із законними процентами.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА ПО ДЕПОЗИТАХ:
1. Консультація з усіх питань, пов’язаних із депозитними вкладами в Банку, аналіз виниклої ситуації та перспектив майбутніх судових процесів;
2. Збір доказової бази та підготовка процесуальних документів-адвокатського запиту, позову, претензії, відповіді на претензію, скарги, письмових пояснень, клопотань тощо;
3.Представництво Клієнта у судах усіх інстанцій з метою захисту його інтересів;
4. Оскарження рішень судів, постановлених не на користь клієнта в Апеляційний та Верховний Суд.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ ВЕРХОВНОГО СУДУ
У СПРАВАХ ЗІ СПОРІВ ПО ДЕПОЗИТАХ
1. Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу
Саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій. Тому недотримання уповноваженими працівниками Банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору
З моменту розірвання договору вкладу нарахування передбачених договором процентів припиняється, а права та інтереси позивача забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦКУ, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання
Особа 1 звернулась в суд із позовом до Банку 2 (Правонаступник Банку 1) про стягнення банківського вкладу у розмірі 12 467 доларів США, проценти за користування депозитом за період з 05.11.2014 до 27.04.2015 у розмірі 950,91 доларів США, 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦКУ за період з 03.04.2017 до 20.12. 2023 року у розмірі 2 512,53 доларів США, пеню на підставі ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» за період з 20.12.2022 до 20.12.2023 у розмірі 10 440,99 доларів США, а всього 26 371,43 доларів США.
Суть спору в тому, що Позивачці на підставі договору банківського вкладу (депозитний вклад зі сплатою процентів в кінці терміну) Банк 1 відкрив поточний рахунок та прийняв на вклад кошти в сумі 5 000 доларів США під 16 % річних, які Позивачка внесла на депозит Банку, а також нею неодноразово поповнювався депозит, а Банк сплачував відсотки. Позивач звернулась до Банку 1 про повернення вкладу та отримала відповідь, що вказаний нею договір банківського вкладу не укладався та в Банку 1 не обліковується. Отже, депозитні кошти залишилися неповернутими.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позов задоволено. Проте Верховний Суд 04.09.2024 рішення судів попередніх інстанцій скасував в частині стягнення з Банку 2 пені у розмірі 10 440,99 доларів США та прийняв нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині, а в іншій частині судові рішення залишені без змін.
Верховний Суд звернув увагу, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові.
Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами.
Тобто, встановивши факт укладення договору банківського вкладу, внесення Особа 1 коштів на депозитний рахунок, його подальше поповнення, а також отримання ним нарахованих відсотків за договором, ураховуючи, що вклад на вимогу позивача повернено не було, ВС дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми банківського вкладу у розмірі 12 467 доларів США, а також відсотків у межах строку дії договору за період з 05.11.2014 до 27.04.2015 у розмірі 950,91 доларів США.
Доводи касаційної скарги про те, що укладений між позивачем і банком договір не відповідає за формою і змістом договорам банківського вкладу,а розпорядження про внесення коштів на депозит та поповнення вкладу не відповідають визначеним НБУ формам ведення та обліку касових операцій, і такі не можуть бути належними доказами внесення Особа 1 грошових коштів на рахунок банківської установи на виконання умов договору, є необґрунтованими з огляду на наступне.
Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами.
У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним. Водночас, оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов`язком банку. Необлікування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми.
При цьому, звертаючись до банківської установи для розміщення вкладу, позивачка правомірно сподівалася на належне оформлення вказаного депозитного договору з банком, а обов`язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій покладено на банківську установу.
Недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення ними вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу), та неналежне виконання ними своїх посадових обов`язків не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
Окрім того, у ст. 625 ЦКУ визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
Установивши, що банк неналежним чином виконував зобов`язання за договором вкладу, вчасно не повернув належні позивачці кошти, які були нею внесені на депозит, ВС дійшов висновку про стягнення з АТ на користь Особа 3% річних за прострочення повернення суми вкладу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦКУ у розмірі 2 512,53 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення пені, Верховний Суд зазначив, що пеня, передбачена ч. 5 ст. 10 Закону «Про захист прав споживачів» застосовується у разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача.
Відповідно до вказаної норми правовою базою нарахування пені слід вважати розмір процентів на суму або дохід в іншій формі, що є платою фінансової установи за використання коштів споживача..Сама сума коштів, розміщених на рахунках, не може бути врахована у базі нарахування пені відповідно до приписів вказаної норми права. З моменту розірвання договору вкладу нарахування передбачених договором процентів припиняється, а права та інтереси позивача забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦКУ, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Верховний Суд вказав, що у зв`язку з розірванням відповідних договорів банківських вкладів за заявою вкладника між сторонами припинено правовідносини з цих договорів, тому ч. 5 ст. 10 Закону «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини. Тому в задоволенні позовних вимог про стягнення пені належить відмовити.
2. Якщо Особа (Вкладник, спадкоємець Вкладника) раніше, ніж передбачено договором, звертається до Банку з вимогою про виплату банківських вкладів, ця особа фактично змінює умови зобов`язання щодо строку дії договорів, а також порядку сплати процентів за депозитами, у зв`язку з чим втрачає право на отримання процентів відповідно до умов договору банківського вкладу з моменту отримання банком заяви про виплату вкладів. В цьому випадку проценти нараховуються лише за період до звернення із вимогою про повернення депозитних коштів
Стягнення 3% річних, нарахованих відповідно до вимог ст. 625 ЦКУ, здійснюється в межах трирічного строку позовної давності
Норми ч. 2 ст. 625 ЦКУ щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.
Особа може у спорах про повернення депозитних вкладів стягнути з Банку моральну шкоду у разі доведення належними доказами завдання Особи такої шкоди діями Банку
Особа 1 звернувся до суду із позовом до БанкуУ липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення відсотків за депозитними вкладами, компенсаційних нарахувань, передбачених ст. 625 ЦКУ та моральної шкоди. Посилався на те, що згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 13.11.2103 він є спадкоємцем майна Особа 2, а спадщина складається із з одинадцяти банківських вкладів спадкодавця, у тому числі депозитних рахунків.
Судовими рішеннями у іншій справі стягнуто на користь Особа 1 з Банку кошти, що перебували на депозитних рахунках померлої особи. Однак, депозитні вклади були виплачені позивачу без відсотків за вкладом.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково та стягнуто з Відповідача: суму коштів, що перебуває на депозитному рахунку, відсотки за депозитним договором, частково інфляційні втрати та 3% річних, а також частково моральну шкоду. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди.
Верховний Суд, залишаючи 26.11.2024 рішення судів попередніх інстанцій без змін, звернув увагу, що звернувшись до Банку з вимогою про виплату банківських вкладів, Позивач фактично змінив умови зобов`язання щодо строку дії договорів, порядку сплати процентів за депозитами, у зв`язку з чим втратив право на отримання процентів відповідно до умов договорів банківського вкладу з моменту отримання банком заяви про виплату вкладів.
У зв`язку із цим, ВС вважав, що з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню відсотки за депозитним договором лише за період до звернення із вимогою про повернення депозитних коштів.
Частково задовольняючи позов в частині вимог щодо стягнення трьох процентів річних, нарахованих відповідно до вимог ст. 625 ЦКУ ВС виходив з наявності підстав для такого нарахування, але прийняв до уваги заяву відповідача про застосування трирічного строку позовної давності щодо вказаних вимог.
Крім того, В С погодився із судом першої інстанції, який відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних втрат за прострочення виплати депозиту за одним із депозитних договорів, вказав, що норми ч. 2 ст. 625 ЦКУ щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях, а не у валюті, як у даному випадку.
Також ВС погодився із судом апеляційної інстанції про відмову у стягнення з Банку моральної шкоди, оскільки Позивачем на надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди діями банку.
3. Відсутності вироку щодо Керівництва Банку (з яким Особа укладала договір депозитного вкладу) в кримінальному провадженні, не стосується справи про повернення депозитних коштів, якщо судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами склалися договірні відносини по договору банківського вкладу і кошти з боку Особи були передані Банку (уповноваженій особі), яка в свою чергу здійснювала свої посадові обов`язки та надала Клієнту банку сам Договір, розпорядження про внесення коштів та оплату відсотків за користування внесеними в розпорядження банку коштів, що є самостійними й достатніми обставинами для ухвалення рішення
Судом не дається оцінка кримінальному провадженню відностно керівника Банку (з яким Клієнтом заключався договір депозитного вкладу), а лише враховуються результати досудового розслідування, а тому у такій катнгорії справ не має приюдиціальне значення виключно вирок суду у кримінальному провадженні
Особа 1 звернувся з позовом до Банку 2 (правонаступник Банку 1) про захист прав споживачів та стягнення банківського вкладу. Позов мотивований тим, що Особа 1 був клієнтом Банку 2 з початку 2000-х років, в якому у Позивача був відкритий гривневий та доларовий депозитні рахунки, на які вносилися періодично кошти та отримувалися відсотки.
Особа 1 письмово звернувся до Банку 1 із заявою про повернення вкладу, на що отримав письмову відповідь про те, що Банк 1 не відкривав депозитні рахунки, не приймав та не зараховував грошові кошти на депозитні рахунки Позивача. Основною підставою неповернення коштів є твердження Банку, що між сторонами не було укладено договору банківського вкладу.
Верховним Судом 04.09.2024 залишено без змін рішення суду першої інстації про задоволення позову: стягнуто з Банку 2 на користь Особа 1 заборгованість по неповернутому банківському вкладу у загальному розмірі 1 998 561,07 грн, яка складається: 951 000 грн – сума неповернутого банківського вкладу; 865 672,55 грн. – інфляційні втрати та 181 888,52 грн – три проценти річних.
ВС вказав, що Особа 1 є клієнтом Банку 1 починаючи з 2000 року, відкрив депозитні рахунки, періодично вносив кошти на депозит та щомісячно отримував відсотки. Станом на 26.09.2014 загальна сума гривневого депозиту становила 951 000 грн., що підтверджується розпорядженням від 26.09.2014. Дане розпорядження підписане начальником відділення Банку 1 -Особа 2, Особа 1, скріплене печаткою Банку 1, а тому є належним доказом у справі.
При цьому ВС вказав, що докази по справі повністю спростовують доводи Відповідача про те, що договір банківського вкладу між Банком 1 та Особа 1 не укладався, а наявні розпорядження, що надані позивачем на підтвердження внесення коштів є неналежними доказами. Адже недотримання уповноваженою особою банку – керуючою відділенням Особа 2 вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення вкладів, не може свідчити, що такий договір не укладався чи про те, що кошти на депозитний рахунок банку не вносились.
Окрім того, обставини того, що Особа 2 в період видачі розпоряджень на внесення коштів та виплату відсотків обіймала посаду начальника Банку 1 і мала повноваження на укладення таких договорів банком визнається, а належність останній підпису, як уповноваженій особі, на розпорядженнях про прийняття коштів належними та допустимими доказами з боку Відповідача не спростовано.
ВС відхилив посилання Відповідача на відсутності вироку щодо Особа 2 в кримінальному провадженні, оскільки це не стосується цієї справи, так як судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами склалися договірні відносини по договору банківського вкладу, кошти з боку Позивача були передані Банку в особі уповноваженої на те особи – керівнику відділення Банку 1, яка в свою чергу здійснювала свої посадові обов`язки та надала Клієнту банку сам Договір, розпорядження про внесення коштів та оплату відсотків за користування внесеними в розпорядження банку коштів, що є самостійними й достатніми обставинами для ухвалення рішення;
При цьому посилання Відповідача на те, що преюдиціальне значення надається лише вироку суду у кримінальному провадженні, ВС вважав необґрунтованим, оскільки судом не дається оцінка вказаному кримінальному провадженню, а лише враховуються результати досудового розслідування, які знайшло своє відображення в пред`явленому обвинуваченні, де потерпілим є Особа 1.
4.Доказами внесення вкладу на депозитний рахунок та неотримання їх Клієнтом, а іншою Особою можуть бути економічна та почеркознавча експертизи
Закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов`язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом
У спорах вкладника з банком про повернення суми вкладу саме банк повинен довести, що належним чином виконав умови договору та забезпечив повернення коштів саме вкладникові, а не іншим особам, які не є учасниками цих договірних правовідносин.
Якщо встановлено, що Клієнт вносив на депозитний рахунок кошти, але їх не отримав, навіть при перерахуванні Банком відсотків на поточний рахунок Клієнта, а отримала інша Особа, суд стягує ці кошти з відсотками на користь Клієнта з Банку
Особа 1 звернулася до суду з позовом до Банку про стягнення 80 489,85 дол. США. Зазначала, що за договорами депозиту кошти їй не повертались та готівкою у касі банку вона не отримувала. Після виконання ухвали в іншій справі про витребування доказів до подання позовної заяви їй стало відомо, що кошти у розмірі 66 245 дол. США та нараховані відсотки Банком самостійно були перераховані на її поточний рахунок та в подальшому неодноразово розміщувались на різних депозитних рахунках, на яких також нараховувались відсотки. Відповідно до банківської виписки Банку впродовж 2012-2020 років вклади та відсотки за ними були отримані готівкою через касу Банку, однак цих коштів Позивачка не отримувала.
Верховним Судом 06.02.2025 рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, з огляду на наступне.
Суди встановили, що і не заперечував представник відповідача, кошти на рахунках Особа 1 відсутні, так як зняті готівкою у різні періоди часу.
Згідно з висновком судово-технічної та почеркознавчої експертизи підписи у наданих на дослідження документах виконані не Особа 1, а іншою особою,
Відповідно до висновку судово-економічної експертизи загалом на депозитному рахунку Особа 1 за договором від було розміщено 67 075 дол. США.
Також відповідно до відомостей, наданих Банком, рух коштів по цьому депозиту становив 71 021,38 дол. США, тобто нараховано 3 946,38 дол. США як відсотки за депозитом на суму 67 075 дол. США, які в подальшому були перераховані Банком на поточний рахунок Особа 1.
За користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом (ст. 1070 ЦКУ). Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, – зі спливом кожного кварталу.
Закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов`язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.
У спорах вкладника з банком про повернення суми вкладу саме банк повинен довести, що належним чином виконав умови договору та забезпечив повернення коштів саме вкладникові, а не іншим особам, які не є учасниками цих договірних правовідносин.
Установивши, що Особа 1 виконала умови договорів депозиту та внесла на депозитні рахунки кошти, однак Банк не забезпечив повернення Вкладниці депозитів та нарахованих процентів, суди дійшли висновку про наявність підставдля задоволення позову.
При цьому, ВС не взяв до уваги доводи касаційної скарги про те, що Банк виконав свої зобов`язання за депозитними договорами шляхом перерахування коштів на відповідний поточний рахунок Позивача після закінчення строку договорів депозиту, оскільки відповідно до умов депозитних договорів банк зобов`язувався продовжити строк зберігання грошових коштів у випадку не отримання від вкладника повідомлення про намір повернення депозиту та продовжувати нараховувати проценти на депозит згідно з умовами договорів.
5. У разі їх викрадення депозитних коштів вважається, що шкода завдана Банку, а не Вкладнику. Тому, Вкладник повинен вимагати від Банку не відшкодування шкоди, а виконання обов`язку за договором банківського вкладу – повернення суми вкладу та процентів за користування ним.
Особа 1 звернувся з позовом до Банку про стягнення коштів за договором банківського вкладу та неустойки, посилаючись на те, Банк у поверненні вкладів відмовив, оскільки доказів внесення (зарахування) коштів на депозитний вклад немає, відповідні рахунки в банку не відкривалися, договір банківського вкладу у Банку на обслуговуванні відсутній.
Верховний Суд 02.06.2025 залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, вказавши про доведеність існування мж Сторонами договірних відносин та здійснення Особою 1 грошового вкладу на рахунок, відкритий у Банку.
Встановлено, що Позивач звернувся до зареєстрованої, у встановленому порядку, банківської установи в особі керівника, який наділений повноваженнями щодо укладання договорів з метою укладення договору банківського вкладу. У приміщенні відділення банку, в робочому кабінеті керівника вказаного відділення він підписав відповідний договір та передав грошові кошти. Позивачу видано примірник договору з підписом керівника установи, засвідченим відтиском печатки відділення Банку та розписку про отримання грошей. За таких обставин позивач не мав підстав сумніватися, що він уклав договір банківського вкладу з відповідною фінансовою установою на умовах, визначених договором.
ВС вказав, що після того, як вкладник на підставі договору банківського вкладу передав гроші уповноваженій особі банку, власником грошей став банк. А тому в разі їх викрадення шкода завдана банку, а не вкладнику. Вкладник повинен вимагати від банку не відшкодування шкоди, а виконання обов`язку за договором банківського вкладу – повернення суми вкладу та процентів за користування ним. Договір банківського вкладу має наслідком те, що готівкові гроші вкладник передає у власність банку, а безготівкові – у повне розпорядження банку. Ці дії вкладника є необхідною умовою виникнення зобов`язання за договором банківського вкладу, згідно з яким на боці вкладника з`являється право вимагати від банку повернення суми вкладу та виплати відсотків, а на стороні банку – відповідний обов`язок. З договору банківського вкладу, укладення якого зумовлене переданням коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов`язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника)».
Саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
ВС дійшов висновку, що оскільки, між сторонами виникли правовідносини щодо банківського вкладу (депозиту), у яких Банк порушив зобов`язання, тому отримані у власність Банком і не повернені Вкладнику кошти та нараховані проценти належить стягнути на користь Позивача.