Незважаючи на те, що таку правову висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 деякі суди продовжують задовольняти позови Банків про стягнення з Позичальників невірно нарахованого суми боргу.
Банк (правонаступник –ТОВ) звернувся в суд до Особа 1(Позичальник), Особа 2 (Поручатель за іпотечним договором на квартиру) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Верховним Судом 26.08.2025 судові рішення попередніх інстанцій в частині позовних вимог Банку (ТОВ) до Особа 1 про стягнення заборгованості за відсотками і пені скасовано та ухвалено у справі в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Верховний Суд виходив з того, що у ч. 2 ст. 1050 ЦКУ передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦКУ.
Також ВС послався на вказаний правовий висновок ВП ВС згідно якого, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦКУ, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку в разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі ст. 1050 ЦКУ. Разом з тим права та інтереси Кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦКУ, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Встановлено, що у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором Банк направив Особа 1 повідомлення від 18.10.2007 про те, що згідно з кредитним договором від 05.06.2007 у Особа 1 виникла заборгованість у сумі 11 620,54 дол. США, яку Банк запропонував погасити у строк до 28.10.2007.
Приватний нотаріус 08.04.2008 вчинив виконавчий напис, яким звернув стягнення на квартиру та за рахунок коштів, отриманих від реалізації цієї квартири, запропонував задовольнити вимоги Банку у розмірі 329 413,37 дол. США за строк з 16.07.2007 до 25.02.2008.
З огляду на наведене ВС зазначив, що строк користування кредитом був змінений відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦКУ з 05.06.2027 на 08.04.2008 (дата вчинення виконавчого напису), і Банк не мав права нараховувати відсотки та пеню після зміни строку виконання зобов`язання, у зв`язку з чим позов Банку про стягнення заборгованості за відсоткамиі пені за період з 08.04.2008 до 26.04.2010 (період визначений Позивачем у позовній заяві) задоволенню не підлягає.