ІНВЕСТИЦІЙНІ СПОРИ
АДВОКАТ ПО ІНВЕСТИЦІЯМ
Велика кількість фізичних та юридичних осіб, намагаючись зберегти та примножити свої грошові заощадження, шукають можливі варіанти інвестування, що мають різні ступені дохідності та ризиковості – інвестування в нерухомість, різноманітні приватні та державні цінні папери. Також багато фізичних та юридичних осіб шукають Інвесторів, щоб взяти участь в різноманітних бізнес-проектах, в тому числі шляхом покупки акцій чи отримання частки в Товаристві з обмеженою відповідальністю. Як правило стабільні та передбачувані бізнеси дають дуже мізерні відсотки прибутку, більш дохідні – можуть мати проблеми з дохідністю. Окремо слід відокремити питання інвестування, метою якого є отримання нерухомого майна у власність. Однак, не всі інвестиційні угоди виконуються належним чином, а емітенти цінних паперів виконують свої зобов’язання по випущеним паперам.
Спокусившись на надвисокі відсотки, інвестори доволі часто натрапляють на відвертих шахраїв !
Що може загрожувати Вашим інвестиціям ? Що є частим предметом судових розглядів ? Це як правило невиконання інвестиційних угод, невиплата грошей або відсотків за цінними паперами. Невиконання може бути навіть таке, що інвестор може втратити практично все ! Особливо це стосується інвестування в нерухомість – нерухомість може бути побудована, але об’єкт може бути продано іншій особі !
Таким чином, при порушенні прав інвестора судовий захист їх прав є необхідним !
ПОСЛУГИ АДВОКАТА ПО СПОРАМ ПО ІНВЕСТИЦІЯМ:
- Консультація з питань укладення, виконання/невиконання інвестиційних угод, аналіз виниклої у клієнта ситуації та перспектив майбутніх судових процесів;
- Збір доказової бази та підготовка необхідних процесуальних документів-адвокатського запиту, позову, відзиву на позов, заяв, заперечень, письмових пояснень, клопотань, тощо;
- Представництво клієнта судах всіх інстанцій з метою захисту його прав у справах зі спорів по інвестиціям;
- Оскарження судових рішень, постановлених не на користь клієнта в Апеляційний та Верховний Суд;
- Правовий супровід клієнта на стадії виконавчого провадження.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ У СПРАВАХ ЗІ СПОРІВ ПО ІНВЕСТИЦІЯМ
- Предметом регулювання глави 83 ЦК України (ст. 1212 ЦКУ) є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
За загальним правилом, кондикція у її класичному розумінні є самостійним позадоговірним зобов`язальним способом захисту права власності або іншого майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, тому учаснику цивільних відносин, за чий рахунок відбулося таке неправомірне збагачення.
Встановивши, що на виконання умов розписки (про передачу Особі коштів на реалізацію інватиційного проекту) інвестиційний проєкт розпочатий не був, інвестиційний договір укладений не був, наявні правові підстави для стягнення з отримувача кштів на користь Інвестора прееданих ним коштів, як безпідставно набуті на підставі статті 1212 ЦКУ.
Особа 1 звернувся в суд з позовом Особа 2 про стягнення коштів, вклад в інвестиційний проект у розмірі 165 000 дол. США.В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 27.11.2017 Особа 2 отримав отримав від нього грошові кошти у розмірі 50 000 дол. США на підготовку до підписання та підписання інвестиційного договору на будівництво жилого комплексу, про що написав розписку та, окрім цих коштів, Особа 2 отримав від особа 1 – 65 000 доларів США.
Також позивач зазначав, що 24. 11 2017 сторони підписали між собою угоду № 1, яка за своєю суттю є договором про наміри, та відповідно до якої визначили напрямки співпраці, яка передбачала, що відповідач зобов`язується зробити все можливе для підписання 3-х (2-х) стороннього контракту на інвестицію у будівництво житлового комплексу.Відповідно до вказаної угоди, позивач мав отримати назад проінвестовані кошти, а також отримати 50 % від решти активів (грошей, метрів квадратних). Отже, додатково відповідною угодою сторони передбачили, що передані позивачем кошти мали бути повернуті останньому.
Позивач зазначав, що відповідний інвестиційний проєкт не був розпочатий взагалі, жодних дій щодо його реалізації відповідач не здійснив, інвестиційний договір не уклав.
Постановою суду апеляційної інстанцій скасвано рішення першої інстанції та задоволено позов Особа 1 задовольнив: стягнуто з Особа 2 на користь Особа 1 грошові кошти у сумі 165 000 дол. США.
Залишаючи 14.11.2024 без змін постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що передбачений ст. 1212 ЦКУ вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов`язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна випливає із загальної для права заборони безпідставного збагачення: той, хто збагатився за рахунок іншого, без належної на те правової підстави зобов`язаний повернути предмет власного збагачення.
Традиційно в доктрині цивільного права зобов`язання, які є наслідком безпідставного збагачення, іменуються кондикційними (з лат. «condictio sine causa» – повернення збагачення, одержаного без правової (справедливої) підстави).
Приписи глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача такого майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга ст. 1212 ЦКУ).
Кондикційні зобов`язання виникають тоді, коли дії особи або події призводять до неправового результату у виді юридично безпідставного майнового блага, що перейшло до набувача та сприяло його безпідставному збагаченню.
Безпідставне збагачення може полягати як у так званому «фактичному» збагаченні, коли набувач, не отримуючи права на річ, фактично володіє і користується нею, так і в «юридичному» збагаченні, коли набувач отримує суб`єктивне право на предмет збагачення.
Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі, якщо на виконання юридично ще неукладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.
Підсумовуючи, Верховний Суд зазначає, що, за загальним правилом, кондикція у її класичному розумінні є самостійним позадоговірним зобов`язальним способом захисту права власності або іншого майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, тому учаснику цивільних відносин, за чий рахунок відбулося таке неправомірне збагачення.
Встановивши, що на виконання умов розписки від 27 листопада 2017 року інвестиційний проєкт розпочатий не був, інвестиційний договір укладений не був, суд апеляційної інстанції, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 165 000,00 дол. США як безпідставно набуті на підставі статті 1212 ЦК України.
- Якщо в розписці, за якої одна особа отримує кошти і містить умови, згідно яких у відповідності до певних схем позичальник отримує дохід,, з якого зобов’язаний погасить заборгованість по розписці суд розцінює розписку як інвестиційним проектом, на виконання якого Кредитором-Інвестором були надані відповідні грошові кошти, і в зв`язку з яким у Особи 1 виникли зобов`язання в межах інвестиційних правовідносин.
Перекваліфікація відповідного договору може мати місце, зокрема, при: (а) недійсності договору (зокрема, удаваності договору); (б) тлумаченні змісту договору. Перекваліфікація договору можлива тільки в тих випадках, коли вона відбувається в межах спору, що стосується такого договору.
Якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.
ТОВ звернулося в суд з позовом до Особа 1 про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії, з мотивів того, що у листопаді 2007 року Особа 1 особисто отримав від Особа 2 грошові кошти готівкою у розмірі 1 962 780 дол. США та безготівкові кошти у розмірі 4 647 500 грн., які були перераховані на рахунок ТОВ, який на той час очолював відповідач від структур кредитора-інвестора, що підтверджується власноручно написаною розпискою Особа 1 від 13.10.2010 та рішеннями судів в інших справах, що набрали законної сили.
Вказані кошти Відповідач отримав у кредитора-інвестора для вирішення питання придбання земельної ділянки розміром 30 га, для отримання прибутку шляхом наступної схеми: проведення конкурсу, оформлення технічної документації, підписання договорів оренди, а в подальшому реалізації цієї земельної ділянки, виходячи з орієнтовної реалізаційної вартості майна, що мала складати 3 000 дол. за 1 сотку, тому загальна реалізаційна вартість мала складати приблизно 9 000 000 дол. США, з яких повинно бути повернено Особа 2 готівкою 1 962 788 дол. США та 15 % річних за користування ними, і також безготівковими коштами на рахунки структур Особа 2 4 547 500 грн. та 20% за користування ними, а різницю, що складала орієнтовні 6 000 000 дол. США передбачалося розподілити між Особа 1 та Особа 2- 50×50, при орієнтовній тривалості операції 6-12 місяців, а орієнтовні терміни реалізації даного проекту визначені Особа 1 – лютий 2011 – вересень 2012 року. Однак, Відповідач почав уникати зустрічей із працівникам Банку, реалізацію проекту не здіснював.
Також позивач зазначив, що таке безвідповідальне ставлення відповідача до взятих на себе обов`язків перед кредитором-інвестором викликало сильне нервове перенапруження у Особа 2, що сприяло виникненню у нього важких захворювань, а саме – на цукровий діабет 2 ступеня та серцеві захворювання, що потребувало термінового оперативного втручання (стентування коронарних сосудів серця), що підтверджується відповідними медичними документами. Просив стягнути з Відповідача борг у розмірі 49 077 775 грн.
Верховний Суд 22.02.2023 залишивши в силі рішення суду апеляційної інстанції та першої інстанції про відмову у задоволенні позову, змінивши її мотивувальну частину, зазначивши, що перекваліфікація відповідного договору може мати місце, зокрема, при: (а) недійсності договору (зокрема, удаваності договору); (б) тлумаченні змісту договору. Перекваліфікація договору можлива тільки в тих випадках, коли вона відбувається в межах спору, що стосується такого договору.
ТОВ звернулося до суду з іском до Особи 1 про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії, з мотивів того, що в листопаді 2007 року Особа 1 особисто отримала від Особа 2 грошові кошти готівкою в розмірі 1 962 780 дол. США та безготівкові кошти в розмірі 4 647 500 грн., які були перераховані на рахунок ТОВ, який на той час очолював відповідач від структур кредитора-інвестора, що підтверджується власноручно написаною розпискою Особа 1 від 13.10.2010 та рішеннями судів з інших справ, що набрали закону.
Відповідач отримав у кредитора-інвестора для вирішення питання придбання земельної ділянки розміром 30 га, для отримання прибутку шляхом наступної схеми: проведення конкурсу, оформлення технічної документації, підписання договорів оренди, а в подальшій реалізації цієї земельної ділянки, виходячи з орієнтовної реалізаційної вартості майна, що мала за 1 сотку, тому загальна реалізаційна вартість мала становити приблизно 9 000 000 дол. США, з яких має бути повернено Особа 2 готівкою 1 962 788 дол. США та 15 % річних за користування ними, а також безготівковими коштами на рахунки структур Особа 2 4 547 500 грн. та 20% за користування ними, а різницю, що складала орієнтовні 6 000 000 дол. США передбачалося розподілити між Особою 1 та Особою 2- 50×50, при орієнтовній тривалості операції 6-12 місяців, а орієнтовні терміни реалізації даного проекту визначені Особою 1 – лютий 2011 – сентябрь 2012 року. Проте, Відповідач почав уникати зустрічей із працівникам Банку, реалізацію проекту не здіснював.
Також позивач зазначив, що таке безвідповідальне ставлення відповідача до взятих на себе обов’язків перед кредитором-інвестором викликало сильне нервове перенапруження у Особа 2, що сприяло виникненню у нього важких захворювань, а саме – на цукровий діабет 2 ступеня та серцеві захворювання, що вимагало термінового оперативного втручання відповідними медичними документами. Просивши стягнути з Відповідача борг у розмірі 49 077 775 грн.
Верховний Суд 22.02.2023 залишивши в силі рішення суду апеляційної інстанції та першої інстанції про відмову в задоволенні позову, змінивши її мотивувальну частину, відзначивши, що перекваліфікація відповідного договору може мати місце, зокрема, за: (а) недійсності договору (зокрема, удаваності договору); (б) тлумаченні змісту договору. Перекваліфікація договору можлива лише в тих випадках, коли вона відбувається у межах спору, що стосується такого договору
Рішенням суду першої інстанції у іншій справі у задоволенні позову відмовлено. Постановою суду апеляційної інстанції дане рішення скасовано та постановлено нове про задоволення позову. В мотивувальній частині суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не доведено належними доказами отримання фізичною особою Особа 1 та Особа 2 та ТОВ грошових коштів за розпискою у власність останнього, між сторонами вбачається наявність правовідносин щодо здійснення інвестиційної діяльності, а тому правовідносини, що склалися між сторонами не регулюються статтями 1046-1051 ЦК України, на які посилався Позивач та суд першої інстанції. Дане судове рішення залишено без змін судом апеляційної інстанції та Верховним Судом. Тобто в даному справі суди зазначили, що між сторонами виникли правовідносини щодо здійснення інвестиційної діяльності.
Зазначена справа має для даної справи преюдиціальне значення, що звільняє сторін від встановлення певних фактів, із яких ВС зробив висновок, що розписку від 13.10.2010, написану власноруч Відповідачем вищенаведеними судовими рішеннями було розцінено щонайменш, інвестиційним проектом, на виконання якого Кредитором-Інвестором були надані відповідні грошові кошти, і в зв`язку з яким у Особи 1 виникли зобов`язання в межах інвестиційних правовідносин.
При цьому, 30.06.2017 ТОВ направило на адресу Особа 1 рішення про припинення інвестиційної діяльності, в якому просило його надати ретельний письмовий звіт про здійснення ним заходів щодо інвестиційної діяльності, однак відповіді відповідачем надано не було.
Сторони мають право укладати договори, які не передбачені актами цивільного законодавства, за умови, що вони відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Такі договори є непонайменованими, оскільки не визначені в актах законодавствах. Свої відносини в непонайменованих договорах сторони врегульовують на власний розсуд.
У постанові ВС від 09.11.2022 зазначено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина четверта статті 653 ЦК України). У п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦКУ передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання.
Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.
Проте, апеляційний суд не врахував, що якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі п.3 ч. 3 ст. 1212 ЦКУ.
Встановлено, що у документі від 13.10.2010 чітко та конкретно визначено і вказано, що відповідач взяв у позивача кошти для вирішення питання придбання та реалізації земельної ділянки для отримання прибутку, однак у подальшому Відповідач своїх зобов`язань не виконав.
За таких обставин ВС зазначив, що суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення коштів, проте помилилися щодо мотивів такої відмови. Тому оскаржені судові рішення у цій частині належить змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
- До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії (ч. 3 ст. 207 ЦПКУ).
Якщо встановлено, що ухвала районного суду про затвердження між сторонами мирової угоди (в якій вирішується право власності на майно за інвестиційним договором) порушує права та інтереси інших осіб (зокрема, кредитодавця), то правові підстави для затвердження мирової угоди відсутні, і ухвала підлягає скасуванню.
Особа 1 звернулася в суд з позовом до Особа 2 про визнання за нею право приватної власності на квартиру, житловою площею 32,5 кв.м, загальною площею 43,9 кв.м та стягнути з неї на користь Відповідача компенсацію за отримане майно в розмірі 43 677 грн.Квартира перебувала у спільнй частковій власності подружжя за інвестиційним договором.
У грудні 2021 року позивач подала до суду заяву про затвердження мирової угоди від 30.11.2021, у якій просила суд прийняти заяву до розгляду, затвердити мирову угоду, провадження у справі закрити.
Ухвалою районного суду міста заяву сторін про затвердження мирової угоди задоволено.
Постановою суду апеляційної інстанції від 13.09.2023 ухвалу районного суду від 07.04.2023 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що Відповідач Особа 2 має непогашену заборгованість перед АТ в розмірі 3 235 969 грн, щодо нього відкриті виконавчі провадження та постановою приватного виконавця від 05.11.209 накладено арешт на майно боржника – квартиру, яка є предметом спору у цій справі.
Проте, затвердження мирової угоди від 30.11.2021 та відчуження Особа 2 майна на користь дружини фактично позбавляє АТ можливості задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на належне боржнику майно.
Верховний Суд, залишаючи 21.02.2024 постанову суду апеляційної інстанції без змін, зазначив, що до ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії (ч. 3 ст. 207 ЦПКУ).
Встановлено, що ухвалою районного суду від 07.04.2023 затверджено мирову угоду, укладену між Особа 1 та Особа 2. При цьому провадження в цивільній справі за позовом Особа 1 до Особа 2 , трет особа –АТ про поділ майна подружжя закрито.
Таким чином, встановивши, що ухвала районного суду від 7.04.2023 порушує права та інтереси АТ, ВС зазначив, що правові підстави для затвердження мирової угоди відсутні, тму суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування ухвали суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі з підстав укладення мирової угоди та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Тому, ВС зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування ухвали суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі з підстав укладення мирової угоди та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.