За пп. «е» статті 55 Закону «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно з пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону «Про обов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е – ж ст. 55 Закону № 1788-ХІ, і мають страховий стаж (для чоловіків – 35 років, для жінок – 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати такої допомоги затверджено постановою Кабінетом Міністрів України № 1191 від 23.112011.
Виплата грошової допомоги здійснюється органами ПФУ одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Разом з тим, рішенням ГУ ПФУ відмовлено Особа 1 у призначені вказаної одноразової грошової допомоги через відсутність в матеріалах пенсійної справи уточнюючих довідок про надання відпусток по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку і додаткових відпусток без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку шести років, а також інших відпусток без збереження заробітної плати, передбачених законодавством, або про не перебування у вказаних відпустках за час роботи.З метою захисту прав Особа 1 адвокатом АО «Ткачук і партнери» підготовлено позов щодо оскарження зазначеного рішення ГУ ПФУ.
Постановою суду апеляційної інстанції від 27.01.2026 залишено без змін рішення суду першої інстанції, який погодився із правовою позицією адвоката та задовольнив позов: визнав оскаржуване рішення ГУ ПФУ протиправним та скасував його, а також зобов’язав пенсійний орган виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти її місячних пенсій, станом на день призначення пенсії.
Апеляційний суд зазначив що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з:
1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах;
2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності;
3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.
За ст. 62 Закону № 1788-ХІІ та п.1 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 637 від 12.08.1993, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у випадку відсутності останньої або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих, зокрема, за місцем роботи.
Суд дійшов висновку, що посада медичної сестри, на якій позивач працювала у спірні періоди, є посадою середнього медичного персоналу (згідно з Переліком № 909), що надає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV.
При цьому, доказів отримання позивачем раніше будь-якого іншого виду пенсії відповідачем не надано та наявність у позивача необхідного спеціального страхового стажу (30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах відповідачем не заперечується.
Суди підтримали позицію адвоката про хибність позиції пенсійного органу, викладену у оскаржуваному рішення, оскільки спір між сторонами стосується права у Позивачки на отримання грошової допомоги, визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону№1058-IV, а не стажу роботи, що визначає право на пенсію за вислугу років відповідно до пунктів е – ж статті 55 Закону №1788-ХІІ. Відмовляючи у призначенні одноразової грошової допомоги, з підстав відсутності інформації про перебування позивача у відпустках відповідач не врахував тієї обставини, що Порядком №1191 не передбачено виключення з періодів роботи періодів перебування у відпустці без збереження заробітної плати.
Враховуючи те, що навіть під час перебування у короткотермінових відпустках без збереження заробітної плати так чи інакше Позивачка продовжувала перебувати у трудових відносинах із роботодавцем, зазначені періоди, за їх наявності, мають бути включені до спеціального страхового стажу, тому правові підстави для виключення цих періодів із спеціального стажу відсутні. Більше того, у законодавстві не наведено, що особи повинні надавати уточнюючі довідки щодо перебування цих осіб у відпустках без збереження заробітної плати.
Крім того, посилання відповідача на відсутність інформації щодо перебування Особа 11 у відпустках, суд вважає безпідставними, оскільки на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії (аналогічна позиція викладена у постанові ВС від 21.02.2018).
При цьому, суди звернули увагу, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Неможливість пенсійного органу скористатись правом на перевірку таких документів не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на соціальний захист та пенсійне забезпечення.
Таким чином, суди погодились із позицією адвоката, що у спірних правовідносинах Позивачем дотримано всіх умов, визначених пунктом 7-1 «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV, для нарахування та виплати їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.