Придбання неякісного товару, або такого який не влаштовує покупця чи отримання неякісних послуг досить розповсюджене явище. Однак, в переважній більшості випадків продавцем порушуються права громадян на повернення такого товару, оскільки з різних причин придбаний товар не приймається, а кошти за нього не повертаються. Аналогічно при наданні неякісних послуг виконавець відмовляється усунути недоліки або відшкодувати збитки. Такі дії продавця (виконавця) змушують покупця звертатись до суду за захистом своїх прав та розв’язання судом виниклого конфлікту.
Отже, придбані товари можуть бути належної або неналежної якості тобто, коли існує невідповідність інформації про продукцію, наданої продавцем чи вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред’являються до неї.
Також товар може мати істотний недолік, який унеможливлює його використання відповідно до цільового призначення даного товару і виник з вини виробника (продавця) та в подальшому при використанні, після його усунення, проявляється знову з незалежних від споживача причин.
Загалом Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено дві причини повернення товару:
- Товар не відповідає якості. У випадку, коли споживач не бажає повертати неякісний товар він може вимагати: зменшення ціни, усунення недоліків за рахунок продавця або відшкодування витрат при самостійному їх усуненні, заміни товару.
- Товар відповідає якісним вимогам, але з якоїсь причини не підходить (не використовується) покупцеві.
Перелік «неповоротних» товарів наведено в законі і є вичерпним. При цьому, письмове або усне оголошення про те, що обміну та поверненню покупка не підлягає, не є підставою для відмови в заміні неякісного товару або в його поверненні.
Товар повертається протягом 14 діб з часу придбання днів (якщо триваліший строк не оголошено продавцем) або протягом гарантійного строку (у разі його невідповідності якості).
Аналогічно споживач має право відмовитись від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов’язань або із його дій вбачається про неможливість закінчити роботу у визначені строки.
Також у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач також має право:
- вимагати безоплатне усунення недоліків або виготовлення такої ж ідентичної речі;
- зменшити ціну за виконані роботи (послуги);
- відшкодування завданих збитків з усуненням недоліків роботи.
З урахуванням висновків судів, зроблених при розгляді справ даної категорії можливо визначитись як вірно реалізувати свої права у разі придбання небажаного або неякісного товару чи надання неякісних послуг.
У справі № 759/11033/18 суд розглянув питання повернення товару належної якості, але який не буде використовуватись споживачем.
Позов мотивовано тим, що ним було придбано в будівельному гіпермаркеті плитку для виконання ремонтних робіт, але після ремонту виявилося що деяка кількість не буде використана, оскільки не підходить за кольором. Позивач звернувся до продавця з проханням повернути кошти за зайву плитку (яку він повертає у магазин), однак йому було відмовлено у поверненні коштів за відсутності при собі платіжної картки, за якою було здійснено розрахунок за товар.
Позивач письмово звернувся в гіпермаркет з проханням повернути йому кошти за непотрібну йому плитку, але відповіді не отримав, у зв’язку із чим просив суд визнати бездіяльність продавця протиправною та стягнути з відповідача моральну шкоду.
Задовольняючи позов та стягуючи з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 2 000 грн., суд зазначив, що відповідно до пп. 1, 2 п.1 ст. 9 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
З огляду на те, що відповідач без належних на те підстав відмовив у поверненні коштів за непотрібну споживачу плитку, а також не розгляну його письмове звернення у порушення вимог ЗУ «Про звернення громадян», суд визнав дії продавця неправомірними та стягнув з нього на користь позивача моральну шкоду.
Також у справі № 367/8131/20 стягнуто з продавця на користь покупця грошові кошти за повернуті придбані на підставі укладеного на відстані договору товари (частина належної, а частина –неналежної якості), а також пеню за прострочку повернення коштів.
Суть спору полягає в тому, що позивач придбав в інтернет –магазині ножи, один з яких виявився неналежної якості. У зв’язку із тим, що продавець на прохання позивача не вирішив дану проблему, останній інформував відповідача про розірвання договору повністю і просив повернути кошти, що зроблено не було.
Задовольняючи позовні вимоги, суд зазначив, що відповідно до п. 5 ст. 1 Закону гарантійний строк – строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов`язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв`язку з введенням її в обіг.
З урахуванням п. 12 ст.1, п.15 ст. 1 Закону право на заміну товару або розірвання договору купівлі-продажу товару виникає у споживача за умови виявлення саме істотного недоліку протягом гарантійного строку, який виник з вини виробника товару. При цьому, для віднесення виявленого недоліку до числа істотних, недолік обов`язково повинен: роботи неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, бути таким, що виник з вини виробника товару, після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин та має бути наділеним хоча б однією з ознак а) не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад 14 днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
Згідно ст. 17 Закону за умови виникнення необхідності у визначенні причин втрати якості товару під час гарантійного строку продавець зобов`язаний провести експертизу продукції; при цьому на споживача покладається обов`язок лише довести наявність істотного дефекту продукції, тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладений на продавця.
Однак, відповідач на звернення позивача щодо неякості одного із придбаного товару запропонував останньому самостійно вирішити це питання, чим порушив право покупця на передачу якісної продукції та на належне обслуговування і надання інформації про товар.
Тому, покупець реалізував надане йому право на розірвання всього договору, а продавець повинен був у цьому випадку повернути кошти за весь товар (як якісний, так і не якісний), що зроблено не було, а тому ці кошти підлягають стягненню у судовому порядку.
Окрім того, відповідно до ч. 9 ст. 12 Закону передбачена відповідальність продавця за нездійснення повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору у вигляді неустойки 1% від вартості продукції, а тому ці позовні вимоги також було задоволено судом.
Верховний Суд у справі № 216/3521/16-ц розглянув справу щодо надання банком неналежних послуг.
Підставою для звернення до суду споживача банківських послуг було неповернення йому після закінчення терміну договору частини вкладу, що перебував на депозиті, а тому просив зобов’язати повернути залишок вкладу, визнати недійсним пункту договору та стягнути моральну шкоду.
Верховний Суд задовольняючи позовні вимоги зазначив, що вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, зокрема, у справі про порушення банком зобов`язання з повернення вкладу, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення договору може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16, 23 ЦК України, статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.
Щодо визнання недійсним пунктів договору в частині звільнення банка від відшкодування збитків та майнової шкоди, завданої позивачу невиконанням або несвоєчасним виконанням зобов`язань за цим договором, суд зазначив, що відповідно до ст. 18 Закону продавець (виконавець) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, Зокрема, до договору не повинні включатися умови про виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця) у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання ним договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця).
У справі № 703/1518/18 Верховний Суд задовольнив позов споживача та стягнув на його користь з банку суму сплачену в рахунок комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості (супутня послуга) за кредитним договором.
Суд погодився із доводами споживача, що банк при укладенні договору споживчого кредиту надав йому неповну та недостовірну інформацію щодо Порядку та Правил надання послуг з кредитування та обов`язків його особового страхування, здійснив страхування своїх власних фінансових ризиків за його рахунок, отримав кошти за супутні послуги, які договором не визначені та, відповідно, банком йому не надані.
При цьому суд зазначив, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (ст. 18 Закону).
Зазначена у кредитному договорі супутня послуга з обслуговування кредитної заборгованості не є кредитною чи іншою банківською послугою, а тому є нікчемною. При цьому відповідач не конкретизував зміст супутньої послуги з обслуговування кредитної заборгованості, порядок надання даної послуги, порядок її споживання, її споживчі якості послуги та строки надання даної послуги, а в тексті договору зміст цієї послуги визначено нечітко.
З огляду на те, що нечіткі умови договорів тлумачаться на користь споживача, положення спірного кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними.
Суд у справі № 626/127/22 дійшов висновку про порушення прав споживача газу лише з підстав недотримання порядку при складенні акту про встановлені порушення та його розгляді комісією.
Так, рішенням у цій справі визнано неправомірними дії газорозподільчої компанії щодо нарахування позивачу фактичного обсягу розподілу природного газу з газорозподільної системи.
Задовольняючі позовні вимоги, суд виходив з того, що акт про порушення складений з порушенням глави 5 «Порядку оформлення акту про порушення» розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, оскільки він складається в присутності споживача, що і було зазначено в оспорюваному акті та ним підписаний.
Разом з тим, відповідно до висновку експерта підпис в акті від імені споживача виконаний іншою особою. Отже, акт про порушення складено працівниками Оператора ГРМ з порушенням вимог Кодексу газорозподільних систем. Окрім того, в порушення цього Кодексу споживач не був належним чином повідомлений повідомлений про час засідання комісії з розгляду актів про порушення в взагалі не був інформований про застосування до нього штрафних санкцій.
Таким чином, суд постановив рішення про зобов’язання відповідача скасувати нарахований споживачу, фактичний обсяг розподілу природного газу.
Отже існує безліч способів захисту прав споживачів при придбанні неякісного товару або отриманні неякісних послуг, а тому звертайтесь до кваліфікованих адвокатів АБ «Ткачук і партнери» які захистять Ваші, як споживача, порушені права у судовому порядку.