Право власності полягає в тому, що власник за своїм розсудом володіє, користується й розпоряджається належним йому майном. Однак виникають ситуації, коли право власності слід доводити у судовому порядку.
Такі спори виникають, коли поза волею дійсного власника його майном розпоряджається (або може розпорядитися) інша особа, яка не має на це права.
На прикладах судових справ можливо розглянути деякі правові нюанси при розгляді спорів про право власності.
Предметом спору у справі № 910/11421/20 було визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності та права постійного користування земельною ділянкою.
Київська міська рада (позивач) обґрунтувала позовні вимоги тим, що внаслідок вчинення приватним нотаріусом спірних реєстраційних дій за Київською міською державною адміністрацією було визнано право власності на земельну ділянку, а за Товариством було визнано право постійного користування цією земельною ділянкою. Однак, позивач, як єдиний розпорядник цієї землі комунальної власності, жодних рішень про передачу вищевказаної земельної ділянки у постійне користування не приймав та державних актів на право постійного користування земельною ділянкою не видавав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд зазначив, що спірна земельна ділянка державним нотаріусом була зареєстрована Київською міською державною адміністрацією на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
Разом з тим відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону, а також ст.122 Земельного кодексу України Київська міська державна адміністрація не є розпорядником земель комунальної власності, оскільки таким розпорядником є Київська міська рада.
Окрім того, як було встановлено, рішення про передачу у користування спірною землею товариству Київська міська рада не приймала
Наведені обставини свідчать про вчинення відповідачами дій, направлених на заволодіння земельною ділянкою у незаконний спосіб та поза межами встановленого законодавством України порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві.
У справі № 904/4712/19 спір був між Софіївською селищною радою та Дніпропетровською обласною радою щодо права власності на транспортні засоби.
Суть спору в тому, що Дніпропетровською обласною радою прийнято рішення, яким вирішено передати майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, яке закріплене на праві господарського відання за ОКП “Софіївський комбінат комунальних підприємств”, зокрема, транспортні засоби – до комунальної власності територіальної громади смт. Софіївка за умови прийняття Софіївською селищною радою відповідного рішення.
На підставі вказаного рішення та відповідного рішення Софіївської селищної ради транспортні засоби по акту передані до комунальної власності територіальної громади смт. Софіївка. Водночас, за Софіївською селищною радою транспортні засоби зареєстровані не були за відсутності відповідних документів, що є підставою для реєстрації.
Так для реєстрації права власності на транспортні засоби у відповідності з Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. N 1388 необхідно надати документи, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, зокрема, це рішення суду.
З огляду на те, що Софіївська селищна рада правомірно набула право власності на транспорті засоби суд задовольнив її позовні вимоги.
Суд у справі № 911/1757/20 задовольнив позов ОСББ про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності (право господарського відання) на нежитлове приміщення (модульна дахова котельня) в житловому будинку, належному ОСББ, за КП Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа” та його повернення співвласникам багатоквартирного будинку.
Задовольняючи позов суд зазначив, що спірне приміщення котельної в багатобудинковому будинку призначено для забезпечення експлуатації будинку, в модульній даховій котельні встановлені нагрівальний модуль, модуль-регулятор, модуль виробництва гарячої води та інше, тобто технічне обладнання, таким чином у спірному приміщенні знаходиться та експлуатується обладнання, яке забезпечує подачу теплоносіїв до внутрішньобудинкових систем опалення, тому за своєю суттю і призначенням є допоміжними приміщеннями.
Допоміжне приміщення відносяться до спільного майна будинку, співвласниками якого є власники квартир та нежитлових приміщень таких будинків.
З огляду на вказані обставини та ураховуючи, що спірне приміщення не відноситься до нежитлових приміщень, на підставі чого воно було зареєстровано як комунальна власність, суд задовольнив позов.
Отже, якщо Ви опинилися в ситуації, коли Ваші права, як власника майна, порушені, звертайтесь до адвокатів АБ «Ткачук і партнери», які у належний правовий спосіб захистять права клієнта у судовому порядку.