Згідно сталої правової позиції Верховного Суду встановлено, що переглядаючи рішення Антимонопольного комітету (АМК) про притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності, суд має перевірити, чи діяв АМК в межах наданих йому повноважень та без порушення положень чинного законодавства України. – Перевіряючи дії АМК на відповідність законодавству України, суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) АМК, з`ясовує і визначає наявність / відсутність, а відтак доведеність / недоведеність, обґрунтованість / необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону «Про Антимонопольний комітет України» підстав для визнання недійсним Рішення АМК.
Встановлення судом того, що при перевірці, розгляді справи та прийнятті оспорюваного Рішення АМК діяв поза межами наданих чинним законодавством повноважень, є достатньою підставою для визнання оспорюваного Рішення АМК недійсним.
Верховний Суд 05.02.2026 розглядав справу за позовом Компанії 1 про визнання рішення АМК «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та стягнення штрафу» недійсним.
Суть спору в тому, що під час проведення АМК дослідження щодо дій ряду Компаній у вигляді укладення угод про фінансування проекту «А» та розподіл повноважень між його учасниками, Компанії 1 направлено Вимогу, підставою якої було те, що згідно з публічною інформацією Компанія 1 підписала фінансові угоди щодо проєкту “А» з рядом інших Компаній, і такі дії згідно зі ст. 5 Закону «Про захист економічної конкренції» можуть бути оцінені як узгоджені дії. У Вимозі вимагалось надати інформацію щодо укладення таких угод та їх копії, пояснення щодо наявності чи відсутності можливості здійснення учасниками угод про фінансування проекту “А» узгодження, координації конкурентної поведінки, яка може призводити до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції та мати антиконкурентні наслідки на території України,а також повідомити про наявність дозволу АМК на такі дії.
У відповіді позивач повідомив відповідача, що у нього відсутня можливість надати копії запитуваних угод, оскільки відповідно до їх умов Компанія зобов`язана не розголошувати будь-яку інформацію та/або документи щодо проєкту “А», які є суворо конфіденційними та регулюються правом іншої юрисдикції, будь-яким третім особам (в тому числі іноземним). Водночас, позивач надав іншу інформацію на підтвердження того, що запитувані угоди не були спрямовані на координацію конкурентної поведінки, яка може призвести або призвела до запобігання, усунення або обмеження конкуренції, а також не мали будь-яких інших антиконкурентних наслідків в Україні.
Приймаючи оскаржуване Рішення АМК зазначене порушення законодавства про захист економічної конкуренції Комітет вбачав у тому, що Компанія не надала копій документів на виконання Вимоги; при цьому ненадання копій угод перешкоджає Комітету в проведенні дослідження питання, чи можуть дії ряду Компаній у вигляді укладення угод про фінансування проєкту “А» бути оцінені як узгоджені дії, відповідно до статті 5 Закону № 2210-III та чи потребували зазначені дії відповідно до статті 10 цього Закону отримання попереднього дозволу Комітету; відповідно, Комітет не може оцінити, чи мали такі дії вплив на конкуренцію в Україні.
Верховний Суд, залишаючи 05.02.2026 в силі постанову суду апеляційної інстанції, якою задоволено позов, зазначив, що в даній справі необхідно встановити обставин того, чи були спрямовані дискреційні повноваження Комітету щодо витребування інформації та документів у Компанії на забезпечення захисту економічної конкуренції в Україні, ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
ВС погодився із висновками суду апеляційної інстанції про те, що під час направлення позивачу Вимоги АМК діяв не в межах вказаних повноважень, що є достатньою підставою для задоволення позову про визнання недійсним Рішення,
ВС звернув увагу, що у цьому випадку наведений висновок апеляційного суду не ґрунтується на обставинах того, чи є позивач резидентом, чи нерезидентом України та чи є запитувані Угоди інформацією з обмеженим доступом у розумінні українського законодавства, яка підлягає наданню АМК за його вимогою в інтересах економічного добробуту України.
Таким чином, ВС дійшов висновку, що Комітет, направляючи Вимогу, не пересвідчився у тому, що запитувана інформація взагалі може мати вплив на економічну конкуренцію в Україні (з огляду на наявність публічно доступної інформації про зупинення реалізації проєкту), тобто у тому, що АМК, направляючи Вимогу, діє саме на виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Більше того, після отримання відповіді позивача на Вимогу та вивчення наданої позивачем інформації, під час розгляду антимонопольної справи, АМК також не досліджував питання про те, яким чином укладення позивачем Угод впливає або може вплинути на економічну конкуренцію на території України, тобто, що, відмовивши у наданні копій Угод із зазначених у відповіді причин, позивач дійсно вчинив неправомірні дії у відповідь на правомірні дії відповідача, і вчинене ним порушення підпадає під пункт 14 статті 50 Закону № 2210-III.
Отже ВС зазначив про наявність підстав для визнання Рішення АМК недійсним.