Укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 4 ст. 14 Закону «Про електронну комерцію» № 675-VІІІ передбачено, що ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного ст. 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції.
Згідно зі ст. 1 Закону «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» № 2155-VІІІ електронна ідентифікація – це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. Ідентифікаційні дані особи – це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.
Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних.
Згідно зі ст. 2 Закону «Про захист персональних даних» № 2297-VІ персональні дані – це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних – фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних – будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною 5 ст. 6 Закону № № 2297-VІ статті 6 Закону № 2297-VIпередбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону № 2297-VIне допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону № 2297-VI встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.
Верховний Суд, скасовуючи 24.06.2026 поостанову суду апеляційної інстнації про залишення в силі рішення суду першої інстанції, яким задоволено
позов ТОВ (фінансова компанія)та стягнуто з Особа 1заборгованість за кредитним договором -29 000,00 грн., зазначив про при укладенні електронного договору процедура ідентифікації особи позичальника є обов’язковою у таких правовідносинах.
ВС вказав, що ч. 4 ст. 14 Закону «Про електронну комерцію» № 675-VІІІ передбачено, що ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного ст. 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції. У ч. 1 ст. 11 11 Закону Закону «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» № 2297- VІ встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.
Укладаючи договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (в тому числі договір) підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) еквівалентним за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч. 12 ст.11статті Закону № Укладаючи договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (в тому числі договір) підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) еквівалентним за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням частини дванадцятої статті 11 Закону № 675-VIII.
Підписуючи договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (зокрема істотними) умовами цього договору та Правил.
Встановлено, що ТОВ здійснило видачу відповідачці коштів за кредитним договором від 23 червня 2023 року № 1227-1822 в сумі 5800,00 грн за допомогою системи LiqPay.
Сторонами визначено, що вказаний кредитний договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України від 03.09.2015 № 675-VIII «Про електронну комерцію» . Для укладення зазначеного договору позичальник надає кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати кредит, шляхом заповнення на веб-сайті кредитодавця усіх граф відповідної форми.
Укладаючи договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (в тому числі договір) підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) еквівалентним за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII.
Підписуючи договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (зокрема істотними) умовами цього договору та Правил (пункти 3.1, 3.2, 3.10 договору).
ВС звернув увагу, що суди в цій справі вважали доведеними ті обставини, що оспорюваний договір між сторонами укладено в електронній формі із застосуванням електронного підпису, що за допомогою вебсайту ТОВ відповідачка подала заявку на отримання кредиту та отримала підтвердження шляхом акцепту, після чого ТОВ надіслало особі, яка звернулася за отриманням кредиту за допомогою засобів зв`язку (номер телефону або електронна пошта), одноразовий ідентифікатор, який і було використано для підтвердження підписання кредитного договору; що ідентифікація ОСсоба 1 на вебсайті здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням особистих даних відповідачки, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, номера банківської картки, на яку слід перерахувати кошти.
Однак відповідно до змісту Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) ТОВ під час заповнення позичальником заявки на отримання кредиту він особисто вказує свої персональні дані, зокрема контактний номер телефону та адресу електронної пошти. І саме на зазначений позичальником номер телефону кредитор надсилає смс-повідомлення про схвалення заявки на отримання кредиту та відповідний одноразовий ідентифікатор, необхідний для підписання кредитного договору.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту здійснення належної верифікації особи позичальника під час надання кредиту.Позивач не довів, а суди не встановили, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, в момент укладення договору належав Особа 1 та був її фінансовим номером телефону, а грошові кошти перераховані на банківську картку саме відповідачки.
На необхідність встановлення таких обставин спрямована й практика Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 08.04.2026 Верховний Суд зазначив, що, оскільки банківські картки, які були відкриті на імя позивачки, були віртуальними, то номер карти, терміну дії та СVV-2 код, вочевидь були відомі особі, яка ініціювала відкриття цих карток. Саме собою коректне введення даних для ініціювання банківської операції зі списання коштів з такої картки, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Доводи апеляційної скарги Особа 1 про те, що кредитний договір підписано без її волі іншими особами, які незаконним шляхом заволоділи її персональними даними, що вказаний в позові номер телефону не її і такий номер вона не мала, що матеріали справи не містять даних власника карти, на яку були кошти перераховані через систему LiqPay, залишені без уваги та оцінки апеляційного суду, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до цього суду.