Верховний Суд, залишаючи 20.02.2025 в силі постанову суду апеляційної інстанції про задоволення позову ТОВ 1 про зобов’язання ГУ ДПС підготувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок (реєстр) про повернення помилково сплачених платіжними дорученнями від 14.09. 2021 року на рахунок ТОВ у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (СЕА ПДВ) грошових коштів у розмірі 3 086 500 грн., зважаючи на відсутність законодавчого механізму повернення помилково сплачених на електронний рахунок у СЕА ПДВ, які обліковуються поза межами реєстраційного ліміту, роз’яснив про можливість поширення на спірні правовідносини загальних правил повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, визначених статтею 43 ПК України.
Так, Верховний Суд зазначив, що відповідно до п. 200-1.6 ст. 200-1 ПКУ за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному ст.ст. 200 та 209 цього Кодесу.
Якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку в системі електронного адміністрування (СЕА) податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку.
На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню на поточний рахунок платника, на момент подання заяви зменшується значення суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 ст 200-1 ПКУ, шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення рахунку в СЕА податку з поточного рахунку платника.
Перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі, якщо таке зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка не призведе до формування від`ємного значення суми податку, визначеної відповідно до пункту 200-1.3 ст. 200-1 ПКУ.
Отже, кошти, які зараховані на рахунок в СЕА ПДВ платника податку, повертаються на поточний рахунок саме такого платника податків. Повернення коштів іншому платнику податків норма п. 200-1.6 ст. 200-1 ПКУ не передбачає.
При цьому положення пункту 200-1.4 ст. 200-1 ПКУ свідчить, що на рахунок у СЕА ПДВ платника не зараховуються кошти, які надійшли на цей рахунок від інших платників податків (окрім випадків, передбачених підпунктом «в» цього пункту).
У свою чергу, п. 43.1 ст. 43 ПКУ передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу, на рахунок платника в СЕА ПДВ.
ВС звернув увагу, що під помилково сплаченими грошовими зобов`язаннями слід розуміти суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету та/або на єдиний рахунок від юридичних осіб або фізичних осіб, що не є платниками таких грошових зобов`язань, та у випадках, передбачених ст. 35-1 ПКУ.
Натомість, грошове зобов`язання платника податків – це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня ( підпункт 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Розглядаючи дану справу, Верховний Суд врахував, що сплачені ТОВ 1 згідно з платіжними дорученнями від 14.09.2021 грошові кошти не належать до грошових зобов`язань, які сплачені до відповідного бюджету, у розумінні положень Податкового кодексу України.
Водночас, електронний рахунок платника податку на додану вартість відкривається Казначейством останньому на безоплатній основі та виключно з цього рахунку здійснюються розрахунки з бюджетом у частині сплати цього податку. Відтак, зарахування коштів на такий рахунок неможливо ототожнювати із зарахуванням коштів до бюджету. Повернення за правилами статті 43 ПКУ коштів з такого рахунку допускається виключно у випадку, коли після анулювання реєстрації платника податку кошти з цього рахунку переховано до бюджету і вони перевищують суму узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ за результатами останнього звітного (податкового) періоду.
Таким чином, в даній справі має місце випадок, за якого безпосередньо собі на рахунок повернути помилково сплачені кошти ТОВ 1 не має можливості, адже для цього немає відповідного нормативного механізму. Кошти, які були зараховані на електронний рахунок для сплати ПДВ ТОВ 1, не збільшили йому ліміт ПДВ у СЕА, тобто, не надійшли в його розпорядження, що, зі свого боку, виключає можливість звернення позивача до свого контрагента з вимогами про повернення коштів, як і повернення таких коштів щонайменше на рахунок ТОВ 1 без наслідків для свого реєстраційного ліміту. При цьому списання коштів з рахунку в СЕА ПДВ відбувається у суворо визначених законодавчих випадках – коли податковий орган подасть органу Казначейства реєстри на списання коштів з ПДВ-рахунку та у визначеній цими реєстрами сумі.
У звязку із наведеним, ВС звернув увагу, що за загальним правилом право розпорядження коштами на рахунку в СЕА ПДВ належить двом особам – платнику податку і податковому органу. Проте, за відсутності участі коштів, що надійшли на такий рахунок від іншого платника податку, у формуванні реєстраційного ліміту, можливість розпоряджатися такими коштами у платника податку відсутня, що свідчить, що таке право залишається лише за податковим органом.
Окрім того, оскільки електронний рахунок у СЕА ПДВ може поповнюватися тільки з поточного рахунку платника податків, грошові кошти, перераховані не з поточного рахунку самого платника, не повинні були взагалі зараховуватися на електронний рахунок. У свою чергу вказана прогалина у нормативному механізмі зарахування коштів на рахунок у СЕА ПДВ не може бути перешкодою у можливості реалізації особою права на повернення помилково перерахованих коштів на власний рахунок з огляду на таке.
Таким чином, беручи до уваги гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти та розпоряджатися своїм майном, ВС дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З урахуванням наведеного, зважаючи на відсутність законодавчого механізму повернення помилково сплачених на електронний рахунок у СЕА ПДВ, які обліковуються поза межами реєстраційного ліміту, судова колегія приходить до висновку про можливість поширення на спірні правовідносини загальних правил повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, визначених статтею 43 ПК України.