За змістом положень пункту 291.2 статті 291 та підпункту 3 пункту 297.1 статті 297 ПК України цих норм ПК України:
- спрощена система оподаткування, обліку та звітності – особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
- платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів як податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи.
Верховний Суд скасовуючи 23.07.2025 рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову та постановляючи нове рішення про задоволенні позову ТОВ до ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2024 щодо застосування штрафної санкції у розмірі 7480 грн та щодо збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 65562 грн та застосування штрафної санкції у розмірі 16390,50 грн), зазначив, що ключовим для цілей розв`язання цього спору є питання наявності/відсутності обов`язку юридичної особи як платника податків, який застосовує спрощену систему оподаткування (3 група, 5% без реєстрації платником ПДВ), нараховувати та сплачувати ПДВ у разі отримання послуг від нерезидентів не зареєстрованих платниками ПДВ.
ВС звернув увагу, що ст.208 ПКУ визначала на час спірних правовідносин зокрема, порядок оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України.
23 травня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-IX.
У зв`язку з цим п. 208.1 ст. 208 ПКУ визначив, що цією статтею встановлюються правила оподаткування в разі постачання особою-нерезидентом, яку не зареєстровано як платника податку, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, особі, яку зареєстровано як платника податку, чи будь-якій іншій особі-резиденту – суб`єкту господарювання.
Відповідно до п. 208.2 ст. 208 ПКУ отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу. При цьому отримувач послуг – платник податку у порядку, визначеному ст. 201 ПКУ складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.
З 23 грудня 2020 року у зв`язку з набранням чинності Закону України від 4 листопада 2020 року №962-IX абзац перший пункту 208.2 статті 208 ПКУ після слів «за основною ставкою податку» доповнено словами та цифрами “або за ставкою 7 відсотків для послуг, визначених абзацами четвертим – шостим підпункту “в” пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу”.
Відповідно до пункту 208.3 статті 208 ПК України якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов`язань декларації за відповідний звітний період.
Згідно з пунктом 208.4 статті 208 ПК України якщо отримувача послуг не зареєстровано як платника податку, то податкова накладна не складається. Форма розрахунку податкових зобов`язань такого отримувача послуг у вигляді додатку до декларації з цього податку, затверджується у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Така податкова накладна підлягає обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З 23 травня 2020 року пункт 208.4 статті 208 ПК України викладений у новій редакції, відповідно до якої якщо отримувача послуг не зареєстровано як платника податку, то податкова накладна не складається. Форма розрахунку податкових зобов`язань такого отримувача послуг затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Як визначає пункт 208.5 статті 208 ПК України отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил цього розділу щодо сплати податку, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.
Отже, ВС дійсно, зміст наведених норм у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, дає підстави вважати, що відповідні суб`єкти, якщо отримують від нерезидентів послуги, місце постачання яких на митній території України, нараховують податок на додану вартість за основною ставкою податку на базу оподаткування.
При цьому, відповідно до пункту 180.2 статті 180 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.
Разом з тим, підпункт 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 ПК України чітко визначає перелік юридичних осіб саме для цілей розділу V ПК України, а саме розділу «Податок на додану вартість».
Відповідно до пункту 293.3 статті 293 ПКУ відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи єдиного податку встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу – у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу – у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Зміст наведеного дає підстави вважати, що Позивач як юридична особа, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, а саме на 3 групі єдиного податку зі сплатою 5 % від доходу, не є особою для цілей розділу V ПК України.
Таким чином ВС дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що на Позивача, як на юридичну особу, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, а саме зареєстрована платником єдиного податку 3 групи зі сплатою 5%, й отримала протягом 2020-2021 років від нерезидента послуги оренди на території Україні, поширюються положення пункту 208.2 статті 208 ПК України.