Страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-ІV).
Так, ч. 1 ст. 56 № 1788-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) установлено, що до стажу роботи зараховується:
– робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
-будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а у п. 1 Порядку №637 (у відповідній редакції) зазначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Верховним Судом 31.01.2025 задоволено позов Особа 1 про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ про відмову в призначенні пенсії; зобов`язання ГУ ПФУ повторно розглянути заяву Особа 1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків і мотивів, викладених ВС у цій постанові.
Суть спору в тому, що ГУ ПФУ відмовило Особа 1 у призначенні пенсії віку за стаже, у звязку із непідтвердженням частини страхового стажу, і невключення у нього певних періодів.
ВС зазначив, що за позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, ВС у постанові від 11.11.2020 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Також, ВС зазначив, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для незарахування відповідних періодів роботи позивача.
ВС звернув увагу що орган же пенсійного фонду, відмовивши у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду здійснення ним підприємницької діяльності з підстав відсутності відомостей про сплату страхових внесків, не скористався наданими йому законодавством інструментами, спрямованими на надання допомоги у зборі необхідних даних, не вчинив жодних заходів щодо перевірки та підтвердження факту здійснення Позивачем певної діяльності й не витребував в уповноважених суб`єктів відповідних документів та інших відомостей для визначення права на пенсію, а також не запропонував Особа 1 усіх можливих способів отримання такої інформації.
Загальновідомою є й обставина окупації населеного пункту постійного місця проживання позивача внаслідок збройної агресії рф й остання об`єктивно може впливати на можливість збору Особа 1 та подання ним всіх документів, необхідних для призначення пенсії.
Тому, незарахування до страхового (трудового) стажу позивача відповідного періоду у зв`язку із (можливо) перебуванням підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не буде пропорційним та порушить баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням органу пенсійного фонду щодо перевірки підстав для призначення пенсії.
Отже, рішення ГУ ПФУ про відмову у призначенні пенсії Позивачу без перевірки відповідності Особа 1 всім критеріям, які дають йому право на призначення пенсії за віком, у тому числі й щодо наявності у нього страхового стажу не може бути законним.