За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Виключенням з цього загального правила є випадки, якщо право на односторонню відмову від договору передбачене договором або законом.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 651 ЦКУ договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч. 2 ст.852 ЦКУ).
ФОП 1 звернувся в суд із позовом до ФОП 2 про розірвання договору про надання послуг; зобов’язання повернути кошти у розмірі 137 500 грн., сплачені як передплата, з мотивів ненадання обумовлених договором послуг у визначений термін. ФОП 2 звернувся із зустрічним позовом про стягнення 220 902 грн, з яких: 137 500 грн. боргу за виконані роботи, 38 096 грн пені, 27 500 грн 10 % штрафу, 7 900 грн 3% річних та 9 905 грн інфляційних втрат. ФОП 2 зазначив, що виконав усі передбачені договором роботи, однак акт виконаних робіт Відповідач відмовився підписати, при цьому жодних зауважень до акта чи виконаних робіт від замовника не надходило.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій первісний позов задоволено, відмовлено у задоволенні зустрічного позову.
Суди попередніх інстанцій дійшли єдиного висновку, що доказами у цій справі підтверджено значне порушення строків виконання робіт (програмування відповідачем сайту Інтернет-магазину) ФОП 2, як Підрядником, що дозволяє ФОП 1, як Замовнику, відповідно до норм ст. 849, ч. 3 ст. 612 ЦКУ відмовитися від прийняття робіт. При цьому повне виконання робіт ФОП 2 також не доведено, а в іншій справі встановлено обставини прострочення строку виконання робіт, що є преюдиційною обставиною.
Саме такою обставиною – невиконанням послуги за значного прострочення обумовленого договором терміну – позивач пояснює непідписання надісланого йому акта виконаних робіт.
Верховний Суд 18.09.2025 скасував вказані рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦКУ такою умовою є виконання, проведене належним чином.
Наслідком розірвання договору є припинення зобов`язань, що виникли між сторонами на підставі такого розірваного договору.
ВС зазначив, що відповідно до сталої позиції Верховного Суду розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.
Отже, перш ніж розглядати по суті заявлену у справі вимогу про розірвання договору суду належить пересвідчитись у чинності такого договору.
Велика Палата ВС у постанові від 28.03.2018 зазначив, що закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.
ВС звернув вагу, що “строк дії договору” та “строк/термін виконання зобов`язання” за своїм юридичним змістом не є тотожними поняттями, та в залежності від умов договору, укладеного між сторонами, останні можуть як співпадати між собою, так і бути відмінними один від одного.
Водночас судами попередніх інстанцій не з`ясовано та не досліджено відповідних обставин чинності спірного Договору на момент звернення до суду з вимогами про розірвання Договору, виходячи з погоджених сторонами умов цього правочину, строків виконання зобов`язань за ним, а також за додатковою угодою № 1 до Договору, від якої, як стверджує ФОП 1, він відмовився в односторонньому порядку, а, відтак, і можливості розірвання Договору в судовому порядку.
Верховний Суд також звернув увагу на не з`ясуванні судами обставин такого розірвання (встановлення факту розірвання додаткової угоди № 1 до Договору в односторонньому порядку ФОП 1), а послався лише на твердження Позивача.
З посиланням на практику ВС щодо прийняття виконаних робіт/наданих послуг за односторонніми актами, ВС також звернув увагу на залишення судами попередніх інстанцій без оцінки обставин про відсутність заперечень ФОП 1 проти направленого йому ФОП 2 акта виконаних робіт, а відтак і прийняття виконаних робіт за таким актом внаслідок відсутності вмотивованих заперечень замовника, припинення у зв`язку з цим Договору його виконанням зі сторони виконавця.
Окрім того, з оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій задовольнили первісний позов, як із посиланням на положення ст.651 ЦКУ (у зв`язку з істотним порушенням умов Договору зі сторони Виконавця), так і з посиланням на приписи статей 849, 852 ЦКУ, які встановлюють самостійні правові підстави для відмови від договору підряду та наслідки таких дій.
Отже ВС констатував наявність підстав для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції