Агробізнес, що працює в сфері сільгоспвиробництва, відрізняється своєю масштабністю: сільськогосподарське виробництво, експорт та імпорт, а також торгівля сировиною або готовою продукцією та логістика доставок, потребують значних людських ресурсів та значного фінансового інвестування.
Успішне економічно-фінансове, а головне, прибуткове, здійснення виробництва сільгосппродукції в Україні просто неможливе без належного компетентного юридичного супроводу підприємницької діяльності в агросекторі, оскільки будь-яка підприємницька діяльність, в тому числі і діяльність в сфері сільського господарства повинна здійснюватися у рамках чинного законодавства для уникнення негативних наслідків у вигляді штрафів та інших фінансових санкцій, як з боку контролюючих та інших державних органів, так і від нанесення збитків сільгоспвиробнику з боку контрагентів та конкурентів.
Також сільгоспвиробникам знадобиться правова допомога при застосуванні до їх підприємства рейдерських атак і захоплень через завчасно розроблені та сплановані схеми – підробка правовстановлюючих документів для подальшого внесення змін до державного реєстру, фізичне захоплення землі та/або врожаю, створення штучних боргів, порушення фіктивних кримінальних справ з обшуками, допитами, виїмками, арештом майна, доведення до банкрутства та викуп за безцінь майна та продукції, та вчинення багато інших неправомірних дій.
Отже, в процесі повсякденної діяльності сільгоспвиробників виникає багато юридичних питань у сфері корпоративного структурування, оподаткування, земельних правовідносин, фінансування та інвестування, експортно-імпортних операцій, кредитування, у тому числі забезпечене майбутнім врожаєм на підставі аграрних розписок тощо. При відсутності належного оперативного правового вирішення вказаних питань вони можуть перерости у великі проблеми для такого підприємства та потягнути не лише великі збитки для його власників, але і призвести до припинення такого бізнесу.
Справи та спори в сфері юридичного обслуговування та захисту агробізнесу є досить складними та неоднозначними з точки зору практичного їх застосування, а суб’єкту виробництва сільгосппродукції, як правило неможливо самостійно правильно зорієнтуватись у цих проблемних юридичних питаннях та захисти свої права та законні інтереси в сфері сільгоспвиробництва. При цьому, зазначені правові питання переважно не мають шаблонних рішень та, з урахуванням особливостей бізнесу, потребують індивідуального підходу.
Таким чином, з метою належного правового вирішення та врегулювання справ та спорів даної категорії виникає необхідність звернутись за невідкладною правничою допомогою до кваліфікованих та досвідчених адвокатів
Отже, Адвокатське об’єднання «Ткачук і партнери» надасть сільгоспвиробникам юридичні послуги по всіх виниклих питаннях, що виникають в процесі їх діяльності, як одноразові так і на підставі договору про повне юридичне обслуговування.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА ПО ЮРИДИЧНОМУ ОБСЛУГОВУВАННІ СІЛЬГОСПВИРОБНИКІВ:
- Вирішення спірних питань у сфері земельних відносин- включаючи вирішення спірних питань оренди землі, оскарження рішень органів місцевого самоврядування щодо надання земельних ділянок, оскарження дій (бездіяльності) органів державної влади щодо земельних правовідносин;
- Вирішення спірних питань з оптовими покупцями сільгосппродукції та продуктовими мережами;
- Оскарження незаконних дій контролюючих та правоохоронних органів;
- Вирішення податкових спорів;
- Вирішення спірних питань по електропостачанню та газопостачанню;
- Допомога по судовим справам – позови, апеляційні та касаційні скарги.
Отже, юридичне обслуговування сільгоспвиробників Адвокатським об’єднанням «Ткачук і партнери» — це комплекс послуг, що включає консультації, супровід угод (купівля/продаж землі, оренда, лізинг), підготовку документів (договори, претензії, заяви, скарги позови інші процесуальні документи), представництво в судах, захист прав власності та супровід перевірок, допомогу з ліцензуванням, реєстрацією та дотриманням земельного й аграрного законодавства для сільгоспвиробників, що дозволяє мінімізувати ризики та оптимізувати господарську діяльність.
Крім того, адвокати захищають права сільгоспвиробників у судах через спори щодо договорів оренди землі, земельні спори (межі, право власності), податкові спори, оскарження рішень держорганів, відшкодування збитків від стихійних лих або недобросовісних контрагентів, а також спори щодо захисту прав інтелектуальної власності (наприклад, на селекційні досягнення), застосовуючи не лише законодавчі норми, але і знання судової практики та правових позицій Верховного Суду у подібних правовідносинах.
СУДОВА ПРАКТИКА ТА ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ У СПРАВАХ ЗІ СПОРІВ, ПОВ`ЯЗАНИХ ІЗ ЗАХИСТОМ ПРАВ СІЛЬГОСПВИРОБНИКІВ
1.До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати, зокрема підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акту звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій тощо.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Адвокат звернувся в суд і інтересах Селянського (фермерського) господарства із позовом про стягнення з ТОВ 66468,26 грн, з яких: 65339,06 грн основного боргу за поставлений товар, 214,45 грн 3% річних, 914,75 грн інфляційних втрат, з мотивів невиконання відповідачем договору поставки щодо оплати за поставлену СФГ продукцію (сою).
Розглядаючи справу, суд першої інстанції зазначив, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦКУ). Згідно зі ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд послався на позицію Верховного Суду у постановах від 05.09.2019, 1106.2019, 10.06.2019, 05.06.2019 та інших, про те, що з урахуванням конкретних обставин справи до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати, зокрема підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акту звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій тощо.
Не зважаючи на відсутність відповіді на претензію Позивача, Відповідач відповідно до платіжної інструкції від 08.11.2024, на підставі рахунку від 05.11.2024 лише частково здійснив оплату отриманого товару на суму 401368,53 грн.
Отже, райсуд констатував, що часткова оплата Відповідачем поставленого йому товару свідчить про визнання ним основного боргу за договором та безспірність вимог позивача в частині основного боргу.
Проте, Відповідачем відповідно до умов договору не оплачено решту поставленого товару. Пояснень на претензію позивача щодо причин невиконання договірного обов`язку по оплаті решти товару не надано, як і не висловлено зауважень, претензій щодо виконання позивачем умов договору.
Доказів оплати Відповідачем поставленого товару на суму 65339,06 грн, як і доказів, які б спростовували виникнення вказаної заборгованості, матеріали справи не містять.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, суд, проаналізувавши та перевіривши складений Позивачем розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, вважав, що заявлені до стягнення 3% річних в розмірі 214,45 грн та інфляційні втрати в розмірі 914,75 грн є арифметично правильними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, рішенням суду першої інстанції 14.03.2025 задоволено позов СФГ у повному обсязі та стягнуто з відповідача також 6 000 за надання СФГ правової допомоги адвокатом.
2.Якщо сума пені та штрафних санкцій за несвоєчасне погашення боргу за Аграрною розпискою значно перевищує розмір збитків або створює несправедливо надмірний тягар для Боржника (сільгоспвиробника-постачальника с/г продукції на погашення кредиту) суд має право на зменшення цієї суми неустойки
Межі суми, на яку може суд зменшити неустойку законодавством не встановлено. Суд, зменшуючи неустойку, може врахувати ряд обставин, у тому числі те, коли Відповідач є аграрним виробником, який забезпечує продовольчу безпеку в країні, де йде війна.
ТОВ 1 звернулось до суду з позовом про стягнення з дослідно-селекційної станції (ДСС) 4 540 575 грн. – основного боргу, 362 127 грн. – пені, 1 362 172 грн. – штрафу, 1 339 035 грн. – 36 % річних, 1 372 083 грн. – інфляційних втрат.
Рішенням судів попередніх інстанцій позов задоволено частково стягнуто з Відповідача 4 540 575,25 грн основного боргу; 136 217,26 грн штрафу; 41 686,21 грн пені; 133 903,56 грн 36% річних; 903 273,86 грн – інфляційних втрат. У задоволенні позову в частині стягнення 1 225 955 грн штрафу; 375 176 грн пені; 1 205 132 грн. 36% річних та 10 812 грн. інфляційних втрат- відмовлено.
Верховний Суд 09.03.2023 вказані судові рішення залишив без змін з огляду на наступне.
Аграрна розписка надана відповідачем в забезпечення виконання ним зобов`язання за Договором поставки насіння в кредит, відповідно до якого Кредитор (ТОВ 2) зобов`язався передати (поставити) партіями у власність Боржнику продукцію виробничо-технічного призначення для вирощування сільськогосподарської продукції, а Боржник зобов`язується оплатити отриманий товар (пункт 1 Аграрної розписки). Відповідно до пунктів 2, 3 Аграрної розписки, остання встановлює безумовне зобов`язання відповідача сплатити кредитору грошові кошти в розмірі 4 540 575 грн не пізніше 15.10.2021.
В забезпечення виконання зобов`язань Боржник передав в заставу Кредитору майбутній врожай (соняшник врожаю 2021 року) в загальному обсязі не менше 650,6704 тонн.Розпискою передбачено, що у разі прорстрочення відповідачем строків виконання зобов`язання боржник повинен сплятити пеню, штраф, 36%-річних. ТОВ 2 передало право вимоги за Аграрною розпискою ТОВ 1 (Позивачу).
Приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис про стягнення заборгованості з Відповідача на підставі Аграрної розписки в розмірі 4 540 575 грн.
За змістом ст. 233 ГКУ, ст. 551 ЦКУ має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки ч.3 ст. 551 ЦКУ визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.
Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, який полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, так і принципом справедливості, добросовісності та розумності.
Отже Верховний Суд з урахуванням встановлених обставин та доводів адвоката Відповідача, зазначив:
– відповідач є аграрним виробником, який забезпечує продовольчу безпеку в країні, де йде війна;
-інтереси позивача додатково захищено нарахованою сумою інфляційних втрат;
– позивачем не доведено розмір понесених збитків;
– загальний розмір штрафних та компенсаційних нарахувань складає 88,8% від розміру основного боргу, що створює несправедливо надмірний тягар для відповідача;
-неустойка не може бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, та з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості.
Отже ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зменшення розміру штрафу, пені та 36% річних на 90%.