Провадження у справі про розірвання шлюбу відкривається судом на підставі позовної заяви, поданої одним з подружжя у встановленому порядку.
Згідно ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна містити:
- · найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
- імена сторін та інших учасників справи, їх місце проживання, поштовий індекс, номер і серію паспорта для фізичних осіб – громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;
- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;
- підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
В позовній заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату і місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання та наявність від такого шлюбу неповнолітніх дітей.
Коли розлучитися можна лише у судовому порядку
Відповідно до статті 274 Цивільного процесуального кодексу України розірвання шлюбу в судовому порядку може здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження.
У випадку, коли подружжя має неповнолітніх дітей, або один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, шлюб може бути розірваний лише у судовому порядку. Якщо хтось із подружжя просить час на примирення, то суд не може відмовити та іноді дає на це деякий час.
Як розірвати шлюб, якщо чоловік іноземець і перебуває та проживає за кордоном?
Для того, щоб вибрати законодавство держави, яке буде застосовуватись у конкретному випадку, слід звернути увагу на те, на території якої держави був зареєстрований шлюб.
У разі укладення шлюбу з іноземцем в Україні, при розлученні будуть застосовуються норми Сімейного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України. Якщо на момент розлучення, обидва подружжя проживають в Україні, навіть якщо один з них є іноземним громадянином, то процедура розлучення буде аналогічною процедурі розлучення з громадянами України.
Ви також маєте право здійснити розлучення відповідно до українського законодавства ще у випадках:
- якщо ви громадянин України та іноземець та на даний момент проживаєте за кордоном;
- якщо ви обидва є українцями та проживаєте за межами України;
- якщо ваше подружжя є іноземними громадянами та проживаєте в Україні.
Є ситуації, коли чоловік або дружина мають наміри розірвати шлюб, але другий із подружжя перебуває за кордоном, тобто не проживає в Україні, або його місце проживання чи перебування за кордоном невідоме, зв’язок із ним втрачено. У такому випадку розірвання шлюбу відбуватиметься лише через суд. Відповідно одна сторона у ролі позивача звертається до іншої – відповідача із позовною заявою про розірвання шлюбу, яку направлятиме до суду за правилами підсудності справ за вибором позивача.
Якщо місце проживання чи перебування одного з подружжя відоме ініціатору розірвання шлюбу, то шлюб можна розірвати в органах державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС).
Подружжя має право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану, за місцем проживання (реєстрації) одного з них, відповідну заяву про розірвання шлюбу. Її подають до органів РАЦС разом із усіма необхідними документами (документи, що посвідчують особу, свідоцтво про шлюб, посвідка проживання та ін.).
У разі, якщо один із подружжя через поважні причини не може подати заяву до органів РАЦС (ч. 1 ст. 106 Сімейного кодексу України), другий з подружжя може зробити це від його імені. Для цього людині, яка не може бути присутньою при поданні заяви на розлучення, потрібно самостійно заповнити свою частину заяви, завірити її у нотаріуса та передати іншому з подружжя. А у випадку, якщо один із подружжя не перебуває в Україні, документ пересилають тому з подружжя, хто є громадянином (підданим) іншої держави, який перекладає його мовою тієї країни, представником якої він є і заповнює свою частину. Далі заяву завіряє нотаріус і при необхідності її легалізують. Отримавши назад документ, українська сторона повинна здійснити його переклад і завірити у нотаріуса. Такий спосіб можливий у випадку, якщо подружжя не має на утриманні малолітніх дітей, або якщо жоден з подружжя не заперечує проти розірвання шлюбу.
Реєстрацію розірвання шлюбу і видачу подружжю свідоцтва про розірвання шлюбу здійснюють органи РАЦС після закінчення одного місяця з дня подачі заяви подружжям.
Розірвання шлюбу з іноземцем у судовому порядку здійснюється в разі, коли у подружжя є спільні неповнолітні діти або відсутня згода на розірвання шлюбу одного з подружжя.
При розірванні шлюбу в судовому порядку варто з’ясувати чи наявний між Україною та державою, громадянином якої є один із подружжя, договір про правову допомогу в сімейних і цивільних справах та врахувати його особливості.
Позовні заяви про розірвання шлюбу подаються до суду за місцем проживання відповідача. Однак у випадку, якщо відповідач на момент розірвання шлюбу проживає за межами України, позови про розірвання шлюбу можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або, якщо він не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача або, якщо за домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.