Багато фінансових та бізнесових підприємств та організацій, після отримання рішень судів та виконавчих надписів нотаріусів на свою користь при сумнівних обставинах, намагаються як можна скоріше отримати грошові кошти, для чого вони надають перевагу саме приватним виконавцям.
Однак, як не дивно, Стягувач, намагаючись як можливе скоріше стягнути гроші, натикається на ті самі проблеми, що можуть виникнути у Державній Виконавчій Службі.
Отже, в діяльності приватних виконавців також зустрічається безліч порушень і навіть, зловживань, при здійсненні виконавчого провадження, що порушують не лише права Стягувача та Боржника, але і третіх осіб.
В якому ж випадку Вам знадобиться представництво адвоката у приватного виконавця ?
-В провадженні приватного виконавця перебуває судове рішення, виконання якого не віднесено до його компетенції;
-Приватний виконавець не вживає всіх передбачених законодавством заходів для виконання судового рішення, постановленого на вашу користь;
-На майно, яке перебуває у ваші власності незаконно накладено арешт;
-Допущення приватним виконавцем порушень при оцінці майна боржника або реалізації останнього;
-Незаконне зупинення, припинення виконавчого провадження приватним виконавцем;
-Спричинення діями приватного виконавця матеріальної та моральної шкоди учасникам виконавчого провадження;
-Неправомірне стягнення (завищення) приватним виконавцем винагороди;
-Інші неправомірні дії, допущені приватним виконавцем в ході виконання рішень судів та інших органів.
Вказане викликає необхідність у постійному контролі за виконанням рішень судів та рішень інших органів приватним виконавцем та своєчасне реагування на допущені порушення, що забезпечить вам адвокат, як представник у приватного виконавця.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА ПРИ ПРЕДСТАВНИЦТВІ У ПРИВАТНОГО ВИКОНАВЦЯ:
-Представництво інтересів та захист прав боржників, стягувачів та третіх осіб під час виконавчого провадженняу приватного виконавця;
-Підготовка необхідних документів та подання заяви про відкриття, зупинення або завершення виконавчого провадження;
– Подання необхідних запитів, заяв, клопотань, доказів у ході виконавчого провадження приватним виконавцем;
-Постійний контроль за ходом виконання приватним виконавцем рішень судів та інших органів, у тому числі ознайомлення з документами виконавчого провадження;
-Сприяння в розшуку та арешту майна боржника; вжиття заходів щодо зняття арешту з майна; укладення мирової угоди, тощо;
– Оскарження рішень, дій, бездіяльності приватного виконавця;
-Представництво, при необхідності, клієнта, при здійсненні приватним виконавцем виконавчих дій;
-Представництво клієнта у судах всіх інстанцій з метою захисту його інтересів у справах зі спору з приватним виконавцем.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ У СПРАВАХ
ЗІ СПОРІВ З ПРИВАТНИМ ВИКОНАВЦЕМ
1. Якщо боржником є державне підприємство (його дочірнє підприємство), у статутному капіталі яких більше 25 відсотків часток належать державі, приватний виконавець не має право здійснювати примусове виконання цього рішення, оскільки виконання такого судового рішення є поза межами компетенції приватного виконавця
Верховний Суд 05.09.2023 залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про задоволення скарги представника Дочірнього підприємства Державного підприємства (Боржник) на дії та рішення приватного виконавця щодо виконання судового наказу про стягнення з ДП на користь ТОВ 37 264 грн. Зокрема, суд першої інстанції визнав неправомірними дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та скасував цю постанову; скасував постанову про звернення стягнення на майно (кошти) боржника; скасував постанову про арешт коштів боржника.
Верховний Суд зазначив, що у ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ передбачено обмеження у здійсненні приватним виконавцем примусового виконання рішень, передбачених ст.3 Закону. Так, приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень, за якими боржником є: державне підприємство, а також всі інші юридичні особи, у статутному капіталі яких більше 25 відсотків часток належать державі.
Боржник є державним акціонерним товариством, 100 відсотків акцій якого належать державі, то його дочірні підприємства за своєю сутністю також є державними підприємствами, адже діють на основі державної власності, переданої його засновником у господарське відання.
При цьому, такий висновок щодо організаційно-правової форми цього Дочірнього підприємства є сталим в судовій практиці Верховного Суду (постанови від 27.01.2020, 22.06.2022, 03.02.2022,від 06.07.2023).
Таким чином, ВС дійшов висновку, що відповідно до п.2 ч.2 ст. 5 Закону №1404-VІІІ приватний виконавець не мав право здійснювати примусове виконання рішення, за яким боржником є Дочірнє підприємство Державного підприємства, оскільки останнє є Державним підприємством.
Встановивши, що приватний виконавець не мав права здійснювати виконавче провадження, оскільки боржник є Державним підприємством, Верховний Суд погодився із висновком суду першої інстанції, який обґрунтовано визнав дії приватного виконавця неправомірними щодо ухвалення постанов про відкриття виконавчого провадження, про звернення стягнення на майно (кошти) боржника та про арешт коштів останнього, а постанови підлягають скасуванню.
2.Основна винагорода, яка стягується у доларах США в гривневому еквіваленті, розраховуюється в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на момент відкриття виконавцем виконавчого провадження, а не в перерахунку у гривні на час фактичного виконання рішення суду
Постановою Верховного Суду від 26.07.2024 залишено без змін судове рішення першої інстанції про задоволення позову представника Особа 1 про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з Боржника (Особи 1) основної винагороди Приватного виконавця.
Суть спору в тому, оспорюваною постановою із Позивача стягнуто основну винагороду приватного виконавця в сумі 6 468 доларів США в гривневому еквіваленті на момент виконання зобов`язання, що суперечить змісту самого виконавчого документу про стягнення із позивача кредитної заборгованості в сумі 75 7910 грн. Позивач наголосив, що стягнення винагороди приватному виконавцю в сумі 6 468,81 дол. США на стадії відкриття виконавчого провадження (без виконання судового рішення) суперечить чинному законодавству про виконавче провадження.
Верховний Суд зазначив, що Основна винагорода – це винагорода приватного виконавця за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в розмірі пропорційному до фактично стягнутої суми. Основна винагорода приватного виконавця встановлюється у відсотках та стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
ВС звернув увагу, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди і прийняття постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком приватного виконавця.
Однак, враховуючи, що на момент відкриття виконавчого провадження не завжди можливо визначити розмір фактично стягнутих сум чи остаточну вартість переданого майна за наслідками фактичного виконання приватним виконавцем, суди мають перевіряти механізм розрахунку, застосованого виконавцем при визначенні суми основної винагороди та наведеного ним у постанові про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
При цьому, прийняття постанови про стягнення з боржника основної винагороди разом із постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком, а не правом приватного виконавця.
У даный справі вказуючи у оспорюваный постанові розмір винагороди у доларах США, приватний виконавець чітко не визначив суми цієї винагороди, яка може бути в подальшому стягнута, оскільки така сума може змінюватись разом із коливанням курсу. Отже, в даному випадку основна винагорода, згідно із вимогами Закону №1403-VIII та Закону №1404-VIII, становить 10% від суми 6 468,81 дол. США в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на момент відкриття виконавцем виконавчого провадження.
Таким чином, Верховний Суд погодився із висновком суду першої інстанції про невідповідність спірної постанови приватного виконавця вимогам ст.27 Закону №1404-VIII та ст.31Закону №1403-VIII, а тому вона підлягає скасуванню.
3. При оскарженні оцінки приватним виконавцем вартості нерухомого майна суд повинен перевірити вірність застосованої оцінювачем методу та дотримання порядку проведення оцінки. У разі виявлення порушення порядку при оцінці майна або не застосування методу оцінки, яка застосовується у конкретному випадку, суд визнає звіт про оцінку майна протиправним
Оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій приватних виконавців, незалежно чи здійснено оцінку приватним виконавцем чи залученим ним спеціалістом
Ухвалою суду першої інстанції відмовлено в задоволенні скарги представника ТОВ на дії приватного виконавця щодо зупинення реалізації нерухомого майна та визнання оцінки нерухомого майна недійсною, з підстав недоведеності порушення приватним виконавцем вимог закону у процедурі залучення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні та факту неправомірного заниження оцінки майна.
Натомість Верховний Суд залишив в силі постанову апеляційної інстанції, якою задоволено скаргу представника Боржника у виконавчому провадженні та визнано недійсною оцінку нерухомого майна – нежитлового приміщення, громадської будівлі (офісні приміщення) загальною площею 208,3 м2, проведену суб’єктом оціночної діяльності (ТОВ), залученого приватним виконавцем.
Верховний Суд зазначив, що експертна оцінка спірного нерухомого майна була проведена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки суб’єкт оціночної діяльності не здійснював повного огляду нерухомого майна, зокрема, його внутрішнього огляду, що могло вплинути на визначення вартості оцінюваного майна та, відповідно, призвести до його реалізації за заниженою ціною.
Крім того, об’єкти порівняння для визначення вартості спірної нерухомості аналізувалися оцінювачем вже після складання звіту про незалежну оцінку майна, що не ґрунтується на вимогах закону.