Верховний Суд, розглянувши 05.05.2025 справу зі спору щодо права власності на спадкове майно надав роз’яснення з якого часу спадкоємцю належить спадкове майно, а також випадки, коли спадкоємець може вирішити питання права власності на спадщину в судовому порядку.
Особа 1 звернулася до суду з позовом до Особа 2, Особа 3 про визнання права власності на земельну ділянку, витребування майна від добросовісного набувача- у Особа 3.
Позов обгрунтовано тим, що помер її рідний дядько Особа 4, який постійно проживав з нею і у спадщину увійшла земельна ділянка. Рішеннями судів по інших справах Особу 2 усунуто від спадкування за законом на майно, залишене після смерті Особа 4 та скасовано свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку, видане Особа 2. Позивачка є спадкоємцем 5 черги і є єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину після смерті Особа 4. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом їй було відмовлено, оскільки спірна земельна ділянка була на підставі договору купівлі-продажу зареєстрована за Особа 3, а остання передала її в оренду СТОВ. Особа 2-перебувала із Спадкодавцем у зареєстрованому шлюбі і є спадкоємцем 1 черги та також подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, але, на думку Позивача, Особа 2 розпорядилася земельною ділянкою, яка їй не належить.
Верховним Судом 05.05.2025 залишені в силі судові рішення попередніх інстанцій, якими задоволено позов Особа 1.
Верховний Суд звернув увагу, що згідно з ст. 1268 ЦКУ незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на неї (ст. 1296 ЦКУ).
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, зокрема, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).
Вирішуючи позовні вимоги, суди встановили, що Особа 1, як єдиний спадкоємець після смерті Особа 4 має перешкоди у оформленні спадкових прав у нотаріальному порядку, оскільки право власності на спадкове майно зареєстроване за Особа 3, що є підставою для визнання за Особа 1 права власності на таке майно.
Окрім того, ВС звернув увагу, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
Отже, ВС дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.