Верховний Суд переглядаючи справу зі спору про стягнення заборгованості за лізинговими платежами та вартості втраченого об’єкта лізингу звернув увагу, що у випадку розірвання договору фінансового лізингу та заявляючи позов до Лізингоотримувача про стягнення збитків у вигляді вартості неповернутого майна Лізингодавець повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, факт протиправної поведінки Лізингоодержувача, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою останнього та заподіяними збитками. Лізингоотримувачу, в свою чергу, потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків Лізингодавцю, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову
Верховним Судом 17.04.2025 залишені в силі судові рішення попередніх інстанцій, які задовольнивши позов ТОВ 1 (Лізингодавець) частині стягнення з ТОВ 2 (Лізингоотримувач) 227 588 грн. заборгованість зі сплати лізингових платежів та відмовили в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ 2 1 724 162 грн. вартості втраченого об`єкта лізингу (автомобіля), оскільки Відповідач після розірвання договору фінансового лізингу не повернув автомобіль Лізингодавцю.
Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про підтвердження Відповідачем об`єктивної неможливість виконання своїх зобов`язань за Договором щодо повернення об`єкта лізингу внаслідок існування обставин непереборної сили (окупація території, на якій перебуває спірний лізинговий автомобіль, російською федерацією), відсутністю у Відповідача вини у втраті зазначеного об`єкта у зв`язку з протиправними діями третіх осіб та недоведеністю розміру збитків.
Верховний Суд зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.
У даній же справі не ТОВ 2 перемістило автомобіль на територію, що є окупованою, а відбулася окупація території де знаходився спірний автомобіль – предмет договору лізингу і відповідач втратив можливість його перемістити на територію, яка не є окупованою.
Окрім того, ВС зазначив, що відсутні докази того, що автомобіль знищений, або перестав існувати як об`єкт цивільних прав; наявні докази на підтвердження об`єктивної неможливості виконання Відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення об`єкта лізингу за Договором внаслідок існування обставин непереборної сили, а також відсутня вина останнього у втраті зазначеного об`єкта у зв`язку з протиправними діями третіх осіб; позивачем не доведений розмір збитків, заявлений до стягнення.
Також ВС врахував, що Форс-мажорні обставини Відповідачем підтверджені належним документом – сертифікатом торгово-промислової палати (ТПП), а також, що відповідач повідомив про настання форс-мажорних обставин та про неможливість виконувати свої зобов`язання за першої можливості та доступним для відповідача засобом – направив електронний лист. При цьому ВС звернув увагу, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин і він є належним доказом..
За таких підстав, ВС дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування Лізингоодержувачем вартості втраченого (неповернутого) об`єкта лізингу Лізингодавцю.