Верховний Суд, розглянувши 04.12.2024 справу зі спору про втрату права користування житлом колишньої дружини, виселення, а також зняття із реєстрації, у тому числі трьох неповнолітніх дітей, звернув увагу, що в таких справах судам необхідно досліджувати питання дотримання балансу між захистом права власності та захистом права колишнього члена сім`ї власника на користування житлом, у тому числі забезпечивши захист інтересів неповнолітніх дітей.
При цьому ВС дійшов висновку, що за заявою власника житла дитина підлягає зняттю із зареєстрованого місця проживання лише разом із батьками або одним із них, тобто Закон виключає можливість зняття з реєстрації місця проживання дітей окремо від батьків, а також батьків окремо від дітей.
Особа 1 звернувся до суду з позовом до Особа 2 про визнання відповідачки такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстрації її разом з синами, посилаючись на те, що він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний за рішенням суду від 20.10.2022. Зазначав, що він є власником квартири, в якій зареєстрована Відповідачка разом з дітьми, але з березня 2022 року в цій квартирі не проживає, оскільки виїхала до Республіки Польща. До того ж Відповідачка має у власності іншу квартиру.
Верховний Суд 04.12.2024 залишив в силі постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, вказавши, що право членів сім`ї власника квартири користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на квартиру в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.
Водночас ВС звернув увагу, що тривалий час проживання Особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій Особі, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу Особи, порушенням прав на повагу до житла.
Хоч спірна квартира не є єдиним житлом Особи 2, але ВС врахував, що в спірній квартирі зареєстровано місце проживання трьох малолітніх дітей Позивача та Відповідачки.
ВС наголосив, що діти, які не є власниками майна, що належить на праві власності їх батькам, набувають права користування таким майном в силу прямого припису Закону і це право не залежить від фактичного стану сімейних відносин. Зокрема, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
У спірній квартирі, до повномасштабного вторгнення військ рф на територію України, проживали Відповідачка разом з дітьми, і остання змінила місце проживання у зв`язку з евакуацією дітей за кордон на період військового стану в Україні, що свідчить про її тимчасовий характер.
ВС звернув увагу, що у разі задоволення позову залишаться зареєстрованими у спірній квартирі лише малолітні діти і не зареєстрованим жоден законний представник (ні мати, ні тато), що не відповідає інтересам дітей.
Таким чином, виселення відповідачки зі спірної квартири порушуватиме права та інтереси малолітніх дітей, оскільки місце їх постійного проживання в Україні залишиться зареєстроване за відсутності зареєстрованого місця проживання одного із батьків. Тобто, у випадку повернення в Україну діти будуть позбавлені можливості у повній мірі зростати у звичному для них середовищі, де вони разом із матір`ю проживали, зростали та виховувались до повномасштабного вторгнення рф, так як діти поряд з житлом ходили до школи та в садочок, мали обслуговування у лікаря, мали гуртки та інші спортивні та розвиваючі секції.
Таким чином, установивши, що відповідачка та малолітні діти на законних підставах, зі згоди власника, вселилися у спірну квартиру як члени сім`ї власника, їх місце проживання зареєстровано у встановленому законом порядку, а також враховуючи, що діти проживають разом із матір`ю, Верховний Суд дійшов висновку про те, що Особа 2, а тим більше, діти набули право користування житловим приміщенням, мають право на житло, а тому наявні підстави для відмови у задоволенні позову.