Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.
Однак нерідко виникають ситуація, коли ухвала про забезпечення позову судом прийнята, але відомості до відповідного Державного реєстру щодо наявності обтяжень, зокрема, щодо майна, не вносяться. Цим користуються недобросовісні особи та здійснюють перереєстрацію права на таке майно за собою чи третіми особами, в той час, коли спір судом щодо права власності на ці спірне майно не вирішено.
Наслідком таких дій є ускладнення виконання судового рішення, або породження інших судових процесів.
Верховний Суд 31.01.2024 переглядаючи судові рішення у справі зі спору щодо права власності на нежитлові приміщення, що знаходяться у житловому багатоквартирному будинку звернув увагу на неправомірність дій Органів місцевого самоврядування щодо реєстрації права власності за Міською радою спірних приміщень під час дії ухвали про забезпечення позову, якою заборонено вчиняти будь-які дії щодо відчуження спірного майна.
Верховним Судом 31.01.2024 залишені без змін рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову ОСББ до Міської ради про зобов`язання Відповідача припинити дії, що порушують право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку та скасування записів про право власності Територіальної громади на об’єкти нерухомого майна нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Верховний Суд виходив з того , що на час спірної реєстрації нежитлових приміщень за Радою діяла ухвала суду у іншій справі про забезпечення позову щодо заборони розпорядження спірними нежитловими приміщеннями, про що Відповідачу було достеменно відомо.
При цьому ВС відхилив доводи Касатора (Відповідача) про той факт, що встановлені ухвалою суду обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, оскільки це не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень і про існування у відповідача права вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно йому було відомо.
Таким чином, ВС дійшов висновком, що саме із зазначених підстав позов ОСББ підлягає задоволенню.