Реалізація Банком, як суб`єктом первинного фінансового моніторингу, наданих повноважень у боротьбі з легалізацією (відмиванню) доходів, часто закінчується одностороннім припиненням Банком договору банківського обслуговування, у зв’язку з віднесенням клієнта до неприйнятно високого ризику.
Верховний Суд неодноразово висловлював свою правову позицію щодо необхідності при розгляді справ, в яких оскаржуються дії Банку про припинення в односторонньому порядку договірних відносин із клієнтом, досліджувати судами за якими критеріями відбулось віднесення клієнта до категорії високого ризику.
Вкотре висловив свою аналогічну позицію Верховний Суд у постанові від 27.05.2025.
Суть спору у вказаній справі було те, що Банк припинив договірні відносини із клієнтом (ФОП) віднісши його до категорії неприйнятно високого ризику у зв’язку із вчинення операцій, нетипових, на думку Банку, для підприємницької діяльності ФОП- перерахування на протязі 10 місяців на користь фізичних осіб коштів більше ніж 1 600 000 грн. та зняття готівки у розмірі 7 000 000 грн. за цей період.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову ФОП, ВС зазначив, що Банк повинен, з урахування внутрішньої перевірки фінансового моніторингу, чітко аргументувати, на підставі чого клієнту встановлено неприйнятно високий ризик та за якими критеріями, відповідно до конкретних фактичних обставин.
При цьому, ВС наголосив, що без дослідження вказаних обставин, відсутні підстави стверджувати про правомірність дій Банку щодо віднесення Позивача до категорії клієнта з неприйнятно високим ризиком та розривати із ним договір про обслуговування рахунку.