Кожного державного службовця законом «Про запобігання корупції» зобов’язано щороку подавати декларації, відповідно до форми, що затверджено наказом Національного Агентства з питань запобігання корупції від 8 листопада 2023 року. Тим же наказом затверджено і порядок заповнення декларації.
Обов’язкове подання декларацій в НАЗК передбачено державними службовцями, посадовими особами органів місцевого самоврядування, депутатами, прокурорами, поліцейськими, податківцями, з недавнього часу- членами ЛКК, ВЛК, МСЕК та іншими суб’єктами, передбаченими Законом України «Про запобігання корупції».
Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) здійснює контроль та перевірку Е- декларацій посадовців на предмет своєчасного її подання, достовірності відображення у ній всього майна та відповідність вартості задекларованого майна та витрат доходам посадовця.
В декларації має вказуватися всі доходи, інформація про нерухомість та незавершене будівництво, фінансові зобов’язання, робота за сумісництвом, наявність криптовалюти, інша важлива інформація про майновий стан.
Однак, при проведенні перевірки декларації Національним агентством з питань запобігання корупції, може бути встановлені неточності декларації або відсутність певних відомостей, що може потягти накладання на Вас штрафів, занесення до реєстру Корупціонерів та відкриття кримінальних проваджень за корупційні злочини, стягнення необґрунтованих активів в судовому порядку. Як правило, таке може статися через надто формальне тлумачення антикорупційного законодавства НАЗК, недосконалості майнового законодавства, інших формальних причин. При штрафуванні осіб НАЗК за не вказування певних майнових відомостей в декларації, іноді з’ясовується що особа взагалі не є суб’єктом декларування в НАЗК !
Працівники НАЗК нерідко намагаються притягнути до відповідальності осіб, які не є суб’єктами декларування або виявлені порушення відображення майнового стану посадовця вчинені ненавмисно (умисність-є обов’язковою ознакою корупційного правопорушення), а є результатом помилки, що не свідчать про наявність в діях особи складу адміністративного (ст. 172-6 КУпАП) або кримінального правопорушення (ст. 3663 ККУ). Часто працівники НАЗК складають протоколи про адміністративні правопорушення Осіб трактуючи вимоги чинного законодавства на свій розсуд та усупереч своїм же роз’ясненням з цього питання.
При цьому, працівники НАЗК намагаються нав’язати посадовцю необхідність подання декларації у випадку, коли Особа не зобов’язана її подавати, наприклад, коли посада Особи вже не передбачає обов’язок подання декларації.
Зазначене тягне за собою не лише змушення невинної Особи нести відповідальність за корупційне діяння, яке вона не вчиняла, але і у неї виникають певні репутаційні ризики, зокрема, неможливість обіймати певні посади та виникнення складнощів при прийнятті на роботу, оскільки така Особа вже має репутацію «корупціонера».
Розібратися не фахівцю у сфері права в законодавстві, що регулює подання посадовцями Е-декларації вкрай складно, оскільки законодавство постійно змінюється, особливо в питаннях :
– Хто відноситься до суб’єктів декларування;
– Які види декларацій повинен подавати посадовець та при настанні яких обставин або навпаки, за яких обставин, такі особи не зобов’язані подавати певний вид декларації;
– Строки подання декларації та з якої події вони обчислюються;
– Інші питання щодо декларування, які регулюються не лише Законом України «Про запобігання корупції», але і підзаконними актами.
З огляду на викладене, вкрай необхідно при розгляді судом протоколу про вчинення адмінправопорушення, пов’язаного з декларуванням, залучати досвідченого адвоката, який захистить інтереси такої Особи та доведе в суді відсутність підстав для визнання її винної у вчиненні адмінправопорушення або взагалі відсутності останнього.
Також адвокат захистить Особу, відносно якої незаконно порушене кримінальне провадження за неподання суб’єктом декларування декларації, як на стадії досудового слідства, так і в суді.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА ПРИ ПРИТЯГНЕННІ ОСОБИ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ДЕКЛАРУВАННЯ:
1. Консультація з питань, пов’язаних із декларуванням посадовців, у тому числі до подання декларації, а також аналіз виниклої ситуації та вироблення стратегії захисту клієнта у спорах щодо декларування;
2. Збір доказової бази та підготовка необхідних процесуальних документів- адвокатського запиту, відзиву, заперечення, письмового пояснення, клопотань;
3. Участь у судах всіх інстанцій з метою захисту інтересів клієнта;
4. Оскарження судових рішень, постановлених не на користь клієнта в Апеляційний та Верховний Суд.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ У СПРАВАХ, ПОВ`ЯЗАНИХ ІЗ ДЕКЛАРУВАННЯМ ПОСАДОВЦІВ
1. Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення (ч. 4 ст. 38 КУпАП)
Суд закриває провадження у справі при закінченні на момент розгляду справи в суді строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 цього Кодексу
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 298 від 14.03.2024 Особа 1, будучи звільненою з посади секретаря районного суду, являючись відповідно до пп. «в» п.1 ч.1 ст. 3 Закону № 1700-VІІ, суб`єктом, на якого поширюється дія Закону, несвоєчасно без поважних причин 27.02.2024 року о 21 год. 14 хв. подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не охоплений раніше поданими деклараціями, оскільки була звільнена 12.06.2023 року, тобто вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Крім цього, згідно з протоколом № 297, Особа 1, будучи секретарем районного суду, являючись суб`єктом відповідальності відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VІІ, на якого поширюється дія Закону, несвоєчасно без поважних причин 07.02.2024 року о 09 год. 55 хв. подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, тобто вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Розглядаючи 04.09.2024 дану справу суд зазначив, що матеріали, на підставі яких було складено протоколи про адміністративні правопорушення №297, 298 від 19.03.2024 року, були зібрані уповноваженим органом не пізніше 28.02.2024 року.
04.03.2024 вказані матеріали і проекти протоколів про вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відносно Особа 1, були скеровані в обласну прокуратуру, яка їх отримала цього ж дня.
11.03.2024 обласна прокуратура повернула проекти протоколів та матеріалів перевірки про вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП відносно Особа 1. Жодних зауважень до матеріалів та проектів протоколів від прокуратури не надходило, додаткових документів не долучалось, та вказані вище проекти протоколів фактично були погоджені.
Суд не бере до уваги доводи прокурора про те, що днем виявлення правопорушення, пов`язаного з корупцією, потрібно вважати день складання посадовою особою компетентного органу протоколів про це правопорушення, оскільки вони не ґрунтуються на жодній нормі закону, а КУпАП не передбачено жодних виключень щодо обчислення строків притягнення особи до адміністративної відповідальності за цією категорією справ.
Так, станом на 28.02.2024 року у розпорядженні уповноваженого органу були всі відомості і документи про можливе вчинення громадянкою Особою 1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а тому саме 28.02.2024 слід вважати датою виявлення адміністративного правопорушення.
Згідно зі ч. 4 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених ст. 51 та ст. 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Згідно з п. 1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбаченихст. 38 цього Кодексу.
За таких підстав суд 04.09.2024 прийняв постанову, якою закрив провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності Особа 1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи в суді строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
2.Лише при умисному без поважних причин несвоєчасному поданні суб’єктом декларування декларації настає адміністративна відповідальність за ст. за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП
Для притягнення особи до відповідальності за вказаною статтею КУпАП має бути встановлено і доведено, що Особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, знала про обов`язок подати декларацію, передбачену ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції», про строк її подання, проте усвідомлено з будь-яких мотивів вирішила не подавати декларацію і умисно не подала її
Оскільки ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» не встановлений кінцевий термін (часові межі), коли уповноважені на те особи, які припинили здійснення діяльності зобов`язані подати декларацію, тому в даному випадку Особа позбавлена змоги відокремити правомірну поведінку від протиправної
В такій категорії справ установленню підлягає факт роз`яснення положень ч. 2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» і рішень НАЗК щодо обов`язку та строку подання декларації при звільненні, Особі, якій інкримінується факт несвоєчасного подання та факт умисного неподання нею такої декларації. Таке інформування щодо обов`язку подання декларації у зв`язку зі звільненням має бути учинене у період видачі наказу про звільнення
Постановою районного суду від 19.04.2021 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносноОсоба 1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 даного Кодексу.
Суть справи в тому, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення складеного головним спеціалістом НАЗК, Особа 1, звільняючись з посади начальника Управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у області, будучи суб`єктом на якого поширюється дія ЗУ «Про запобігання корупції», несвоєчасно подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (перед звільненням), а саме припинивши з 31.03.2020 виконання функцій держави, була зобов`язана подати декларацію перед звільненням не пізніше 00 хв. 00 год. 29.04.2020, однак подала останню 17.05.2020. За таких у діях Особа 1, на думку НАЗК, наявний склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 172- 6 КУпАП.
Постанова Суду мотивована тим, що за ч.1 ст. 172-6 КУпАП відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Адміністративна відповідальності за даною статтею указаного Кодексу настає при умисному неподанні суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої ЗУ «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VІІ.
Суд звернув увагу, що з об`єктивної сторони таке правопорушення може виявлятися у формі умисного неподання суб`єктом декларування декларації. З суб`єктивної сторони зазначене правопорушення характеризується лише прямим умислом, тобто особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. При цьому, інтелектуальний момент прямого умислу полягає в усвідомленні особою суспільно небезпечного характеру свого діяння та в передбаченні його суспільно небезпечних наслідків.
Таким чином, для притягнення особи до відповідальності має бути встановлено і доведено, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, знала про обов`язок подати декларацію, передбачену ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції», про строк її подання, проте усвідомлено з будь-яких мотивів вирішила не подавати декларацію і умисно не подала її.
Для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом.
Він зазначає про те, що в ч. 1 ст. 45 Закону визначено кінцевий термін (часові межі), коли уповноважені на те особи зобов`язані подати декларацію, зокрема вміщено формулювання щорічно до 1 квітня.
Разом з тим,увипадках, передбачених ч. 2 ст. 45 Закону, тобто в разі припинення здійснення діяльності, цей термін не визначено взагалі.
Відсутність законодавчо визначеного терміну подання декларації в разі припинення діяльності унеможливлює безумовну (автоматичну) констатацію несвоєчасності такого подання, адже вимагає установлення факту того, що особі були відомі строкові рамки для подання такого типу декларації.
Отже, відсутність законодавчо визначеного терміну подання декларації в разі припинення діяльності унеможливлює безумовну констатацію несвоєчасності такого подання.
Окрім того, суд зазначив, що НАЗК перевіряє факт подання відповідно до Закону «Про запобігання корупції» декларацій особами, зазначеними у п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону.
Якщо за результатами контролю встановлено, що суб`єкт декларування не подав декларацію, НАЗК письмово повідомляє такого суб`єкта про факт неподання декларації, і суб`єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному ч. 1 ст. 45 України «Про запобігання корупції».
Стороною обвинувачення не надано достовірних і переконливих доказів того, що обвинувачений знав про обов`язок подати декларацію, передбачену ч. 2 ст. 45 Закону «Про запобігання корупції» саме в день звільнення, або перед звільненням чи в день звільнення був повідомлений державним органом, в якому він працював, про необхідність подання декларації при звільненні, або отримував повідомлення НАЗК про факт неподання декларації.
Сам обвинувачений у судовому засіданні суду першої інстанції заперечував умисел на вчинення правопорушення. Стверджував, що йому не роз`яснювали положень ч. 2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» і рішень НАЗК щодо обов`язку та строку подання декларації при звільненні, а тому він її не подавав.
Водночас усі зазначені докази свідчать лише про обізнаність обвинуваченого щодо необхідності подання щорічної декларації за 2016 рік. Проте жоден із наведених доказів не містить даних про обізнаність обвинуваченого в обов`язковості подання окремої декларації при звільненні та про умисне неподання ним такої декларації.
Суд зауважив, що за правовою позицією Верховного Суду ( постанова від 10.09.2019) в такій категорії справ установленню підлягає факт роз`яснення положень ч. 2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» і рішень НАЗК щодо обов`язку та строку подання декларації при звільненні, особі, якій інкримінується факт несвоєчасного подання та факт умисного неподання нею такої декларації. Тобто, апріорі, ВС зауважив, що таке інформування щодо обов`язку подання декларації у зв`язку зі звільненням має бути учинене у період видачі наказу про звільнення.
В ході розгляду даної справи не було установлено факту того, що Особа 1 була обізнана в обов`язковості подання окремої декларації при звільненні протягом саме 20 робочих днів, апріорі, остання прямо вказала, що вона вважала, що цей термін є не визначеним в Законі, а тому вона з першу орієнтувалася на дату 01 квітня, однак потім ураховуючи набрання чинності 17 березня ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобіганню та виникненню і поширенню коронавірусної хвороби ( COVID-19)», яким, серед іншого, внесено зміни до Закону України «Про запобігання корупції», згідно з якими у 2020 році продовжено до 1 червня термін подання декларацій стала орієнтуватися на дану дату, адже декларація перед звільненням передбачена, як і вказано в цьому Законі у абзаці 1 ч. 2 ст. 45.
Особа 1 10.05.2020 подала щорічну декларацію та 17.05.2020 декларацію перед звільненням.
При таких обставинах в їх сукупності (в т.ч. не установленість факту поінформованості про строк подачі декларації перед звільнення визначений не Законом, а НПА Національного агентства, подача особою 10.05.2020 декларації щорічної та 17.05.2020 перед звільненням й у період дії вказаного Закону) суд дійшов висновку, що в даному випадку не може йти мова про прямий умисел в діях Особа 1.
Також доказом визначеним ст. 251 КУпАП – поясненнями особи, яка притягається до адміністратвиної відповідальності з`ясовано, що, окрім відсутнсоті даних про строк у 20 робочих днів, не була дійсною у т.ч. можливость подати декларацію перед звільненням у зв`язку із встановленням на території їх проживання карантинно-обмежувальних заходів, адже захист прямо указав на цей факт (відсутність можливості) та за наслідками розгляду справи останній (факт відсутності можливості) не спростовується жодними матеріалами справи.
Доводи Національного агентства щодо того згідно ст. 68 КУ незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, в цій ситуації не указують на умисність дій особи, так як термін подачі декларації перед звільнення не визначається Законом, а унормований актами самого НАЗК.
Суд звернув увагу, що розумний сумнів – це такий непереборний сумнів, який залишається у суду щодо винуватості особи після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості винувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною. При цьому, ст.62 КУ зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, суд дійшов висновку, що суть вчиненого правопорушення з кваліфікацією дій за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є сумнівною, що є не прийнятним, та не кореспондується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», а тому оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності провадження у цій справі слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
3.Обов‘язковими ознаками складу корупційного правопорушення є умисна форма вини, використання свого службового становища та наданих повноважень, мета – одержання неправомірної вигоди
Склад правопорушення за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП є формальним, оскільки обов‘язковим елементом об‘єктивної сторони є умисна дія та умисне несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни в майновому стані. А тому орган уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення повинен довести в діях особи умисел на несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни в майновому стані
Реєстрація договору про купівлю-продажу автомобіля –не свідчить про отримання коштів, що є необхідним для наявності у діях Особи складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП
Постановою міського суду від 23.05.2017 провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно Особа 1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв’язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП.
Суть справи в тому, що Особа 1 інкримінувалося те, що він, обіймаючи посаду міського голови, будучи, згідно п.п. «б» п.1 ч.1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» № 1700-VІІ, суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення, в порушення ч.2 ст. 52 Закону, в установлений Законом термін не повідомив НАЗК про суттєві зміни в майновому стані, чим вчинив правопорушення, пов’язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 172-6 КУпАП.
Постанова суду мотивована тим, що встановлено, що Особа 1 отримав дохід від продажу автомобіля в розмірі 810 000 грн. який становить 506,25 прожиткових мінімумів працездатних осіб, встановлених на 01 січня 2017 року, що потребує здійснення додаткових заходів фінансового контролю, передбачених ч. 2 ст. 52 Закону № 1700-VІІ, а саме у міського голови Особа 1 виник обовязок у 10-ти денний строк з моменту отримання доходу письмово повідомити про суттєві зміни в майновому стані НАЗК.
Відповідно до положень статей 251, 253 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення. Він може визначатися роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, його перебіг починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.
Тобто, у Особа 1 виник обовязок повідомити НАЗК про суттєві зміни в майновому стані упродовж періоду з 00:00 год. 05.01.2017 по 23:59 год. 14.01.2017, що Особа 1 не зробив. Натомість, Особа 1 18.03.2017 було подано повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, а саме про отримання доходу в розмірі 810 000 грн., від продажу автомобіля, тобто несвоєчасно повідомив НАЗК про суттєві зміни в майновому стані.
Суд звернув увагу, що суть корупційного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч.2 ст. 172-6 КУпАП полягає в тому, що особа , зазначена у п. 1 «б» ч. 1 ЗУ « Про запобігання корупції», неподає або несвоєчасне подала декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, передбаченої Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”.
Водночас у договорі купівлі-продажу передбачено, що між сторонами розрахунок здійснюється з відстрочкою платежу. Покупцем вартість автомобіля сплачується у строк до 01.04.2017, що підтвердили також в судовому засіданні як продавець Особа 1, так і покупець Особа 5. В цей же день, між ФОП Особа 4 та Особа 1 було укладено договір комісії, яким передбачено, що комітент Особа 1 доручає продаж транспортного засобу комісіонеру за комісійну винагороду, а п. 4.2. встановлено,що за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 810 000 грн. Після цього, ФОП Особа 4 уклала договір з Особа 5 договір купівлі-продажу даного транспортного засобу. В подальшому було здійснено перереєстрацію автомобіля, з Особа 1на Особа 5.
Суд зауважив, що обов’язковими ознаками складу корупційного правопорушення є умисна форма вини, використання свого службового становища та наданих повноважень, мета одержання неправомірної вигоди.
З системного аналізу норм розділу УІІ « Фінансовий контроль» ЗУ « Про запобігання корупції» вбачається, що використання законодавцем поняття « отриманого (нарахованого) » доходу при заповненні декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та використанні поняття виключно «отриманого» доходу при повідомленні про суттєві зміни в майновому стані суб»єкта декларування.
Під суттєвою зміною у майновому стані суб»єкта декларування розуміється отримання ним одноразового доходу або придбання майна на суму, яка перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 01 січня року, у якому подається повідомлення. Якщо вартість майна перевищує 50 мінімальних заробітних плат, але була сплачена частинами, то повідомлення про суттєві зміни в майновому стані подається після переходу права власності на таке майно. Дохід, який був нарахований, але не сплачений ( не отриманий), не повідомляється.
Як було встановлено в судовому засіданні, Особа 1 отримав дохід від продажу вищевказаного автомобіля у сумі 810 000 грн. 17 березня 2017 року, що підтверджується розпискою від 17.03.2017 року так і показаннями Особа 1 та Особа 5.
18 березня 2017 року Особа 1 у відповідності до вимог чинного законодавства повідомив про отриманий дохід НАЗК.
Окрім того, суд дійшов висновку, що склад правопорушення за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП є формальним, оскільки обов”язковим елементом об”єктивної сторони є умисна дія та умисне несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни в майновому стані. А тому орган уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення повинен довести в діях особи умисел на несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни в майновому стані.
Однак органом склавшим протокол не надано суду доказів про наявність в діях Особа 1 умислу направленого на порушення ч. 2 ст. 52 ЗУ “Про запобігання корупції”.
Таким чином, аналізуючи докази зібрані під час розгляду справи та аналізуючи законодавство щодо запобігання корупції, суд дійшов до переконання про відсутність в діях Особа 1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, оскільки він своєчасно виконав всі вимоги передбачені Законом України ” Про запобігання корупції”