При будівництва нового житла місцева влада часто нав’язує Забудовникам укладання договорів про пайову участь в розвиток інфраструктури, перекладаючи на забудовників частину своїх обов’язків по розвитку місцевої інфраструктури. Але чи є укладання договору про пайову участь в розвитку інфраструктури обов’язковим ?
4 лютого 2022 року Верховним Судом було розглянуто справу за позовом органу місцевого самоврядування до ТОВ спільного підприємства А провизнання укладеним договору про пайову участь у створенні транспортно-соціальної інфраструктури міста згідно редакції договору позивача- органу місцевого самоврядування.
В жовтні 2019 року Виконавчий комітет місцевої Ради звернулося до суду з позовом до ТОВ спільного підприємства А щодо зобов’язання укладання відповідного договору про пайову участь у створенні транспортно-соціальної інфраструктури міста, зазначаючи в позові про обов’язковість такого укладання відповідно до ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності, а також, що Позивачем здійснено грошовий розрахунок зобов’язання Відповідача та направлено Відповідачу такий договір для укладання.
ТОВ Спільне підприємство А позовні вимоги не визнало, вказало, що не є замовником будівництва, саме будівництво не завершено та таке переобладнане приміщення не здано в експлуатацію. І тому, строк по виконанню зобов’язання про пайову участь не настав.
Рішенням місцевого господарського суду від 5 грудня 2019 року позов Виконкому місцевої Ради було задоволено, зобов’язано ТОВ Спільне підприємство А укласти договір договорів про пайову участь в розвиток інфраструктури. В подальшому, справа переглядалась в судах неодноразово. Останніми рішеннями місцевого господарського суду від 14.12.2020 року та постановою Апеляційного господарського суду від 19.04.2021 року, в задоволенні позову Виконавчому комітету місцевої Ради договору про пайову участь у створенні транспортно-соціальної інфраструктури міста було відмовлено.
4 лютого 2022 року, переглядаючи справу в касаційному провадженні, Верховний суд рішення судів залишив без змін, зазначавши, що визначальною обставиною про обов’язковість укладання певного договору є норма закону, що вказує на обов’язковість укладання такого договору, що є чинною на час виникнення такого спору та його розгляду в суді.
Таким чином, скасування відповідної норми закону під час розгляду справи в суді унеможливлює задоволення такого позову та порушить права Відповідача.