Хибне тлумачення норм закону при призначенні пенсії дозволяє Пенсійному фонду виносити велику кількість рішень про відмову в призначенні пенсій. Ще більш гостро стоїть питання при призначення пенсій відповідно до Закону Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи. Відповідно до змісту ст. 55 вищезазначеного закону, підставою для призначення особі зі статутсом потрепілої є наявність стажу не менш 15 років та факт проживання або праці особи в зоні ЧАЕС протягом трьох років до 01.01.1993.
16 жовтня 2024 року Верховним судом було переглянуто в касаційному порядку справу, в якій особі на формальних підставах Пенсійний фонд відмовив в призначенні пенсії згідно ст. 55 Закону Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи.
1 травня 2023 року Позивач звернувся до Пенсійного фонду у Волинській області із заявою про призначення пенсії за ст. 55 Чорнобильского Закону. За принципом екстериторіальності заяву про призначення пенсії розглянув Пенсійний фонд у Донецькій області, який рішенням від 8 травня відмовив Позивачу у призначенні пенсії, так як до страхового стажу не було зараховано військову службу через відсутність інформації дати видачі військового квитка, та не враховані періоди роботи згідно трудової книжки через відсутність інформації про номери та дати наказів про звільнення, наявності численних виправлень трудової книжки. А факт постійного проживання в зоні ЧАЕС становить лише 9 місяців та 1 день замість необхідних 3 років.
У червні 2023 року Позивач звернувся з позовом до окружного адміністративного суду, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії та зобов’язати Пенсійний фонд у Донецькій області призначити пенсію.
Рішенням окружного адміністративного суду від 9 листопада 2023 року позов було задоволено. Задовольняючи позов, судом було вказано, що документ, що надає право на користування пільгами, відповідно до Закону Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи, є відповідне посвідчення потерпілого від Чорнобильскої катастрофи, а всі інші документи -довідки про період проживання або роботи, евакуацію, самостійного переселення, відселення, роботи на забруднених територіях є лише підставою для видачі такого посвідчення. Постановою Апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року рішення суду першої інстанції було скасовано та прийняте нове рішення про відмову у позові.
Відмовляючи в позові, суд зазначав, що Позивачем не підтверджено проживання в зоні гарантованого добровільного відселення в період з 24.06.1987 року по 21.06.1989 року в зв’язку з проходженням ним військової служби, а проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року становить менше трьох років, що не дає право на пенсію.
Скасовуючи постанову Апеляційного адміністративного суду та приймаючи нове рішення, Верховний суд зазначив наступне:
Відмовляючи в призначенні пенсії, Пенсійним фондом Донецької області, в рішенні про період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення згідно довідки від 12.04.2023 року не враховано період навчання з 01.09.1990 по 01.07.1994 року в Українському державному аграрному університеті, а трудовій книжці міститься інформація про навчання Позивача Українському державному аграрному університеті в період з 01.09.1990 по 01.07.1994. Однак сама трудова книжка не містить відомостей щодо місце проживання Позивача та не спростовує обставини що Позивач є потерпілою особою ЧАЕС та станом на 01.01.1993 року прожила у зоні добровільного відселення не менш трьох років.
Отже відмова Пенсійного фонду носить формальний характер, так як в довідці від 12.04.2023 року за № 4980 зазначено, що Позивачу підтверджено факт проживання на території гарантованого добровільного відселення з 14.03.1969 по 28.08.1986, з 04.04.1990 по теперішній час, що є достатньою підставою для призначення пенсії згідно ст. 55 про Закону про ЧАЕС.