Частинами 1, 2 ст. 23 ЦКУ передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
У постанові ВС від 25.05.2022 зазначено, що, гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.
При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються цілий ряд обставин, які впливають на її розмір.
Разом з тим, Верховний Суд має сталу правову позицію, щодо визначення розміру моральної шкоди, завдану рішеннями, діями органів досудового слідства, прокуратури та суду. Зокрема, при розгляді справ такої категорії суди ураховують правову позицію, викладену у постанові Великої Палати ВС від 20.09.2018, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобтоцейрозмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскількивін є гарантованиммінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
З урахуванням вказаних правових позицій Верховний Суд 25.04.2024 переглянув та залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, якими задоволено позов Особи та стягнуто з Державного бюджету України 1 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства та прокуратури.
В обґрунтування позовних вимог Особа зазначав, що у грудні 2008 року постановою прокурора області було порушено кримінальну справу, у тому числі відносно нього, за ч.2 ст. 368 (одержання хабара), ч. 5 ст. 27 (види співучасників, ч. 2 ст. 368 КК України (1960 року). Він був затриманий і йому пред`явлено відповідне обвинувачення, яке в подальшому змінювалося, склад злочину перекваліфіковувався, а також до нього застосовувалися різні запобіжні заходи, у тому числі у вигляді тримання під вартою.
06.08.2021 прокурором окружної прокуратури справи за його обвинуваченням закрито. Отже, він перебував під слідством 152 місяці, у зв’язку із чим йому було завдано моральну шкоду, яка полягала в погіршенні відносин із родичами, знайомими та іншими людьми, які з недовірою ставилися до нього та членів його сім`ї. Він був позбавлений можливості забезпечувати свою сім`ю, члени його сім`ї понесли негативні наслідки в професійній сфері та сімейній, погіршився стан їхнього здоров`я. Він постійно перебував у стані напруги, змушений був себе виправдовувати, було зруйновано його професійну кар`єру, розірвано шлюбні відносини.
Верховний Суд 25.04.2024, відмовляючи у задоволенні касаційної скарги керівника обласної прокуратури, в якому він просив оскаржувані судові рішення змінити в частині визначеного розміру, а саме зменшити розмір відшкодування із 1 100 000 грн до мінімального – 990 483 грн., виходив з наступного.
У статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 № 266/94-ВР визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії цих органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Згідно зі ст. 13 вказного Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Разом із цим, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Законодавством України встановлений лише мінімальнийрозмір для визначенняморальноїшкоди,а не граничний. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.
Отже, визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, можезастосувати й більшийрозмір відшкодування, а обмеження максимального розміруморальноїшкоди ЗУ № 266/94-ВР непередбачено.
Верховний Суд зазначив, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, судами правильно враховано строк перебування позивача під слідством (152 місяці) і мінімальний місячний розмір заробітної плати на момент розгляду справи відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (6 700 грн), і встановлено, що розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим, ніж 1 018 400 грн.
Ураховуючи обставини конкретної справи, Верховний Суд погодився із судами попередніх інстанцій про збільшення розміру відшкодування моральної шкоди до 1 100 000 грн., що є розумним та справедливим.
Також суд відхилив доводи прокурора про виключення із строку перебування під слідством позивача терміну, коли провадження у кримінальній справі закривались. Оскільки постанови про закриття в подальшому скасовувались, то строк перебування під слідство повинен безперервно обчислюватись до остаточного закриття відносно позивача кримінального провадження.