Довести право на спадщину

Питанням спадщини законодавство України приділило чимало статей Цивільного кодексу, а судові справи багаті на різноманітні ситуації та різні рішення. Правова позиція завжди проста: необхідність сильної доказової бази, яка переконає суд. Так, довести право на спадщину можна, не будучи родичем померлого і не перебуваючи у його заповіті, а оскаржити можна навіть право на спадщину за законом або заповітом. Але відсутність переконливих доказів та правильної правової позиції зводить нанівець будь-яку дію, яка, здавалося б, вела до успішного результату.

Так, згідно з п.1 ч.1 ст. 258 ЦПК України у заяві має бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Відповідно до ст. 1264 ЦКУ у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше ніж п’ять років до моменту відкриття спадщини.

У зв’язку з чим позивач звернулася до суду із проханням встановити факт її проживання однією сім’єю зі спадкодавцем до моменту його смерті.

Неодноразово уточнюючи у позивача та його представника підстави встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу судом встановлено, що цей факт позивач хотіла встановити на майбутнє, оскільки він може надалі вплинути на її права та обов’язки. Чіткої мети встановлення зазначеного факту ні позивач, ні її представник на неодноразові питання суду не зазначили.

Крім цього, суд визнав, що позивачем не був доведений факт, що вона проживала із померлим (спадкодавцем) однією сім’єю без реєстрації шлюбу, оскільки наявні в матеріалах справи докази цієї обставини не підтвердили, а вказували лише на те, що позивач проживала у квартирі померлого довге час, допомагала йому, оскільки він був людиною похилого віку, та доглядала його.

Таким чином, відсутність достатньої доказової бази та чіткої правової позиції спричинили відхилення позову, а правильна лінія захисту дозволила відповідачу відстояти свою позицію у суді.