Перейти до вмісту
Главная страница » НЕСПРАВЕДЛИВІ ПО ВІДНОШЕННЮ ДО ПОЗИЧАЛЬНИКА  УМОВИ КРЕДИТНОГО ДОГОВОРУ Є НЕДІЙСНИМИ

НЕСПРАВЕДЛИВІ ПО ВІДНОШЕННЮ ДО ПОЗИЧАЛЬНИКА  УМОВИ КРЕДИТНОГО ДОГОВОРУ Є НЕДІЙСНИМИ


10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування» № 1734-VІІІ, у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-ХІІ статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

У п.4 ч.1 ст.1 Закону України № 1734-VІІІ встановлено, що загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч.2 ст. 8 вказаного Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.


Разом з тим, відповідно до частин 1,2,5 статті 18 Закону України № 1023-ХІІ  продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. 

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. 

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.


Постановою Верховного Суду від 09.02.2024 залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову Особи про визнання недійсною  з моменту укладення умову пункту 1.2 кредитного договору  в частині встановленої щомісячної комісії за обслуговування кредиту; зобов’язано Банк (відповідача) здійснити перерахунок платежів Особи з комісії з часу укладення кредитного договору, зарахувавши сплачену ним комісію у сумі 30 000 грн. у рахунок інших обов`язкових платежів. Відмовлено Банку у зустрічному позові в частині вимог про стягнення Особи простроченої заборгованості за комісією в розмірі 54 000 грн. 

Судові рішення мотивовані тим, що згідно з ч.6 ст.12 ЗУ № 1734-VІІІ споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст. 3 ЦКУ). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

В пункті 1.2 кредитного договору щомісячна комісія за обслуговування кредиту визначена за графіком починаючи з 3% від суми кредиту до 1,5 %. Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язанні з розрахунково-касовим обслуговуванням і її загальний розмір на час дії договору сукупно складає  складає 237 750 грн.

Встановивши у кредитному договорі сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту щомісячними платежами, банк не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику. Розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими.

При цьому згідно з графіком платежів і розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки загальний розмір плати за розрахунково-касове обслуговування 237 750 грн. є суттєвим порівняно із розміром кредиту, отриманого Особа (200 000 грн.), що вочевидь не можна визнати справедливим та розумним.

У справі, яка переглядається, Банк не було позбавлене можливості надати докази на підтвердження справедливості умов договору щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються позичальнику за таку плату. Разом з тим наявні в матеріалах справи документи взагалі не містять будь-якого опису послуг, за які банком встановлена комісія.


Таким чином, встановивши, що банк не повідомив позичальника, які саме послуги за вказану плату йому надаються, розмір комісійної винагороди вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, тобто оспорювані умови кредитного договору є несправедливими, суди попередніх інстанцій, з якими погодився Верховний Суд, обґрунтовано виходили з необхідності визнання недійсним умови пункту 1.2 кредитного договору в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).


Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 01.02.2023, 08.03.2023. 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *