Зобов’язання позичальника перед кредитором за кредитом (позикою), що виникло внаслідок випуску і розміщення боргових цінних паперів та/або укладання кредитних договорів (документальне підтвердження факту отримання грошей у борг та зобов’язання їх повернути) забезпечується, тобто гарантується виконання зобов’язання, порукою.
Якщо боржник порушив свої зобов’язання перед кредитором, то повертати взяті позичальником кошти у борг буде поручитель або в солідарному порядку.
Дуже часто кредитор, обминаючи мирні переговори із поручителем, подає на нього позов в суд про зобов’язання повернути борг або кредитор в судовому порядку просить стягнути борг солідарно з боржника та поручителя.
Отже, якщо Ви поручились за когось, то в переважній більшості, у разі неповернення боргу до Вас буде кредитором пред’явлено позов.
Для того, щоб уникнути відповідальності за не Вашими борговими зобов’язаннями необхідно знати законодавчі нюанси щодо меж відповідальності поручителя та інші питання щодо прав і обов’язків особи –поручителя, а тому Вам не обійтися без кваліфікованого юриста при захисті своїх прав у судовому спорі за позовом до Вас кредитора.
Професійні та досвідчені адвокати АБ «Ткачук і партнери» проконсультують та захистять права та інтереси поручителя у судовому порядку.
ДОПОМОГА АДВОКАТА В СКЛАДАННІ ВІДЗИВУ НА ПОЗОВНУ ЗАЯВУ ПОЗИЧАЛЬНИКА ДО ПОРУЧИТЕЛЯ
ТА ЗАХИСТ ПРАВ ОСТАННЬОГО В СУДОВОМУ ПРОЦЕСІ
Судом Вам, як відповідачу-поручителю за позовом кредитора про стягнення боргу (або з іншими позовними вимогами) надається строк для підготовки відзиву на позовну заяву. Установлений судом строк на подачу відповідачем відзиву на позов не може бути меншим п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Однак, суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи – отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Адвокати АБ «Ткачук і партнери» підготують відзив на позов кредитора, відповідь на заперечення на відзив, а також доведуть правову позицію клієнта у суді.
ЗМІСТ ВІДЗИВУ ТА ОБРАННЯ АДВОКАТОМ ТАКТИКИ ЗАХИСТУ ВІДПОВІДАЧА-ПОРУЧИТЕЛЯ У СУДІ
По суті відзив на позов повинен заперечувати викладені у позові доводи. Зміст таких заперечень, тобто обрана тактика адвокатом захисту інтересів відповідача залежить від предмета позову, його підстав.
Для цього, перш за все треба знати, обсяг прав та обов’язків поручителя по борговим зобов’язанням, а також випадки, коли поручитель не відповідає за борговими зобов’язаннями боржника, припинення договору поруки.
Саме від зазначеного, залежить обрання лінії захисту юристом відповідача-поручителя у разі подання до нього позову кредитором.
СУТЬ ПОРУЧИТЕЛЬСТВА ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ
Отже, порука – це обов’язок поручителя перед кредитором нести відповідальність за порушення боржником своїх зобов’язань. Порука виникає на базі договору поруки.За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку, причому поручитель відповідає перед кредитором тільки за порушення зобов’язання боржником (ст. 553 ЦКУ).
Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (фізична чи юридична особа). Юридичні особи можуть виступати поручителями незалежно від того, передбачено це установчими документами чи ні.
Звертаємо увагу, що перш ніж стати поручителем необхідно знати особливості поруки, в чому проконсультують юристи нашого Бюро, а саме:
поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником;
порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі;
поручителем може бути одна особа або кілька осіб;
у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя;
- поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки;
боржник, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя;
поручитель, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою, у зв’язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого -обов’язку, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред’явити зворотну вимогу до боржника;
поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.
Таким чином, виходячи із зазначених особливостей поруки адвокат нашого Бюро побудує лінію захисту відповідача –поручителя у судовому процесі і заперечення на позов кредитора обов’язково будуть відображені у Відзиві.
Слід пам’ятати, що у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов’язаний повідомити про це боржника, а в разі пред’явлення до нього позову – подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.
Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов’язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.
ПІДСТАВИ ДЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ
ПОРУЧИТЕЛЯ ВІД БОРГОВОГО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
Адвокати нашого Бюро обов’язково будуть наполягати у суді на постановлені рішення про відмову у задоволенні позову кредитора до поручитиля, у разі настання випадків, за яких поручитель звільняється від боргового зобов’язання, а саме коли:
-Припинено забезпечене порукою зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;
– Після настання строку виконання зобов’язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;
– Борг переведено на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника;
– Закінчився строк, встановлений в договорі поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов’язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов’язання не пред’явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред’явить позову до поручителя. Для зобов’язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов’язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов’язання (ст. 559 ЦКУ).
Верховний Суд у справах такої категорії установив єдину правову позицію з цього приводу, зокрема: аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Виходячи із вказаного ВС дішов висновку, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним (присічним)) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може.
Водночас, слід пам’ятати, що ліквідація боржника – юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника – юридичної особи, кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв’язку з порушенням таким боржником зобов’язання!
Також необхідно звернути увагу на обсяги відповідальності поручителя у разі смерті боржника. Загалом, на поручителів може бути покладено відповідальність за порушення боржником обов’язку щодо виконання зобов’язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за будь-якого нового боржника, зафіксоване в тому числі у договорі поруки.
У разі смерті поручителя (крім випадків майнової поруки), враховуючи положення ст. 607, ч.1 ст. 608 ЦК України, а також сутності поруки як особистого зобов’язання відповідати за належне виконання основного зобов’язання, спадкоємці поручителя не є солідарними боржниками за кредитним договором.
У разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, слід враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов’язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (ст. 23 ЗУ «Про іпотеку»).
Проте якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи – іпотекодавця, який є відмінним від боржника, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов’язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки. Якщо боржник та іпотекодавець – одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця переходять не лише права та обов’язки іпотекодавця, а й обов’язки за основним зобов’язанням, але у межах вартості спадкового майна.
Адвокати нашого Бюро звертають увагу, що можливо не чекати позову кредитора до поручителя про стягнення боргу і якщо у останнього є підстави припускати, що договір поруки припинив свою дію, юристи нашого Бюро попередять пред’явлення позову кредитора через подання позову про визнання договору поруки припиненим.
Крім того, такий позов можливо заявити як зустрічний у вже порушеній судом справі за позовом кредитора до поручителя.
СУДОВА ПРАКТИКА
У СПРАВАХ ЗА ПОЗОВАМИ ДО ПОРУЧИТЕЛЯ
1.Верховний Суд розглянувши 04.02.2020 справу за позовом до боржника та поручителя про стягнення солідарно боргу залишив в силі рішення суду апеляційної інстанції про стягнення боргу лише з боржника, відмовивши в частині задоволення позову до поручителя.
Апеляційний суд, з яким погодився Верховний Суд, зазначив, що відсутні правові підстави для стягнення кредитної заборгованості з поручителя, оскільки справа не містить доказів укладення договору поруки, який є єдиною правовою підставою для покладання на нього обов’язку по виконанню невиконаного боржником грошового зобов’язання за кредитним договором.
При цьому Верховний Суд вказав, що доводи касаційної скарги про на те, що про укладення спірного договору поруки свідчать документи, які були надані банку перед укладенням договору, зокрема, копії паспорту, довідки про доходи та анкети позичальника, не можуть бути доказом укладення між сторонами договору поруки.
2. Велика Палати Верховного Суду 04.07.2023 залишила в силі рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову правонаступника Банку про стягнення кредитної заборгованості разом із штрафними санкціями в розмірі більше 43 тис. дол. США солідарно з боржника та поручителя.
Серед іншого, відмовляючи у задоволенні позову до поручителя ВП ВС зазначила, що звертаючись до суду з позовом позивач надав розрахунок суми боргу, з якого вбачається, що в певних періодах відсоткова ставка за користування кредитом Банком одноособово збільшувалась.
Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Відповідно до умов договору поруки сторони погодили, що будь-які зміни основного зобов`язання, крім змін, наслідком яких є збільшення відповідальності поручителя за договором, погоджуються між позичальником та банком самостійно без повідомлення поручителя.
Збільшення відсоткової ставки за користування кредитом є збільшенням відповідальності поручителя за договором, що відбулося без повідомлення та без згоди поручителя, а тому відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України договір поруки є припиненим.
Аналогічна позиція викладена у Постановах ВП ВС від 05.06.2019 та від 26.05.2020.
3. У справах за позовами кредиторів про стягнення солідарно з боржника та кількох поручителів суми заборгованості за кредитним договором Верховний Суд 24.01.2018 та 26.06.2018 скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій про задоволення позовів дійшов висновку, що не виникає солідарна відповідальність між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов’язання.
При цьому, Верховний Суд у цих справах зазначив, що ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору як угоди (правочину) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За своєю юридичною природою порука є договірним зобов’язанням, адже виникає на підставі договору. Згідно з ч.1 ст. 541 ЦК України солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання.
Статтею 554 ЦК України( в редакції, чинній до 03.07.2018), унормовано, що в разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Тобто, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином, правовий аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що в разі укладення кількох договорів поруки, які забезпечують виконання одного зобов’язання, виникає кілька самостійних зобов’язань, сторони яких (поручителі) перебувають у правовідносинах з одним боржником, проте не пов’язані правовідносинами між собою. У такому разі кожен поручитель відповідає перед кредитором боржника в обсязі, визначеному умовами договору поруки, стороною якого він є.
Порука кількох осіб може визначатися як спільна в разі укладення договору поруки кількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов’язання. Лише в такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука). Норми закону, якими врегульовано поруку, не встановлюють положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що у разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов’язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.
Ураховуючи викладене, існує безліч законодавчих нюансів «уникнення», в межах правового поля, поручителем від відповідальності за борговими зобов’язаннями позичальника.
У разі подання в суд кредитором позову до Вас, як поручителя, звертайтесь до професійних та досвідчених у таких судових спорах адвокатів АБ «Ткачук і партнери», які доведуть справу до якнайбільш позитивного результату для клієнта.