В разі пред’явлення вимог про стягнення боргу за договором позики, укладеним в електронній формі, фінустанова повинна довести факт підписання договору електронним цифровим підписом, а також отримання грошей позичальником.
Ст. 3 ч. 1 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Положеннями ст. 1046 ч. 2 ЦК України встановлено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу, та який містить відповідні відмітки про виконання цього платіжного документа банком платника.
Відсутність доказів підписання договору позики в електронному вигляді з фінустановою за допомогою одноразового ідентифікатора позичальником, а також відсутність в платіжному дорученні про перерахунок суми позики на картку позичальника номера рахунку платника, номера та назви банка отримувача, підпису відповідального виконавця та відбитку штампу банку має наслідки про відмову в задоволенні вимог фінустанови про стягнення боргу та відсотків за таким договором.