Розслідуючи
справи щодо посадових осіб, в розпорядженні яких є матеріальні цінності,
правоохоронні органи найчастіше вдаються до кваліфікації діянь за ст. 191 КК
України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання
службовим становищем).
Якщо ви прямо чи опосередковано виявилися учасником
правопорушення за зазначеною статтею (як свідок, підозрюваний, потерпілий тощо), тоді важливо вже на початку кримінальної
справи заручитися кваліфікованою юридичною допомогою. Від дій адвоката залежить
перебіг, а також результати розслідування.
Відповідальність за даною статтею настає у наступних випадках:
·
Привласнення чи
розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні.
·
Привласнення,
розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм
службовим становищем.
Кваліфікуючими обставинами
привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим
становищем закон передбачає вчинення їх повторно (вчинене особою, яка раніше
вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями
185-187, 189-191, 262 КК України) або за попередньою змовою
групою осіб; у великих розмірах; в
умовах воєнного або надзвичайного стану; особливо великих
розмірах; організованою групою.
Відповідальність,
передбачена статтею 191 КК України, відрізняється суворістю покарання в
залежності від кваліфікуючих обставин від штрафних санкцій до позбавлення волі
строком до дванадцяти років. Також статтею передбачено виправні роботи,
обмеження волі, конфіскація майна, позбавлення права проводити певну діяльність
та обіймати визначені посади.
Також до кримінальної відповідальності за ст.191 КК
України особа
може бути притягнута
за підбурювання та пособництво до даного злочину.
Злочин,
передбачений ст. 191 КК України, важливо відрізняти від інших кримінальних
правоворушень.
Для прикладу, звернення на свою користь чужого майна, вчинене особою, яка
не була наділена певною правомочністю щодо цього майна, а
за родом своєї діяльності мала лише доступ до цього майна (сторож, охоронник,
підсобний робітник, вантажник та ін.), повинно кваліфікуватися як крадіжка за статтею 185 КК України. Це стосується також осіб, які виконували чисто технічні
функції з транспортування майна (шофер, тракторист, комбайнер, водії водних
транспортних засобів тощо). Якщо ж зазначені особи, крім чисто технічних
функцій з транспортування майна, були наділені стосовно довіреного для
транспортування майна певною правомочністю, їхні дії по неправомірному
заволодінню цим майном слід розглядати як привласнення чи розтрату і кваліфікувати
за статтею 191 КК України.
Тимчасове запозичення майна, яке було ввірене винному чи
перебувало в його віданні, для тимчасового його використання з подальшим
поверненням його або його еквівалента власнику, не може бути визнано
протиправним його привласненням. За наявності підстав такі дії можуть бути
розцінені як самоправство (стаття 356 КК України), а при вчиненні їх службовою особою – як зловживання
владою або службовим становищем (стаття 364 КК України).
Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи
своїм службовим становищем слід відмежовувати від зловживання владою або
службовим становищем, яке вчинюється з корисливих мотивів і утворює склад
злочину, передбаченого статтею 364 КК України. Зловживання службовою особою своїм службовим становищем
при вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 191 КК України, виступає способом заволодіння чужого майна і таким чином
утворює спеціальний склад службового зловживання. При корисливому зловживанні
владою або службовим становищем, відповідальність за яке передбачена статтею 364 КК України, службова особа не заволодіває чужим майном, а, діючи
всупереч інтересам служби і протиправно отримуючи вигоду з
свого службового становища, заподіює власникові майна майнову шкоду. При цьому
така шкода може полягати у так званій упущеній вигоді. На відміну від злочину,
передбаченого частиною другою статті 191 КК України, зловживання владою або службовим становищем (стаття 364 КК України) може супроводжуватись сплатним вилученням чужого майна,
за якого відбувається заміна майна на рівноцінний еквівалент, – інше майно,
гроші, використання чужого майна для особистих потреб без мети заволодіння ним
тощо.
Якщо службова особа спочатку звертає на свою користь чуже
майно шляхом зловживання своїм службовим становищем, а потім з метою приховати
вчинений нею злочин зловживає своїм службовим становищем, її дії потребують
кваліфікації за правилами реальної сукупності злочинів – за відповідними частинами статей 191 і 364 КК України.
Фахівець Адвокатського бюро «Ткачук та партнери» здатний не допустити невірну кваліфікацію вчиненого діяння, полегшити тягар вироку, побачити перспективи оскарження рішення суду, а також вжити ряд інших процесуальних заходів,
необхідних для досягнення поставлених клієнтом завдань.