Відповідно до статті 56 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Згідно частини 3 статті 57 вказаного Закону, у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання.
Також, згідно зі статтею 20 цього Закону для проведення оцінки майна залучається суб`єкт оціночної діяльності – суб`єкт господарювання, який зобов`язаний надати письмовий звіт з питань, що містяться в постанові.
Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001 № 2658-ІІІ передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.
Отже, рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяє швидко та ефективно захистити права боржника.
Зацікавлена сторона може подати виконавцю заперечення проти звіту (рецензію) про оцінку і, в разі відмови останнім у призначенні рецензування звіту, може оскаржити його дії.
Верховний Суд 21.05.2024 залишив без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги ТОВ 1 (боржника у виконавчому провадженні) про визнання протиправними дії приватного виконавця щодо оцінки описаного та арештованого майна скаржника відповідно до звіту про оцінку, наданого суб`єктом оціночної діяльності ТОВ 2 та визнання її (оцінку) недійсною.
Відповідно до вказаної вище скарги боржник не погоджується із результатами оцінки описаного та арештованого майна боржника, мотивуючи тим, що приватний виконавець занизив оцінку описаного та арештованого майна більш як втричі від його ринкової вартості.
Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції, з яким погодився Верховний Суд, зазначив, що визначення вартості майна боржника здійснюється не в односторонньому порядку, а за взаємною згодою сторін виконавчого провадження, а також це є право сторін, а не обов`язок згідно із Законом України № 1404-VІІІ.
Виконавцем було отримано листа від стягувача про відсутність наміру узгоджувати вартість описаного та арештованого майна боржника, у зв`язку з чим просив винести постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для визначення вартості для подальшої реалізації на прилюдних торгах даного майна.
Отже, виконавець, призначаючи суб`єкта оціночної діяльності, діяв виключно в порядку встановленому законом, а саме Виконавець зобов`язаний вживати, передбачених Законом України № 1404-VІІІ заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, що і спростовує твердження скаржника щодо неправомірності зазначеної дії приватного виконавця.
Боржник у виконавчому провадженні є особою, яка має заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а тому має право відповідно до ст. 13 Закону України № 2658-ІІІ на рецензування звіту з оцінки майна, однак, зазначеною можливістю не скористався, до виконавця із запереченнями проти висновку не звернувся, жодних дій щодо отримання рецензії на висновок ТОВ 2 не вчинив. Рецензування проведено на вимогу стягувача.
Однак, сама лише наявність висновку іншого суб`єкта оціночної діяльності, у якому визначено вищу вартість зазначеного нерухомого майна, не дає суду підстав стверджувати про незаконність оцінки, проведеної ТОВ 2 та неправомірність дій виконавця, що пов`язані із її проведенням.
При цьому Закон України № 1404-VІІІ не містить обов`язку виконавця, або відповідного відділу Державної виконавчої служби здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності.
Отже, скаржник не довів належними доказами неправомірності оцінки його нерухомого майна у межах виконавчого провадження.