У судові практиці існує стала правова позиція Верховного Суду щодо неефективності такого способу захисту продавця, як розірвання договору купівлі-продажу, який вже частково виконаний. Така позиція міститься в постановах Верховного Суду від 01.06.2021, 02.06.2021.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2020 наголосила, що розірвання договору належить до загальних способів захисту прав сторін договору. Водночас глава 54 ЦКУ містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем.
Так, відповідно до ч.4 ст. 692 ЦКУ, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
Таким чином, лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору. Друга можливість надана продавцю, виходячи з того, що якщо покупець не виконав жодного свого обов`язку, не сплатив ціни товару та відмовився його прийняти (наприклад, надіслав продавцю заяву про відмову прийняти товар, безпідставно не прийняв запропоноване продавцем виконання зобов`язання з його боку, безпідставно повернув надісланий товар тощо), то така поведінка свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору.
Продавець своєю чергою також може втратити інтерес до договору, при цьому він володіє товаром і має можливість розпорядитися ним, зокрема продати його іншій особі, аби отримати покупну ціну. Тобто продавець теж вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар. У таких випадках позовна вимога продавця про розірвання договору в судовому порядку задоволенню не підлягає, оскільки розірвання договору пов`язується законом із вчиненням одностороннього правочину, а не із судовим рішенням.
Верховний Суд 16.11.2022 у справі про про розірвання договору купівлі-продажу та повернення нерухомого майна погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки, заявивши вимогу про розірвання договору купівлі-продажу, позивач обрав неналежний спосіб захисту, у зв`язку з чим суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову саме з цих підстав.
Аналогічного висновку про те, що такий спосіб захисту, як розірвання договору купівлі-продажу, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар не є ефективним, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовляти саме з цих підстав, дійшов Верховний Суд у постанові від 22.09.2021.
Верховний Суд 22.02.2023 урахував вказану судову практику, переглядаючи справу із аналогічного спору.
Так, ТОВ 1 звернулось в суд із позовом до ТОВ про розірвання договору купівлі-продажу земельних ділянок від 14.03.2019; припинення речового права (права власності) у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань зі сплати вартості земельних ділянок, отриманих за договором.
Рішенням господарського суду від 10.01.2022 у позові відмовлено повністю.
Приймаючи рішення, господарський суд першої інстанції з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові ВП ВС від 08.09.2020, зазначив, що в спірних правовідносинах підлягає застосуванню ч.3 ст. 692 ЦКУ, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Наведена норма не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема, не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку.
Постановою апеляційного суду від 09.11.2022 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено в повному обсязі.
Апеляційний господарський суд зазначив, що відповідно до ст. 19 ЦКУ особа має право на самозахист свого цивільного права від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства. Водночас ч.2 ст. 13 ЦКУ встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Отже, ч.2 ст. 651 ЦКУ дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушення має істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.В даній справі невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу земельних ділянок, а саме: несплата грошових коштів за їх придбання є істотним порушенням умов договору, що спричинило значну шкоду позивачу.
Водночас ВС 22.02.2023, з урахуванням наведеної судової практики скасував рішення апеляційної інстанції, залишивши без змін рішення першої інстанції.